Вирок № 71341093, 20.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

суддів Кияшка О.А.,

ІгнатоваР.М., Юденко Т.М.,

за участю:

секретаря Редик С.А.,

прокурора Салкова Р.В.,

потерпілого ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_5,

захисника ЗоценкаО.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва Коржа А.С. на вирок Подільського районного суду м. Києва від 23.01.2017 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Багмарані, Гулрипськогорайону, Республіки Грузія, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 1 року 4 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підстави ст.ст. 75, 76 КК УкраїниОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком ОСОБА_7, ОСОБА_5 визнано винними у тому, що 16.05.2016 вони, маючи намір вчинити таємне викрадення чужого майна, вступили між собою у попередню змову.

Цього ж дня, приблизно о 13 год. 00 хв., ОСОБА_7 та ОСОБА_5 прибули на автомобілі НОМЕР_1, за кермом якого перебував ОСОБА_5 до ринку «Виноградар», по пр. Порика 2 в м. Києві, де побачили автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, та вирішили реалізувати свій злочинний умисел, викравши майно з вказаного автомобіля.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою, згідно розподілених ролей, а саме ОСОБА_5 знаходився в автомобілі та спостерігав за оточуючою обстановкою, та в разі появи сторонніх осіб, мав попередити ОСОБА_7, в той час як останній впевнившись, що за їхніми діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, підійшов до автомобіля НОМЕР_3 відчинив задні дверцята вказаного автомобіля та проник до салону автомобіля звідки повторно таємно викрали: грошові кошти в сумі 3000 гривень, 750 доларів США - 19 088 гривень (в перерахунку на грошову одиницю України станом на момент вчинення злочину), чорну сумку, ключі, 2 (дві) банківські картки «Русский Стандарт» та «Прокредит Банк», особисті документи ОСОБА_3, а саме: паспорт громадянина України, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс на автомобіль, ідентифікаційний номер платника податків, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють.

Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 22 088гривень.

В апеляційній скарзі заступник прокурора м. Києва Корж А.С., не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини обвинувачених та правильність кваліфікації їх дій, просить вирок суду стосовно ОСОБА_5 скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, якимпризначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, в решті вирок суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також на неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у необґрунтованому застосуванні ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Засади призначення покарання передбачені ст. 65 КК України, в силу якої суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції не врахував належним чином ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке було поєднане із грубим порушенням права власності потерпілого, вчинене шляхом проникнення до автомобіля.

Також суд першої інстанції не врахував належним чином негативні дані про особу обвинуваченого, який має не зняті і не погашені судимості за вчинення злочинів проти власності, вироком Вишгородського районного суду Київської області від 05.05.2010 вже звільнявся від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, з випробуванням на підставі ст.75 КК України, однак під час іспитового строку скоїв новий злочин, за який його було засуджено вироком Подільського районного суду м. Києва від 25.01.2013 за ч.2 ст.186 КК України із призначенням остаточного покарання за сукупністю вироків.

Внаслідок неналежного врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину та даних про особу обвинуваченого, на думку колегії суддів, суд без достатніх підстав застосував ст.75 КК України та звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Також про недоцільність звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з випробуванням та необхідність призначення йому покарання до реального відбування свідчить той факт, що обвинувачений ухилявся від явки до апеляційного суду, у зв'язку з чим його було оголошено в розшук.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора щодо необхідності призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі до реального відбування.

Тому вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання та застосування ст.75 КК України з постановленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.

Призначаючи ОСОБА_5 нове покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, колегія суддів, крім вказаних вище даних про ступінь тяжкості злочину та особу обвинуваченого, враховує, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, наявність обставини, що пом'якшує покарання - щирого каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суд першої інстанції безпідставно призначив ОСОБА_5, який скоїв злочин у співвиконавстві з ОСОБА_8, покарання у більшому розмірі, ніж обвинуваченому ОСОБА_8, хоча, на думку колегії суддів, ступінь їхньої участі у вчиненні злочину була однакова за значимістю.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці, оскільки саме таке покарання відповідатиме ступеню його участі у вчиненні злочину, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Підстав для призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, ніж позбавлення волі, колегія суддів не вбачає, оскільки вважає, що таке покарання не матиме належного виховного впливу на обвинуваченого.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 слід обчислювати з дня його затримання на виконання ухвали апеляційного суду про оголошення розшуку обвинуваченого.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва Коржа А.С. задовольнити частково.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 23.01.2017 року щодоОСОБА_5 скасувати в частині призначеного покарання і звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Постановити новий вирок, яким в порядку ч.2 ст.404 КПК України призначити ОСОБА_5 покарання у виді 1 року 4 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 27 листопада 2017 року.

В решті вирок Подільського районного суду м. Києва від 23.01.2017 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_7 залишити без зміни.

Вирок Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржений в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Вирок Апеляційного суду міста Києва набирає законної сили з моменту його проголошення.

СУДДІ:

_______ _______ _______