Рішення № 71332140, 15.12.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Спільне Підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"

до Київське квартирно-експлуатаційне управління

Громадська організація "Асоціація ветеранів та учасників бойових дій "Купол"

про визнання договору оренди недійсним

Суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники:

від позивача - Коломієць В.А.,Ю, довіреність № 59 від 01.09.2017

Кізько О.В., довіреність № 64 від 01.11.2017

Ореховський М.Л. -представник

від відповідача1 - Романенко Р.О., довіреність № 303/25-2925 від 07.06.2017

від відповідача2 - Порнух О.В.- представник

Корчагін М.П., довіреність б/н від 27.10.2017

Федоренко О.В., довіреність № 17/10-1 від 17.10.2017

Суть спору:

Спільне Підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Київського квартирно-експлуатаційного управління та до Громадської організації "Асоціація ветеранів та учасників бойових дій "Купол" про визнання договору оренди недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17106/17 та призначено розгляд на 03.11.2017.

01.11.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача 2 отримано відзив на позовну заяву.

03.11.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача 2 отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 03.11.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання з'явився, заперечив проти позовних вимог.

Представник відповідача 2 у судове засідання з'явився.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача 2.

Ухвалою суду від 03.11.2017 розгляд справи відкладено на 27.11.2017.

27.11.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача 1 отримано відзив на позовну заяву.

В судове засідання 27.11.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання з'явився, заперечив проти позовних вимог.

Представник відповідача 2 у судове засідання, заперечив проти позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.11.2017 відкладено розгляд справи на 15.12.2017.

07.12.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи у справі.

08.12.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача 2 отримано додаткові пояснення у справі.

15.12.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача 1 отримано додаткові пояснення у справі.

В судове засідання 15.12.2017 представник позивача з'явився, надав суду пояснення у справі та клопотання про дослідження доказів.

Клопотання судом задоволено.

В судове засідання 15.12.2017 представник відповідача 1 з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судове засідання 15.12.2017 представник відповідача 2 з'явився, надав суду усні пояснення у справі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.12.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.

21.06.2017 між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням, як орендодавцем та Громадською організацією «Асоціація ветеранів та учасників бойових дій «Купол», як орендарем було укладено Договір оренди №4/2017/ККЕУ, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно загальною площею 4274,80 кв.м., а саме: інв. № 156 площею 2,6 кв. м; інв. № 157 площею 696,0 кв. м; інв. № 163 площею 728,0 кв. м; інв. № 166 площею 2,6 кв. м; інв. № 167 площею 2,6 кв.м; інв. № 171 площею 13,0 кв.м; інв. № 175 площею 1165,0 кв.м; інв. № 176 площею 1165,0 кв. м; частину технічного майданчику площею 500,0 кв. м військового містечка № 201 (далі - майно), що знаходиться на балансі Київського КЕУ, розташоване за адресою Київська обл, м. Бровари, вартість якого визначена 30 квітня 2017 року за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 1 332 025,00 грн (без ПДВ)

Відповідно до п. 1.3. Договору оренди, назване в п. 1.1 нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під розміщення фізкультурно-спортивного закладу, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 роки і більше - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі майна (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (квітень 2017 року) на рівні 19 000,00 гри. за результатами домовленості відповідно до статті 21. Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786 (зі змінами) (далі Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2017 року) (додаток № 5).

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць па індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди, згідно із законодавством.

Згідно п. 5.1 Договору орендар зобов'язаний використовувати майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

Щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 2,98 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мати оренди. (п. 5.15 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21.06.2017 до 20.05.2020 включно.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на його думку спірний Договір укладено із порушенням чинного законодавства, безпосередньо впливає на права та обов'язки позивача та без оголошення та проведення конкурсу, в зв'язку із чим підлягає визнанню недійсним.

Відповідач 1 заперечив проти задоволення позовних вимог із підстав їх необґрунтованості та зазначив, що оскільки спірний правочин є господарським зобов'язанням, то звертатися до суду з вимогою про визнання його недійсним може або сторона такого договору або відповідний орган державної влади. Позивач не є стороною оспорюваного договору, а тому не має право звертатися до суду з вимогою про визнання такого договору недійсним.

Відповідач 2 також заперечив проти задоволення позовних вимог, із підстав їх необґрунтованості.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р. визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Обґрунтовуючи поданий позов, заявник посилався на те, що спірний Договір укладено із порушенням норм законодавства, оскільки Договір укладено без оголошення та проведення конкурсу, крім того як вважає позивач, за умовами спірного Договору відповідач 1 передав відповідачеві 2 в оренду земельну ділянку.

Щодо тверджень позивача, стосовного того, що Договір між відповідачем 1 та відповідачем 2 про оренду нерухомого військового майна укладено із порушенням законодавства суд зазначає наступне.

Згідно приписів п. 3 ст. 1 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.09.1999 року № 1075-XIV "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст.ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.

Позивач посилається на той факт, що спірний правочин укладено без проведення конкурсу, що є підставою для визнання його недійсним.

Як вбачається із змісту ч. 7 ЗУ Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 11.05.2000 №778 «Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду «затверджено Порядок надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду .

Пунктом 1 Порядку зазначено, що цей Порядок визначає процедуру надання дозволу військовим частинам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил (далі - військові частини) на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого військового майна в оренду.

Згідно п. 3 Порядку дозвіл на передачу юридичним і фізичним особам закріпленого за військовими частинами рухомого та нерухомого військового майна в оренду, за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки, надається військовим частинам, зареєстрованим як суб'єкти господарської діяльності у Збройних Силах, за умови, що це не заподіюватиме шкоди їх бойовій та мобілізаційній готовності (не впливатиме на повноту, своєчасність та якість виконання поставлених перед військовими частинами завдань у мирний та воєнний час).

Відповідно до п. 4 Порядку встановлено, що дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається щодо нерухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами).

В матеріалах справи наявна копія листа від 15.06.2017 №13.09.3006 Фонду державного майна України, відповідно до якого зазначено, що Регіональне відділення погоджує розрахунок стартової плати за перший (базовий) місяць оренди державного (військового) нерухомого майна (квітень 2017 р.) - 18 870,35 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн 35 коп. без врахування ПДВ за умови дотримання зазначеного у проекті договору оренди напряму використання майна, а також за умови щомісячного коригування розміру орендної плати на індекс інфляції та відрахування належної частини орендної плати до Державного бюджету України.

Даний лист, також було направлено на адресу Міністерства оборони України, в зв'язку із чим суд приходить до висновку, що сторонами було погоджено із Фондом державного майна та Міністерством оборони України передачу майна в оренду.

Крім того, відповідно до п. 10.13 Договору, останній складено у 4 примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу: один екземпляр зберігається у орендодавця у Київському квартирно-експлуатаційному управлінні, другий у Орендаря, третій у Головному КЕУ ЗУ України, четвертий в регіональному відділенні Фонду державного майна України по Київській області.

Посилання позивача на той факт, що за умовами Договору, було передано в оренду земельну ділянку площею 2,98 га , що в свою чергу перешкоджає господарській діяльності позивача, оскільки земельна ділянка знаходиться в зоні технічної безпеки спортивних споруд позивача, не відповідає дійсності, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено Договір саме нерухомого майна.

Сторонами відповідно до умов п. 5.15 Договору було узгоджено, що відповідач 2 зобов'язується щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 2,98 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мати оренди.

Приписами ст. 796 ЦК України встановлено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Відповідно до ст. 797 ЦК України - плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Враховуючи вище зазначене суд приходить до висновку, що умовами п. 5.15 Договору сторони визначили порядок компенсації орендарем плати за землю пропорційно площі землі, на якій знаходиться орендоване нерухоме майно, а також прилеглої території, наданої для обслуговування такого майна.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом технічна документація, щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,98 га, Київським квартирно-експлуатаційним управлінням не розроблялася та як чинним законодавством дана процедура не передбачена.

В зв'язку із чим, встановити, що земельна ділянка, яка відповідно до п. 5.15 Договору надана орендарю відповідно до чинного законодавства на праві користування для досягнення мати оренди, знаходиться в зоні технічної безпеки спортивних споруд СП ТОВ «Сапсан-спорт» не вбачається за можливе, оскільки остання ніяким чином не ідентифікована (відсутній кадастровий номер).

Крім того, суд звертає увагу, що Висновком про відповідність частини військового містечка №201 (вул. Броварської сотні «Чкалова) в м. Бровари), що знаходиться в оренді ГО «Асоціації ветеранів та учасників бойових дій «КУПОЛ», вимогам ДБН В.2.2-13-2003 (копія наявна в матеріалах справи) , експертом було встановлено, що частина військового містечка №201, надана на правах оренди ГО «Асоціації ветеранів та учасників бойових дій «КУПОЛ», що знаходиться по вулю Броварської сотні (Чкалова) м. Бровари Київської області, відповідає вимогам ДБН В.2.2-13-2003 «Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди». При цьому при кваліфікації ОБ'ЄКТІВ і визначенні суттєвих характеристик щодо відповідності ДБН В.2.2-13-2003 враховувались результати проведення в 2012 році обстеження фахівцями ДП МО України «Центральний проектний інститут» спортивно-стрілецького комплексу «Сапсан» (проект 27745), під час якого, в тому числі, проводилось обстеження об'єктів, наданих на правах оренди ГО «Асоціації ветеранів та учасників бойових дій «КУПОЛ».

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання Договору недійсним.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 26.12.2017.

Суддя В.І. Мельник