Постанова № 71344234, 29.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙСУДМІСТАКИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2017 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

розглянувши в залі суду в місті Києві цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив - Банк» на бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Балішова ВалентинаОлександровича, заінтересована особа: ОСОБА_4,-

за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, поданою представником Васіною Інною Олександрівною

на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року, постановлену під головуванням судді Ул'яновської О.В. в залі Святошинського районного суду м. Києва (інформація про час ухвалення судового рішення, дату складання повного тексту судового рішення відсутня)

встановила:

У серпні 2017 року ПАТ «КБ «Актив - Банк» звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Балішова В.О., заінтересована особа: ОСОБА_4, мотивуючи скаргу тим, що 04.09.2015 року Святошинським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у цивільній справі №759/6998/15-ц за позовом ПАТ «КБ «Актив-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на примусове виконання якого Святошинським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист. 13.05.2016 року ПАТ «КБ «Актив-Банк» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої 27.05.2016 було відкрито виконавче провадження №51240218. 09.08.2017року ПАТ «КБ «Актив-Банк» було отримано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим провадженням №51240218 від 03.08.2017, яка винесена старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В. О., у зв'язку із тим, що державним виконавцем не виявлено належного боржникові майна, за рахунок якого можна звернути стягнення. ПАТ «КБ «Актив-Банк» вважає, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В. О. по виконавчому провадженню №51240218 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить суд визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича по виконавчому провадженню №51240218 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.08.2017 та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова ВалентинаОлександровича по виконавчому провадженню №51240218 від 03.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувану.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року задоволено скаргу ПАТ «КБ «Актив-Банк» . Визнано незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. по виконавчому провадженню №51240218 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.08.2017. Скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. по виконавчому провадженню №51240218 від 03.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, невірну оцінку доказів, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, яким відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначено, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив скаргу, оскільки державним виконавцем було вчинено усі необхідні дії щодо розшуку майна боржника, та враховуючи, що станом на 03.08.2017 року транспортний засіб боржника органами поліції не розшукано, а інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення відсутнє, державним виконавцем на підставі п.7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану. Дії державного виконавця у рамках даного виконавчого провадження здійснені на підставі та у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для відмови у задоволенні скарги стягувача.

Заявник та заінтересовані особи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялись у відповідності до вимог закону. Від представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Васіної І.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із великою завантаженістю. Інші учасники судового процесу причини неявки суду не повідомили, будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції від цих осіб чи їх представників не надходило. Колегія суддів розцінила причини неявки зазначених осіб в судове засідання як неповажні (апелянт не надав будь - яких доказів на підтвердження поважності причин неявки свого представника в судове засідання) та не вбачала підстав для задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Судове засідання по даній справі не проводилось, постанова 20.12.2017 року не проголошувалась. Суд вважав за можливе вирішити дану справу без проведення судового засідання та скласти повну постанову у визначений законом строк.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог та дійшов висновку про те, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. по виконавчому провадженню №51240218 про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.08.2017 р., не є в повній мірі мотивованою та є передчасно, оскільки державним виконавцем не було надано суду доказів того, що ним було вжито всіх заходів примусового виконання рішень, державний виконавець на запит суду не направив виконавче провадження для йогодослідження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони грунтуються на вимогах закону та відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 16 березня 2016 року на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року було видано виконавчий лист № 759/6998/15-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Актив-Банк» заборгованості за кредитним договором №0305/03 у розмірі 90544048 грн. 85 коп. та судового збору у розмірі 3654 грн. 00 коп. Як зазначено у виконавчому листі, строк його пред'явлення до виконання до 06.11.2016 року. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року набрало законної сили 06.11.2015 року.

27.05.2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51240218 з примусового виконання виконавчого листа №759/6998/15-ц виданого 16.03.2016 Святошинським районним судом міста Києва.

Так, відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п'ята статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень, судові рішення є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст. 5Закону України «Про виконавче провадження).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Тобто, на підставі цієї норми, державний виконавець мав вжити всі заходи щодо виконання рішення, встановлених статтею 18 вказаного Закону.

Як вбачається, 03.08.2017року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В. О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим провадженням №51240218 на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України " Про виконавче провадження".

Так дійсно, відповідно до п.7 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснювалося частково, повертається у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що державним виконавцем було винесено постанову про оголошення транспортного засобу боржника у розшук.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем не було надано суду першої інстанції матеріали виконавчого провадження та не надано жодних доказів на підтвердження того, що ним було вжито ряд інших заходів щодо виявлення, вилучення та реалізації майна боржника в рахунок погашення наявної заборгованості перед ПАТ «КБ «Актив-Банк».

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець неправомірно та передчасно повернув стягувачу виконавчий лист на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ним не було вжито усіх необхідних та передбачених законом дій спрямованих на відшкодування стягнутої за рішенням суду суми.

Доводи апеляційної скарги висновків суду з приводу зазначеного не спростовують.

Так, із матеріалів справи вбачається, що судова повістка із зазначенням дати розгляду скарги на 11.10.2017 року на 15-00 год. та копія скарги з доданими до неї матеріалами на 13 аркушах була направлена старшому державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Балішову В.О. та завчасно отримана адресатом, а саме 29.09.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.97).

Як вбачається, у судове засідання призначене на 11.10.2017 року учасники справи та їх представники не з'явилися. Суд розгляну скаргу у їх відсутність, з урахуванням доказів про належне повідомлення цих осіб. Будь - яких клопотань про відкладення розгляду справи матеріали справи не містять.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що копію матеріалів виконавчого провадження державним виконавцем було направлено на адресу суду лише 20.10.2017 року, про свідчить штамп на конверті (а.с.134).

Тобто, будучи належним чином повідомленим про розгляд скарги з приводу даного виконавчого провадження державним виконавцем не було здійснено дій щодо своєчасного направлення доказів на спростування зазначених у скарзі обставин.

За змістом ч.4 ст. 12, ч.1 ст.13 ЦПК Україниобов'язок доказування покладається на сторін у справі.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду в цій частині матеріали справи не містять. Таких доказів не отримано і судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.

Разом з тим, матеріали виконавчого провадження, які додані апелянтом до апеляційної скарги та які не були предметом дослідження в суді першої інстанції не містять даних про належне виконання державним виконавцем приписів ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Акт державного виконавця від 04.07.2017 року, у якому вказано про те, що виходом державного виконавця за адресою боржника зазначеною у виконавчому документі він не проживає та майно, на яке можливо звернути стягнення не виявлено, складено у відсутності боржника та стягувача, а також у відсутності понятих та з нього не зрозуміло чи потратив державний виконавець у житлове приміщення, щоб зробити висновок про відсутність майна, хто відчинив йому двері, чи житлове приміщення не оглядалося. У матеріалах виконавчого провадження відсутні дані про те, що боржник та стягувач повідомлялися про вихід державного виконавця за місцем проживання боржника для опису майна. Державним виконавцем також не з`ясовано питання наявності у боржника закордонного паспорта та перетину останнім державного кордону, тощо. Державним виконавцем не встановлено фактичне місце проживання боржника, наявність у нього іншого рухомого майна (крім оголошеного у розшук транспортного засобу), на яке можна звернути стягнення.

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем проведено всі необхідні виконавчі дії суперечать матеріалам виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про наявність ознак неправомірності бездіяльності державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу є обґрунтованим та підтвердженим наявними у матеріалах справи доказами.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, вони є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу заявника без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 386 ЦПК України, -

постановила :

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, подану представником Васіною Інною Олександрівною, залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили з дня складення повної постанови, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: