Рішення № 71332425, 12.12.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 911/1028/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. та учасника процесу ОСОБА_1 та вільного слухача ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "СТАДА-УКРАЇНА" компанії "БЕПХА Бетайлігунгсгезельшафт фюр Фармаверте мбХ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО», Київська обл., с. Софіївська Борщагівка

про стягнення 2 120 248,94 гривень

за участю представників:

від позивача: Грабовський О.О.(довіреність б/н від 25.04.2017)

від відповідача : не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.04.2017 Дочірнє підприємство «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацефтичний завод» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (далі - ТОВ «ФРАМ КО»/відповідач) про стягнення з останнього 2 12 248, 94 гривень.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2017 порушено провадження в справі №911/1028/17 та призначено розгляд справи на 18.04.2017.

18.04.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення у даній справі судової експертизи з огляду на необхідність встановлення фактичного розміру заборгованості ТОВ «ФРАМ КО» перед ДП «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацефтичний завод».

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Водночас, приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Беручи до уваги вищенаведені приписи, предмет позову та покладені в основу обґрунтування заявлених вимог обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення у даній справі судової експертизи.

У судовому засіданні 18.04.2017 суд оголосив перерву до 16.05.2017.

16.05.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у зазначеній справі до вирішення господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи №910/7576/17 за позовом ТОВ «ФРАМ КО» до ДП «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацефтичний завод» про визнання недійсним договору поставки №3 від 29.02.2016.

Відповідно до приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Враховуючи вищезазначені процесуальні приписи, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів прийняття господарським судом міста Києва до розгляду позовної заяви ТОВ «ФРАМ КО» про визнання недійсним договору, як наслідок не обґрунтовано передбачених приписами ст. 79 ГПК України обставин неможливості розгляду справи у зазначеній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі в порядку ст. 79 ГПК України.

Водночас, 16.05.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від ДП «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацефтичний завод» надійшло клопотання, відповідно до якого останнє повідомило про здійснення державної реєстрації нового найменування позивача - Дочірнє підприємство «СТАДА-УКРАЇНА» компанії «БЕПХА Бетайлігунгсгезельшафт фюр Фармаверте мбХ» (далі - ДП «СТАДА-УКРАЇНА»/позивач), на підтвердження чого суду надано виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У судовому засіданні 16.05.2017 суд оголосив перерву до 22.05.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2016 зупинено провадження у справі №911/1028/17 до вирішення господарським судом міста Києва справи №911/7880/17.

14.06.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 14.06.2017 про вжиття запобіжних заходів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу заяви між суддями від 14.06.2017 для розгляду вказаної заяви визначено суддю Бабкіну В.М.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2017 у справі №911/1028/17 заяву Дочірнього підприємства «СТАДА-УКРАЇНА» Компанії «БЕПХА Бетайлігунгсгельшафт фюр Фармаверте мбХ» б/н від 14.06.2017 про вжиття запобіжних заходів відносно ТО «ФРАМ Ко» залишено без розгляду.

19.06.2017 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої ДП «СТАДА-УКРАЇНА» просить суд накласти арешт на майно абр грошові суми, що належать відповідачеві в розмірі позовних вимог, а саме на суму 2 120 248,94 гривень.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Приписами статей 32 - 36 ГПК України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду вищезазначеного, оскільки позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявлених заходів до забезпечення позову у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

29.11.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про поновлення провадження в даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2017 провадження у справі №911/1028/17 поновлено, розгляд справи призначено на 12.12.2017.

У судове засідання представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про розгляд спору у даній справі ТОВ «ФРАМ КО» було повідомлене належним чином, оскільки ухвалу про поновлення провадження у справі №911/1028/17 від 30.11.2017 надіслано на юридичну адресу відповідача згідно відомостей ЄДР.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.02.2016 між Дочірнім підприємством «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацефтичний завод» (далі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (далі - покупець) було укладено договір поставки №3 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник постачає покупцю лікарські засоби, засоби, вироби медичного призначення та інші товари аптечного асортименту (надалі-товар), згідно замовлень покупця за ціною та асортиментом, що вказані в специфікації (додаток №1) до даного договору, яка є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується оплатити поставлений товар на умовах договору.

Відповідно до пп. 1.2, 2.4, 10.1 та 10.2 кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається покупцем при замовленні товару та відображається у видаткових накладних на окрему поставку товару (далі-видаткова накладна або накладна на поставку товару).

Право власності від постачальника до покупця переходить у момент передачі товару. Моментом передачі товару сторони вважають момент завантаження товару на транспортний засіб покупця, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною, підписаною уповноваженою особою постачальника та покупця. Покупець отримує товар на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, підписаної та скріпленої печаткою покупця. Оригінал довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей повинен бути наданий постачальнику до відвантаження товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін діє по 28 лютого 2017 включно.

Термін дії договору може бути продовжений за згодою сторін, про що укладається відповідна додаткова угода.

Протягом 2016-2017 років сторонами було підписано ряд додаткових угод до договору №3 від 29.02.2016.

Копії договору та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.

Так, з викладених позивачем обставин слідує, що на виконання умов договору у лютому 2017 року ДП «Нижфарм-Україна» поставило, а ТОВ «ФРАМ КО» прийняло продукцію загальною вартістю 2 120 248,94 грн, на підтвердження чого суду надано копії накладних №№186, 187, 189, 190, 191, 193, 195, 196, 197 від 28.02.2017 скріплених підписами представників сторін, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні 22.05.2017.

В підтвердження наявності повноважень представника відповідача на отримання товару за вищевказаними накладними суду надано копію довіреності, скріплену підписами керівника та головного бухгалтера ТОВ «ФРАМ КО».

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку ТОВ "ФРАМ КО" претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Як зазначає позивач, ТОВ "ФРАМ КО" свої зобов'язання за договором належним чином не виконало, вартість отриманого товару у розмірі 2 120 248,94 грн не оплатило, внаслідок чого у нього виникала заборгованість перед позивачем у розмірі 2 120 248,94 грн.

В підтвердження відповідних обставин виникнення заборгованості позивачем надано виписки по банківському рахунку позивача з АТ «ОТП Банк».

Таким чином, посилаючись на те, що відповідач розрахунки за переданий згідно договору товар не провів, позивач просить суд стягнути з ТОВ "ФРАМ КО" 2 120 248,94 гривень заборгованості.

В обґрунтування викладених заперечень на позовну заяву ТОВ "ФРАМ КО" зазначило, що позивачем не надано заявок на замовлення товару, відповідно до яких можливо було б встановити відповідність строків та обсягу поставленого товару замовленням відповідача.

До того ж, відповідач зауважив на тому, що позивачем, зважаючи на умови договору щодо проведення оплати за договором, не підтверджено належними доказами строку виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо кожної поставленої партії товару.

Крім того, відповідач зазначив про невідповідність вимогам закону наданих на підтвердження здійснення поставки товару видаткових накладних, перелік яких відповідачем наведено у відзиві на позов.

В розрізі відповідних заперечень відповідач зауважив на тому, що надані позивачем накладні оформлені з порушенням встановленої законом процедури, а саме, у видаткових накладних №186 від 28.02.2017 на суму 1 151 420,65 грн, №187 від28.02.2017 на суму 6 316,77 грн, №189 від28.02.2017 на суму 86 660,86 грн, №190 від 28.02.2017 на суму 477 519,32 грн, №191 від 28.02.2017 на суму 16 730,95 грн, №193 від 28.02.2017 на суму 298 524,46 грн, №195 від 28.02.2017 на суму 9 390,36 грн, №196 від 28.02.2017 на суму 59 348,95 грн, №197 від 28.02.2017 на суму 14 336,62 грн відсутній відтиск мокрої печатки підприємства, не визначено прізвище, ім'я, по-батькові та посади відповідальної особи отримувача товарно-матеріальних цінностей, а підпис посадової особи постачальника виконано в спосіб, який не дає можливості ідентифікувати відповідального працівника підприємства, та не в межах передбачених формою видаткової накладної.

Також, відповідач зазначав про відсутність товарно-транспортних накладних.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що вимога ДП «СТАДА-УКРАЇНА» про стягнення з ТОВ "ФРАМ КО" 2 120 248,94 гривень заборгованості підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.ст.692 та 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, ст. ст. 530, 254 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно пункту 1.3.1. додаткової угоди №8 від 01.02.2017 до договору №3 від 29.02.2016 термін оплати товару для покупця має складати не більше 30 днів після дати відвантаження, що вказана в накладній.

З огляду вищезазначеного, підписання відповідачем накладних №№186, 187, 189, 190, 191, 193, 195, 196, 197 від 28.02.2017 на загальну суму 2 120 248,94 гривень без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі у передбачені договором строки, а саме до 30.03.2017 включно.

Поряд з тим, судом враховано, що рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у справі №910/7880/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017, в задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» до Дочірнього підприємства «Стада-Україна» компанії «Бепха Бетайлігунгсгезельшафт фюр Фармаверте МБХ» про визнання недійсним договору поставки №3 від 29.02.2016 відмовлено повністю.

Посилання ж відповідача на відсутність документів на підтвердження здійснення ним замовлень на поставлений згідно спірних видаткових накладних товар оцінюються судом критично, позаяк копії відповідних заявок позивачем надано до матеріалів справи.

Поряд з тим, в силу законодавчих приписів та умов договору, фактична передача товару підтверджується підписаними видатковими накладними, а момент виникнення обов'язку по оплаті покупцем поставленого товару пов'язаний з датою поставки, яка у свою чергу пов'язана з моментом передачі товару та підписанням відповідної накладної.

З огляду наведеного, доводи ТОВ "ФРАМ КО" щодо неможливості встановлення відповідності строків та обсягу поставленого товару замовленням покупця, відтак строків виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо кожної поставленої партії товару, є необґрунтованими.

Доводи ТОВ "ФРАМ КО" щодо невідповідності накладних вимогам закону, у тому числі щодо не зазначення у таких документах уповноважених на отримання товару осіб, визнаються судом неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин редакції, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду вищенаведеного, оскільки надані позивачем за первісним позовом накладні містять всі передбачені законом обов'язкові реквізити первинних облікові документи, у той час як повноваження представника відповідача на отримання товару за вищевказаними накладними підтверджені наявною в матеріалах справи копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видачу якої відповідній особі відповідач не заперечив та не спростував, суд дійшов висновку про безпідставність доводів ТОВ "ФРАМ КО" щодо невідповідності видаткових накладних вимогам закону.

Поряд з тим, посилаючись на недоліки оформлення первинно-облікових документів щодо поставки продукції за договором, як-то зокрема відсутність мокрої печатки покупця, підпис постачальника виконано в спосіб, який не дає можливості ідентифікувати відповідального працівника підприємства та не в межах передбачених формою видаткової накладної на видаткових накладних, ТОВ "ФРАМ КО" не заперечило обставини отримання товару за договором згідно накладних №№№186, 187, 189, 190, 191, 193, 195, 196, 197 від 28.02.2017 на загальну суму 2 120 248,94 гривень, а тому всі вищевикладені обставини щодо проведення господарських операцій з передачі-приймання продукції за договором у сукупності свідчать про прийняття відповідачем продукції, що є правовою підставою для виникнення у ТОВ "ФРАМ КО" грошового зобов'язання за договором.

Доводи ж відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, оцінюються судом критично, оскільки товарно-транспортна накладна відповідно до законодавчих положень є документом, що фіксує не порядок передачі-прийняття товару, а порядок перевезення такого товару загалом, а тому відповідний документ не є первинно-обліковим документом щодо проведеної господарської операції, як виключний доказ передачі товару та виникнення відповідних господарсько-грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як слідує зі встановлених судом у даній справі обставин, відповідач вартість продукції, отриманої за договором згідно видаткових накладних продукції у розмірі 2 120 248,94 гривень, не оплатив, наявність відповідних обставин станом на дату прийняття рішення у даній справі не заперечив та не спростував.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення ТОВ "ФРАМ КО" вартість отриманої згідно договору продукції не оплатило, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача за про стягнення з ТОВ "ФРАМ КО" 2 120 248,94 гривень заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 22, 32-36, 41, 49, 66, 67, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 202, 203, 215, 525, 526, 530, 638, 656, 669, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173 193, 265, 266 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114, ідентифікаційний код 39443405) на користь Дочірнього підприємства «СТАДА-УКРАЇНА» компанії «БЕПХА Бетайлігунгсгезельшафт фюр Фармаверте мбХ» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, офіс 52, ідентифікаційний код 32110540) 2 120 248 (два мільйони сто двадцять тисяч двісті сорок вісім) гривень 94 коп. заборгованості та 31 803 (тридцять одну тисячу вісімсот три) гривні 73 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 27.12.2017.

Суддя В.А. Ярема