Рішення № 71344806, 13.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/17758/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто"

до Приватного акціонерного товариства "Електроград"

про стягнення 16 891,54 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Лопатюк Т.О. - за довіреністю від 09.10.2017 року;

від відповідача: Ярмолюк Л.В. - за довіреністю № 02-11 від 02.11.2017 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Електроград" Приватного акціонерного товариства "Електроград" про стягнення 16 891,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг (перевезення вантажу) від позивача згідно умов Договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.09.2016 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь: 15 087,41 грн. - основної суми заборгованості, 377,00 грн. - 3% річних, 1 427,13 грн. - інфляційних втрат, 1 600,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.11.2017 року.

В судовому засіданні 07.11.2017 року оголошено перерву до 28.11.2017 року.

В судовому засіданні 28.11.2017 року оголошено перерву до 06.12.2017 року.

06.12.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 06.12.2017 року оголошено перерву до 13.12.2017 року.

В судовому засіданні 13.12.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 13.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (далі по тексту - експедитор, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Електроград" (далі по тексту - відповідача, клієнт) укладено Договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі по тексту - Договір), за умовою якого (п.2.1. Договору) Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта організувати перевезення Вантажу Клієнта автомобільним транспортом відповідно умов чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також на підставі погодженої Сторонами заявки на організацію перевезення Вантажу автомобільним транспортом, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору на кожне перевезення оформлюється Заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Клієнта з проставлянням відбитка круглої печатки Клієнта, і передається Експедитору за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.1.4 Договору Клієнт зобов'язується забезпечити належне оформлення шляхових листів, товарно-транспортних накладних, CMR, TIR-CARNET та інших документів (ліцензій, страховок та ін.) на вантаж, які є необхідними для безперешкодного перевезення вантажу за вказаним у Заявці маршрутом у терміни, узгоджені сторонами.

Згідно з п. 4.1.9 Договору Клієнт зобов'язується оплатити Експедитору вартість Послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажу.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що ціна договору складається із вартості наданих за Договором Послуг, яка обумовлюється сторонами в Заявці, що є невід'ємною частиною цього Договору, і коригується за фактично здійсненими обсягами перевезення та/або залежно від наявності додаткових документально підтверджених витрат Експедитора, пов'язаних з виконанням даного Договору, при підписанні акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 5.2 Договору Клієнт оплачує послуги Експедитора на підставі погодженої сторонами заявки, згідно з виставленим рахунком.

17.10.2016 року Позивач та Відповідач погоджено заявку №1006 (далі по тексту - Заявка), відповідно до якої Позивач зобов'язаний організувати перевезення вантажу за маршрутом: Ізміт-Стамбул-Кривий ріг.

На виконання умов Договору за Заявкою складена міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №002579 (далі по тексту - CMR), належне оформлення якої забезпечував Відповідач.

Відповідно до CMR Позивач мав здійснити перевезення вантажу вагою 3194,00 кг. Відмітка Відповідача в CMR про одержання вантажу свідчить про належне виконання Позивачем своїх обов'язків за Заявкою.

При цьому, при складанні Заявки Відповідач допустив у ній помилку щодо кількості та ваги вантажу. Так, у пункті завантаження в автомобіль перевізника було завантажено 2 палети вагою 3194,00 кг (далі по тексту - Вантаж), а не 4 палети вагою 3,6 т (як це зазначено у п. 4. Заявки), які й були доставлені до місця розвантаження та передані Відповідачеві.

Факт виконання Позивачем своїх обов'язків за Заявкою підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №002579.

Згідно з п. 13 Заявки вартість надання транспортно-експедиторських послуг складає:1100,00 дол. США, по курсу на день вивантаження, оплата протягом 7 днів по документам.

Тобто, Відповідач мав оплатити послуги Позивача в сумі 1100,00 дол. США (в гривнях згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вивантаження) протягом 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів рахунку на оплату та акту наданих послуг.

Враховуючи помилку Відповідача щодо кількості та ваги вантажу, Позивач зменшив вартість транспортних послуг міжнародного перевезення автомобілем 34 ВТ 4527 за маршрутом м. Ізміт (Туреччина) - МП Чорноморськ; транспортних послуг міжнародного перевезення автомобілем 34 ВТ 4527 за маршрутом МП Чорноморськ - м. Кривий Ріг (Україна), експедиційних послуг. На підставі наданих послуг перевезення Позивачем сформовано рахунок на оплату №21059 від 31.10.2016 р. та акт надання послуг №1247 від 17.11.2016р. на суму 15 807,41 грн.

Позивач надіслав Відповідачеві цінним листом з описом рахунок на оплату №1059 від 31.10.2016 р. та акт надання послуг №1247 від 17.11.2016р. на суму 15 807,41 грн. Факт надсилання вказаних документів на адресу Відповідача підтверджується описом вкладення до цінного листа 0305607594690, фіскальним чеком №9134 від 08.12.2016 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманих від позивача послуг, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх оплати в розмірі 15 087,41 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ч. 1 ст. 931 ЦК України).

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (від 1 липня 2004 року №1955-IV) транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Згідно з абзацом 11 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (від 1 липня 2004 року №1955-IV) перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до абзацу 13 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (від 1 липня 2004 року №1955-IV) факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу послуги за відповідну плату згідно умов Договору та Заявки, а відповідач в порушення умов заявки не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг, та має перед позивачем заборгованість з їх оплати в розмірі 15 087,41 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 15 087,41 грн. (основної суми заборгованості), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а тому позивач, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить:

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 377,00 грн. (3% річних) та 1 427,13 грн. (інфляційних втрат).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 377,00 грн. (3% річних) та 1 427,13 грн. (інфляційних втрат), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Електроград" (01601, м. Київ, ПЛОЩА СПОРТИВНА, будинок 1А, БІЗНЕС-ЦЕНТР, "ГУЛІВЕР", 17 ПОВЕРХ; код ЄДРПОУ 30734728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (03056, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА, будинок 21, офіс 114; код ЄДРПОУ 34805514) 15 087 (п'ятнадцять тисяч вісімдесят сім) грн. 41 коп. - основної суми заборгованості, 377 (триста сімдесят сім) грн. 00 коп. - 3% річних, 1 427 (одну тисячу чотириста двадцять сім) грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 28.12.2017 року.