Постанова № 71333881, 20.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2017 рокусправа № 319/714/17 2-а/319/33/2017

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:Баранник Н.П.

судді: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 07 серпня 2017 року у справі № 319/714/17 (2-а/319/33/2017) (прийнята у відкритому судовому засіданні: 07.08.2017р., суддя: Мальований В.О.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України (далі відповідач) щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у звязку з настанням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обовязків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до до Постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов"язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевіряючі) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соцільний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та зобовязати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 206 700грн. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн..

Куйбишевський районний суд Запорізької області своєю постановою від 07 серпня 2017 року позовні вимоги позивача задовольнив у повному обсязі.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 07 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом дана невірна оцінка встановленим обставинам справи та помилково застосовано норми права, що регулюють спірні відносини.

В судове засідання представники сторін не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сторони були повідомлені у встановленому порядку.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути скасоване з прийняттям нового, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обовязковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Відповідно до ч.1 ст.24 КАС України ( в редакції, що діяла на час прийняття судом першої інстанції рішення), адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Предметом оскарження у даній справі є дії Міністерства оборони України щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у звязку з настанням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обовязків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Відповідачем у справі є Міністерство оборони України, та з урахуванням вимог ч.1 ст. 24 КАС справа мала розглядатися колегією у складі трьох суддів.

В супереч вимогам ч.1 ст. 24 КАС України, рішення у даній справі прийнято суддею одноособово, тобто рішення прийнято неповноважним судом, що є підставою для його скасування та ухвалення нового.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Військовослужбовцям у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон), згідно ч.1 ст.16 якого в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим законом мають право на її отримання.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є особою, якій встановлено статус інваліда війни III групи.

В період з 08 травня 1987 року по 18 травня 1988 року позивач проходив військову службу на території Афганістану, де в зазначений період велися бойові дії, що підтверджується довідкою № 1 від 05 січня 2016 року та записом у військовому квитку (а.с. 8-10, 11).

Згідно п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно ч.9 ст.16-3 цього ж Закону, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається КМУ.

Постановою КМУ від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Зазначений Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, згідно якого днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є в разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена в довідці МСЕК.

Під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, позивач отримав вогнепальні осколкові поранення голови, правої нижньої кінцівки (контузія), що підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної-військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм каліцтв від 28 січня 2016 року ( а.с.12 ).

04 квітня 2016 року за результатами повторного огляду МСЕК позивачу була встановлена III група інвалідності, у зв'язку із пораненням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії ( а.с.14)

Тобто, датою, коли позивачу було встановлено інвалідність внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, є саме 04.04.2016, відтак до спірних правовідносин слід застосувати Порядок №975, оскільки інших відмінних чітких визначень щодо дати встановлення групи інвалідності законодавець не передбачив.

Згідно з п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Позивач звернувся із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, надавши всі необхідні документи.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 49 від 19 травня 2017 року, на виконання постанови Київського апеляціного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі №760/15714/16-а, комісія скасувала пункт 134 протоколу №36 від 20 травня 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб щодо повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняла рішення про відмову сержанту в запасі ОСОБА_1, якого 09 листопада 1988 року звільнено зі строкової служби, дата встановлення інвалідності - 04.04.2016 року, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) ( а.с.21).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року встановлено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно п.б ч.1 ст.16-2 Закону та п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається та виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - в разі встановлення інвалідності ІІІ групи.

Оскільки позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи після звільнення з військової служби та набранням законної сили Закону та Порядку №975, то розмір і порядок виплати одноразової грошової допомоги, якщо інвалідність настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, визначається з урахуванням положень вищезазначених нормативно-правових актів, і буде складати для позивача - 150 - кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 975 та відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено і рішенням суду, що набрало законної сили - Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі №760/15714/16-а ( а.с. 31-34), а тому обставини щодо цього доказуванню не підлягають та мають бути враховані відповідачем та судом у даній справі.

Щодо дискреційних повноважень відповідача на призначення та виплату такої допомоги, колегія суддів зазначає, що саме по собі зобов`язання відповідача розглянути лише питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу не призведе до очікуваного позивачем результату від здійснення правосуддя і не забезпечить захист його прав і свобод, оскільки відповідач категорично стверджує, що підстав для такого призначення і подальшої виплати позивачу такої допомоги немає.

Ст.13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідач не довів, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Зважаючи на обставини справи, досліджені докази та аналіз положень діючого законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню та оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу мають бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Міністерства оборони України, яке є відповідачем у справі.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.,322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.

Постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 07 серпня 2017 року у справі № 319/714/17 (2-а/319/33/2017) - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в сумі 206 700 (двісті шість тисяч сімсот ) гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) 1 500 грн. 00 коп. (одну тисячу пятсот гривень 00 копійок) судових витрат на правову допомогу.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено 20.12.2017р..

Повний текст постанови виготовлено 28.12.2017р..

Головуючий суддя:Н.П. Баранник

Суддя:Н.І. Малиш

Суддя:А.А. Щербак