Ухвала суду № 71341095, 14.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/13036/2017 року Головуючий у 1-й інстанції: Юзькова О.Л.

754/12052/16 Доповідач-ЧобітокА.О.

У Х В А Л А

14 грудня 2017 року Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва Чобіток А.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині, визнання покупцем , визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділі спільного майна подружжя , -

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом , в якому, уточнивши його, у новій редакції просив:

- визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним в частині покупця ОСОБА_5;

- визнати покупцем ОСОБА_3 замість ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1;

- визнати право власності за ОСОБА_3 на Ѕ квартири АДРЕСА_1

У січні 2017 року ОСОБА_4 пред'явила зустрічний позов, в якому просила :

- визнати спільно набуте майно з ОСОБА_3 у виді заощаджень спільною сумісною власністю;

- стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти;

- усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою.

У серпні 2017 року ОСОБА_3 подав заяву про збільшення вимог, в якій просив:

- визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

- визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним в частині покупця ОСОБА_5;

- визнати покупцем ОСОБА_3 замість ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1;

- поділити квартиру АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнавши за ним право власності на ѕ квартири, а за ОСОБА_4 на ј частину.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подав заяву про зменшення вимог, в якій просив:

- визнати Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

- поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності за кожним по ј частині;

- визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним в частині придбання ОСОБА_5 ј частини квартири ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на ј частини квартири АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_5 право власності на ј частини квартири АДРЕСА_1;

- шляхом складання часток визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_3 відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Не погодившись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу , провадження за якою відкрито бути не може, оскільки скарга оплачена судовим збором не в повному обсязі.

Підпунктом 6 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви , іншої заяви і скарги.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і

немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру ( ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з підпунктом 1, 2 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції на час подання позову у червні 2016 року , ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати , а немайнового характеру - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати , встановленої на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява подається до суду ( січень 2016 року - 1378 грн., 0,4 розміру - 551,20 грн.).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, ціна позову у позовах про визнання права власності або його витребування визначається вартістю майна .

Відповідно до Звіту про оцінку майна - квартири АДРЕСА_1 від 18.07.2016 року , її вартість складає 352 300,00 грн..

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі, якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, то в червні 2016 року ОСОБА_3 пред'явлено дві вимоги немайнового характеру, в зв'язку з чим при його поданні судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1 102,40 грн. (551,2х2), а також одну вимогу майнового характеру ( право власності на Ѕ частину квартири) , за яку позивач повинен був сплатити 1 відсоток ціни позову.

Зважаючи на ту обставину, що в подальшому вимоги ОСОБА_3 зводяться до розподілу всієї квартири між сторонами у справі, то судовий збір підлягав сплаті у розмірі 3 523,00 грн., що складає 1 відсоток від вартості всієї квартири.

Крім того, підпунктом 2 п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у редакції станом на 01.01.2017 року, визначено, що ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява подається до суду ( січень 2017 року - 1600 грн., 0,4 його розміру - 640,00 грн.).

У серпні 2017 року ОСОБА_3 пред'явив нову вимогу немайнового характеру (визнати квартиру об'єктом права спільної сумісної власності), в зв'язку з чим повинен був сплатити судовий збір у розмірі 640,00 грн..

Отже, при поданні даного позову ОСОБА_3 повинен був сплатити суму судового збору за три вимоги немайнового характеру у розмірі 1 742,40 грн. та за вимогу майнового характеру 3523,00 грн., а всього 5 265,40 грн..

Враховуючи викладене , позивач при поданні апеляційної скарги повинен був сплатити судовий збір з розрахунку 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що складає 5 791 грн. 94 коп. (5 265,4 х110 %), а також не погоджуючись з задоволенням вимоги немайнового характеру за зустрічним позовом ОСОБА_4.( поданої у січні 2017 року), позивач повинен сплатити 704 грн. судового збору ( 640х110%), а всього 6 495,94 грн..

Оскільки відповідачем сплачено за подачу апеляційної скарги 3 874,43 грн., то доплаті підлягає 2 621,51 грн. на р/р: 31210206780010; Одержувач УДКС у Солом'янському районі; Банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві; Код ЄДРПОУ: 38050812; МФО банку: 820019.

Оригінал квитанції про сплату судового збору необхідно подати до суду апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, провадження по апеляційній скарзі не може бути відкрито, позивачу необхідно надати строк для усунення недоліків, а апеляційну скаргу залишити без руху, попередивши, що в разі невиконання ухвали суду, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута відповідно до вимог ст.121 ЦПК України.

Керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 121 , 297ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року залишити без руху строком не більше ніж на п'ять днів з дня отримання ухвали.

В разі невиконання ухвали суду апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала підлягає оскарженню до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в частині визначення судового збору протягом двадцяти днів .

Суддя :