Рішення № 71332054, 13.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/19672/17Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про стягнення 9 828, 43 грн.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача: Медведенко Т.М. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 9 828, 43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19672/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2017 за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 розгляд справи відкладено на 06.12.2017 у зв'язку з нез'явлення повноважного представника відповідача та невиконання відповідачем вимог суду.

20.11.2017 до Господарського суду міста Києва надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро України з інформацією на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 розгляд справи відкладено на 13.12.2017 у зв'язку з нез'явлення повноважного представника відповідача та невиконання відповідачем вимог суду.

У дане судове засідання представник позивача не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про місце дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" обґрунтовані тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого майна - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сокар петролеум", внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля марки "Daf" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом "Witzcorg-50" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія" за полісом № АЕ/7738498, та зважаючи на те, що водія автомобіля "Daf" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача шкоду в розмірі 9 828, 43 грн. (за вирахуванням франшизи в розмірі 500, 00 грн.) завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві, що був поданий через відділ автоматизованого документообігу суду 06.12.2017, а також надав суду заяву про долучення документів до матеріалів справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 13.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокар петролеум" укладено договір добровільного страхування майна підприємств та підприємців № 185ип5ц, згідно з яким позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення майна, що знаходиться на території АЗС № 06/2 (обл. Черкаська, р-н Уманський, с. Ропотуха, вул. Польова, 14).

Вигодонабувачем за даним договором є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокар петролеум".

Строк дії договору з 02.07.2015 по 01.07.2016.

03.06.2016 близько 13 години на 223 км.+440 м. автодороги Київ-Одеса під керуванням ОСОБА_2 автомобілем марки "Daf" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом "Witzcorg-50" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 не був вибраний безпечний інтервал, в результаті чого був здійснений наїзд на відбійник острівця ТРК.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 (б), 13.3 Правил дорожнього руху України.

Викладене вище підтверджується постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.07.2017 у справі № 159/2481/16-п відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

09.12.2016 позивачем складено страховий акт № АХА2181150, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 10 328, 43 грн.

На підставі вказаного страхового акту, страховик, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування страхувальнику в сумі 10 328, 43 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 289845 від 12.12.2016.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 03.05.2017 за вих. № ЕЛ_2696 з проханням у 30-денний термін, починаючи з дня одержання даної вимоги виплатити страхове відшкодування в розмірі 10 328, 43 грн., яка отримана відповідачем 11.05.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом "Daf" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом "Witzcorg-50" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 встановлена у судовому порядку постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.07.2017 у справі № 159/2481/16-п відповідно до якої водія вказаного транспортного засобу - ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Таким чином, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Daf" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом "Witzcorg-50" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія" за полісом № АЕ/7738498, передбачено, що франшиза за вказаним полісом становить 500,00 грн.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику пошкодженого майна - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сокар петролеум" було сплачено Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування".

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Суд звертає увагу, що Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 року у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 року у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 року у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 року у справі №910/14599/15.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі № 3-38гс12, яка відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із поданого відповідачем відзиву, останній заперечує щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

В обґрунтування своїх позовних вимог у зазначеній сумі, позивач посилається на звіт про незалежну оцінку Приватним підприємством "Пліч-Опліч", на підставі якого було сплачено страхове відшкодування.

Проте, при визначенні матеріального збитку, коефіцієнт фізичного зносу оцінювачем Приватним підприємством "Пліч-Опліч" застосовано не було у зв'язку з тим, що за умовами договору добровільного страхування № 185ип5ц знос не нараховується.

Відповідно до платіжного доручення № 289845 від 12.12.2016, позивач сплатив страхове відшкодування в розмірі 10 328, 43 грн. з врахуванням ПДВ, безпосередньо на рахунок потерпілої особи.

Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено врахування зношеності пошкодженого майна у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків.

Аналогічна правова позиція викладено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 в пункті 9 абзацу 4 : «Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Відповідно, за вказаних обставин, позивач не може отримати більше прав, ніж їх мала особа, що отримала страхове відшкодування.

У відповідача існує обов'язок відшкодування витрат, пов'язаних з відновленням майна з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством.

Відтак, згідно з наданого відповідачем звіту про визначення вартості матеріального збитку, нанесеному колесовідбійнику на острівці ПРК № 11-12 АЗС "Сокар" виконаному Приватним підприємством "Екорд" 30.09.2016, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (20%), без врахування ПДВ, становить 7 442, 00 грн.

Згідно з пунктом 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказано, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту

Однак, оскільки, не надано жодних документальних доказів, які б підтверджували, що пошкоджене майно взагалі було відремонтовано, то за переконанням відповідача до суми страхового відшкодування незаконно нараховувати розмір ПДВ.

А отже, розмір страхового відшкодування, незалежно від сплати на користь потерпілої особи (в даному випадку - на користь позивача) з урахуванням франшизи, становить 6 942, 24 грн.

Крім того, відповідач вказує, на те, страхове відшкодування в сумі 6 942, 24 грн. було сплачено позивачу.

Таким чином, судом встановлено, що згідно платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, а саме: № 13531 від 01.12.2017 на суму 2 000, 00 грн., № 13549 від 04.12.2017 на суму 2 000, 00 грн. та № 13594 від 05.12.2017 на суму 2 942, 24 грн. відповідачем сплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 6 942, 24 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відтак, оскільки, позивач звернувся до суду з позовом 08.11.2017, а як вбачається із платіжних доручень, № 13531 від 01.12.2017, № 13549 від 04.12.2017 та № 13594 від 05.12.2017 то відповідачем страхове відшкодування в розмірі 6 942, 24 грн. було сплачено після звернення позивача до суду, таким чином, на момент розгляду даної справи в цій частині відсутній предмет спору, за таких обставин, провадження в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 6 942, 24 грн. підлягає припиненню.

Що стосується стягнення страхового відшкодування в сумі 3 386, 19 грн., то суд погоджується з твердженнями відповідача, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 6 942, 24 грн. припинити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) 1 130 (одну тисячу сто тридцять) грн. 08 коп. - судового збору.

3. В задовлені решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 18.12.2017

Суддя Д.О. Баранов