Рішення № 71331663, 26.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2017 року № 826/14578/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 3949-13 від 28.06.2016 р., яким ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) було визначено податкове зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб 18011001 в сумі 25000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до вимог Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку, а оскільки з 26.07.2014 р. позивач змінив місце проживання (був знятий з реєстраційного обліку) з адреси: АДРЕСА_1 та зареєстрований 26.07.2014 р. за адресою: 01054, АДРЕСА_2, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 3949-13 від 28.06.2016 р. прийняте не за місцем реєстрації платника податків, а тому підлягає скасуванню.

Також, позивач вказує на те, що згідно з положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", Постанови Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 р., транспортний засіб позивача не підпадає під визначення об'єкта оподаткування в 2016 році.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та надав заперечення на позовну заяву.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача клопотання підтримав.

Зважаючи на наявне клопотання суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, з 2013 року ОСОБА_1 являється власником транспортного засобу Ford F-150, пікап-В, 2013 року випуску, VIN-код - НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_2, з об'ємом двигуна 5000 куб. см, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Як зазначає позивач, у червні 2017 року йому стало відомо про наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису по боржнику - ОСОБА_1, внесеного о 18 год. 19 хв. 09.03.2017 р. по типу обтяження - податкова застава активів платника податків, застосована ДПІ у Подільскому районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.03.2017 р. на підставі статті 88, статті 89 Податкового кодексу України з терміном дії до 09.03.2022 р.

З метою перевірки викладених у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна представником позивача - адвокатом ОСОБА_2 було підготовлено та подано до територіальних ДПІ (Печерського, Подільського та Шевченківського району) ряд адвокатських запитів, в яких порушувались питання надання інформації стосовно правової підстави виникнення податкової застави та, як наслідок, складання акту опису майна.

Згідно отриманих від ГУ ДФС у м. Києві листів за вих. № 15958/3/26-15-13-10-19 від 19.10.2017 р., за вих. № 17244/3/26-15-13-10-19 від 02.11.2017 р. на виконання вимог підпункту 267.6.17 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено обчислення транспортного податку за 2016 рік та 28.06.2016 р. громадянину ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) сформовано податкове повідомлення-рішення № 3949-13 на суму 25000,00 грн., яке було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_1 (згідно бази даних АІС "Податковий блок"). Відносно податкового боргу ОСОБА_1 - за ним обліковується несплачене податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом з транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. у ДПІ Подільського району м. Києва ГУ ДФС у м. Києві.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 3949-13 від 28.06.2016 р., яким ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) було визначено податкове зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб 18011001 в сумі 25000,00 грн., звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ з 01.01.2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок».

Відповідно до вимог статті 267 Податкового кодексу України (тут і надалі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), з урахуванням змін, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно із приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Як зазначено в пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом (пункт 63.4 статті 64 Податкового кодексу України).

Контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних (пункт 63.11 статті 63 Податкового кодексу України)

З метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті дані про взяття на облік як платників податків юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб не пізніше наступного робочого дня після взяття на облік (пункт 63.13 статті 63 Податкового кодексу України).

Як вбачається з інформації з реєстрів на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (sfs.gov.ua) стосовно даних про взяття на облік платників податків, за номером запису № 3893 про взяття на облік від 30.11.2004 р. ОСОБА_1 взятий на облік в Державній податковій інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ДПІ 2656) та як зазначено у листі ГУ ДФС у м. Києві № 15958/3/26-15-13-10-19 від 19.10.2017 р. - згідно банку даних АІС "Податковий блок" ОСОБА_1 зареєстрований у Подільській районній у місті Києві державній адміністрації за номером державної реєстрації 20710000000000707 від 18.11.2004 р.

Положення пункту 66.3 статті 66 Податкового кодексу України говорять про те, що у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

Аналогічне зазначено в Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (надалі - Порядок), в пунктах 10.1 та 10.2 розділу Х відповідно.

Процедури переведення платника податків шляхом взяття на облік/зняття з обліку (зміни основного місця обліку) розпочинаються та проводяться контролюючими органами у разі надходження хоча б одного з таких документів: відомостей державного реєстратора про внесення змін до відомостей про місцезнаходження (місце проживання) платника податків; заяви за формою № 1-ОПП або за формою № 5-ОПП із позначкою «Зміни», поданої платником податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (пункт 10.4 розділу X Порядку).

У разі отримання з Єдиного державного реєстру даних про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків, пов'язану зі зміною адміністративного району, контролюючий орган, в якому платник податків перебуває за основним місцем обліку, вносить зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб та передає до Єдиного державного реєстру відомості про внесення відповідних відомостей до реєстрів Центрального контролюючого органу із зазначенням: дати внесення таких даних до відомчого реєстру, дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платник податків перебуває на обліку, та терміну, до якого платник податків перебуває на обліку у контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання), що відповідає даті спливу одного місяця після отримання зазначеним контролюючим органом даних про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків (пункт 10.5 розділу Х Порядку).

Протягом двадцяти днів після отримання відомостей або заяви про зміну місцезнаходження платника податків контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків засобами інформаційної системи в електронному вигляді формує та надсилає до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків повідомлення за формою № 11-ОПП (із заповненими І та ІІ розділами).

Дані про надсилання повідомлення за формою № 11-ОПП заносяться до журналу реєстрації заяв, повідомлень, інших документів про припинення чи зняття з обліку платників податків за формою № 6-ОПП (додаток 13), а також до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб (пункт 10.7 розділу Х Порядку).

Протягом двох робочих днів після надходження повідомлення за формою № 11-ОПП контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків здійснює взяття його на облік (основне місце обліку), про що вносить відповідні зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб. Відмітки про взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) проводяться в журналі за формою № 2-ОПП (за формою № 7-ОПП).

Якщо до дати спливу одного місяця після отримання документів про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) не здійснив взяття такого платника на облік (основне місце обліку), то взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється автоматично у день спливу такого строку (пункт 10.8 розділу X Порядку).

У відповідності до пунктів 10.9, 10.10, 10.11 розділу Х Порядку дані про взяття на облік вносяться до двох примірників повідомлень за формою № 11-ОПП (заповнюється ІІІ розділ) та надсилаються до контролюючого органу за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання).

Після надходження повідомлення за формою № 11-ОПП із зазначенням дати взяття на облік платника податків за новим місцезнаходженням (місцем проживання) контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) протягом двох робочих днів знімає з обліку платника податків (основне місце обліку). Інформація про зняття з обліку вноситься до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб.

Дані про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого містяться в Єдиному державному реєстрі, передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання) із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік.

Як вказано в пункті 10.14 розділу Х Порядку після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до:

- закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов'язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата або призначена та контролюючий орган вже повідомив платника податків про її проведення;

- повернення надміру сплачених платежів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи податкових декларацій (звітів, розрахунків) претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, у разі якщо до кінця бюджетного періоду спливає строк повернення або відшкодування і відповідно висновки щодо відшкодування виконані в повному обсязі;

- закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань та інших справ адміністративного судочинства, крім випадків заміни такого контролюючого органу (як сторони або третьої особи в адміністративній справі) іншим контролюючим органом.

Таким чином, наведений вище перелік, згідно з якими адміністрування податків контролюючим органом відбувається за попереднім місцем обліку платника податків після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі, є вичерпним.

Разом з тим, відповідно до пункту 12.1 розділу XII Порядку з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи контролюючих органів, до функцій яких належить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців контролюючими органами після здійснення їх державної реєстрації, реорганізації та внесення змін до Єдиного державного реєстру чи установчих документів.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

У судовому засіданні на питання стосовно того, яким чином відбувається оновлення бази даних платників податків, згідно з відомостями якої контролюючий орган надсилає платнику податку податкове/податкові повідомлення-рішення, представником відповідача відповіді надано не було.

Виходячи з наведеного та враховуючи той факт, що з 26.07.2014 р. позивач змінив місце проживання (був знятий з реєстраційного обліку) з адреси: АДРЕСА_1 та зареєстрований 26.07.2014 р. за новою адресою: 01054, АДРЕСА_2, про що зроблені відповідні записи в паспорті громадянина України ОСОБА_3 серії СН589318, виданого Подільським РУ ГУ МВС України в місті Києві 05.08.1997 р., суд приходить до висновку стосовно протиправності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 3949-13 від 28.06.2016 р.

Окрім того, суд звертає увагу на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року № 403 затверджено Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (надалі - Порядок), який встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 затверджено ОСОБА_4 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (надалі - ОСОБА_4), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач (пункт 2 ОСОБА_4).

Згідно пункту 3 Порядку, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

деЦн- ціна нового транспортного засобу в Україні; Г- коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк- коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів (пункт 11 ОСОБА_4).

Згідно пункту 12 ОСОБА_4 коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Як підсумок, аналізуючи наведені вище положення, можна дійти висновку, що для з'ясування середньоринкової вартості автомобіля, керуючись пунктом 2 ОСОБА_4, необхідно використовувати формулу, наведену в пункті 3 Порядку, згідно з якою при здійсненні розрахунку окрім ціни нового транспортного засобу (Цн), де береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, необхідно враховувати також коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації та коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно відповідних додатків.

Згідно примітки до додатку 2 Порядку для транспортних засобів із строком експлуатації до 1 року, а також транспортних засобів, різниця між фактичним та нормативним середньорічним пробігом яких становить до 2 тис. кілометрів, коефіцієнт не визначається.

Отже, при проведенні розрахунку згідно формули вказаній в пункті 3 Порядку, для визначення коефіцієнту коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу, що наведений у додатку 2 Порядку, необхідно знати фактичний середньорічний пробіг автомобіля.

Згідно пункту 13 ОСОБА_4 відповідно до цієї ОСОБА_4 розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно пункту 13 Порядку середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу ОСОБА_4 для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому ОСОБА_4 порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Згідно пункту 14 Порядку та пункту 14 ОСОБА_4 забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Відповідно до приписів підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та пункту 13 ОСОБА_4 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, 750 розмірів мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року - 1033500,00 грн.

Але, попри наведені вище приписи, на офіційному веб-сайті ОСОБА_4 за посиланням http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA можна здійснити розрахунок середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком за поточний рік та завантажити лише перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 році (http://www.me.gov.ua/Files/GetFile?lang=uk-UA&fileId=3065cd92-94f0-4ba1-8fc6-efe3adc578c9), а отже з'ясувати згідно якого саме розрахунку відбувалось нарахування позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку у 2016 році - не вбачається за можливе.

Представник позивача також не надав доказів обрахунку за 2016 рік, на підставі якого позивачу визначено податкове зобов'язання.

В частині 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, аналізуючи наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд не вбачає достатніх, переконливих доказів стосовно правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 3949-13 від 28.06.2016 р., яким ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) було визначено податкове зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб 18011001 в сумі 25000,00 грн., протиправним, а відтак таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а відтак задовольняє їх у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 3949-13 від 28 червня 2016 року.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, адреса: 01054, АДРЕСА_3) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 37975298, адреса: 04080, м. Київ, вул. Турівська, буд. 12) судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко