Рішення № 71330368, 27.12.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року справа № 823/5420/15

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

суддів Гайдаш В.А., Гаращенко В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про зобовязання вчинити дії,

встановив:

16.12.2015 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) до Міністерства внутрішніх справ України (далі відповідач 1), ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі відповідач 2), Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі відповідач 3), у якій просить (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.11.2017):

1) визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з ОВС у запас ЗСУ за п. 64 г (через скорочення штатів);

2) зобовязати Головне управління Національної поліції в Черкаській області прийняти ОСОБА_1 на службу до поліції, в порядку переведення, шляхом видання наказу про призначення;

3) зобовязати МВС України, шляхом видання наказу поновити ОСОБА_1 в ОВС України на рівнозначній посаді, а за відсутності такої посади на іншу посаду;

4) зобовязати ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 в установленому порядку на службу до поліції, шляхом видання наказу про переведення у відповідності до його рапорту від 04.11.2015;

5) зобовязати відповідачів виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу;

6) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на публічній службі;

7) здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення в частині поновлення на публічній службі, шляхом надання відповідачами звіту про виконання судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно п.п.9, 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» звільнення з роботи працівників міліції через скорочення штатів можливе лише при відмові від проходження служби в поліції. Однак він не відмовлявся від проходження служби у поліції. При звільненні з роботи через скорочення штатів відповідачем - 2 не було надано можливості подальшого проходження служби в поліції (взагалі не пропонувалось зайняти вакантну посаду), а також не враховано те, що мав переважне право на залишення на роботі в органах внутрішніх справ, оскільки безперервно працював в органах внутрішніх справ, має заохочення та нагороди, що свідчить про високу продуктивність праці. Тому звільнення відбулося з порушенням Конституції України, ст.ст.5-1, 22, 42, 42-1 КЗпП України, п.9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», пп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

В письмових запереченнях на адміністративний позов Міністерство внутрішніх справ України просило в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач звернувся до суду за поновленням права, яке Міністерством внутрішніх справ України не було порушене.

В письмових запереченнях на адміністративний позов Головне управління Національної поліції в Черкаській області просило в його задоволенні відмовити повністю, вказавши на те, що звільнення позивача відбулось на підставі Закону України «Про Національну поліцію». Зазначив, що 02.07.2015 р. Верховною ОСОБА_2 України прийнято Закон України «Про Національну поліцію", який набрав чинності 07.11.2015 р. в Прикінцевих та перехідних положеннях даного Закону зазначено, що з дня опублікування цього Закону працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Крім того, зазначило, що Законом України «Про Національну поліцію» визначений відповідний порядок прийняття на службу в поліцію, а тому адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) субєкта владних повноважень.

Представник відповідач 2, 3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні. Однак, у звязку з прибуттям у судове засідання, призначене на 14.12.2017 не всіх осіб, які беруть участь у справі, суд виніс ухвалу, згідно якої вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювати фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши пояснення, доводи та міркування позивача, представника відповідачів, свідків, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

ОСОБА_1 відповідно до наказу ІВС №235 о/с від 10.08.1999 зарахований курсантом факультету №6 з підготовки працівників кримінальної міліції Університету внутрішніх справ.

Згідно з наказом НУВС № 132 о/с від 26.06.2003 закінчив Національний університет внутрішніх справ.

Наказом начальника Управління МВС України в Черкаській області від 13.05.2008 №134 о/с призначено прибувшого для проходження служби з УМВС України в Миколаївській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1О дільничним інспектором міліції сектору ДІМ Корсунь Шевченківського РВ УМВС з 23.04.2008 (а.с.47 том №1).

28.07.2008 позивачу проведено атестацію, за результатами якої ОСОБА_1 займаній посаді відповідає, заслуговує висуненню на посаду з більшим обсягом роботи (а.с. 46 том №1).

В матеріалах справи міститься телеграма начальника УМВС України в Черкаській області, в якій він вимагав до 15:00 12.08.2015 надати в УГБ УМВС списки працівників служби ДІМ, які виявили бажання пройти переатестацію та перепідготовку в закладах системи МВ з подальшим призначенням до підрозділів Національної поліції (а.с.68 том №1).

На дану телеграму начальником Корсунь Шевченківського РВ УМВС ОСОБА_3 складено список працівників служби ДІМ Корсунь Шевченківського РВ УМВС, які виявили бажання пройти переатестацію та перепідготовку в закладах системи МВС з подальшим призначенням до підрозділів Національної поліції (а.с.69), однак атестація проведена не була.

Наказом УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с по Корсунь-Шевченківському РВ УМВС України в Черкаській області капітана міліції ОСОБА_1 старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області, звільнено з ОВС в запас ЗС України за п. 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Тією ж датою МВС України прийняв наказ № 1388 про визнання такими, що втратили чинність, штатів органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України.

Позивач 08.11.2015 знаходився на службі, що підтверджується дорученням «Про забезпечення охорони громадського порядку під час проведення відкриття стадіону «Колос» в м Корсунь Шевченківський», підписаного начальником Корсунь Шевченківського відділення поліції ОСОБА_3, відповідно до якого позивач був задіяний для охорони громадського порядку під час проведення відкриття стадіону «Колос», яке проводитиметься 08.11.2015 в м. Корсунь - Шевченківський (а.с. 7-8 том №1).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Закон № 580-VIII був опублікований 06.08.2015 року в газеті «Голос України» та відповідно до Прикінцевих та перехідних положень, набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015, крім, зокрема, пунктів 8 - 11 Прикінцевих та перехідних положень, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто 07.08.2015.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Суд зауважує, що в даному випадку будь-якого обов'язку в УМВС України в Черкаській області щодо додаткового попередження позивача про наступне звільнення чинним законодавством не передбачено, оскільки останній попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону.

Пункти 9, 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачають, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Отже, Законом № 580-VIII передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

У цьому контексті слід також зазначити, що пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 включно. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 885 від 28.10.2015 року чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми Розділ ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Позивач у позовній заяві стверджує, що ним подавався рапорт про бажання проходити службу в національній поліції (а.с.18 том №1), який був доставлений до управління кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка колишній начальник Корсунь Шевченківського РВ УМВС України у Черкаській області ОСОБА_3 пояснив, що 04.11.2015 чи 05.11.2015 до районного відділу надійшла вказівка про надання списків працівників, які мають бажання проходити службу в Національній поліції. 05.11.2015 працівниками районного відділу, в тому числі і позивачем написання рапорти на звільнення зі служби в міліції, в звязку з переходом на службу до Національної поліції. 06.11.2015 надійшов новий штатний розпис. Після чого він зібрав всіх працівників, які виявили бажання проходити службу в Національній поліції для написання відповідних рапортів. Далі написані працівниками рапорти були ним завізовані та передані кадровику ОСОБА_4, для направлення їх до управління кадрового забезпечення.

Свідок ОСОБА_2 (колишній старший дільничний інспектор міліції Корсунь Шевченківського РВ УМВС України, працював з позивачем), пояснив, що 05.11.2015 всі писали рапорти про звільнення, які були подані керівнику для візування, а ним передані кадровику ОСОБА_4 для направлення до головного управління в м. Черкаси. Також пояснив, що вважаючи, що при написанні рапорту ним здійснено помилку, в той же день він з своїм колегою ОСОБА_5 поїхав до відділу кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області, щоб перевірити правильність написання рапорту, і дійсно бачив рапорт позивача.

Дані пояснення свідків підтверджуються також протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 19.07.2016, в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016250000000137, в яких він зазначив, що 05.11.2015 він заходив в кабінет №116 відділу кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області, та на столі інспектора управління кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області ОСОБА_7 бачив рапорт свого співробітника ОСОБА_1 (а.с.50-51 том №3).

Крім того, в протоколі допиту свідка від 02.08.2016, в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016250000000137 ОСОБА_4 зазначила, що 04.11.2015 до колишнього Корсунь Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області надійшов тимчасовий штатний розпис, згідно якого працівникам Корсунь Шевченківського РВ було написано рапорти на звільнення у звязку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України. Вказані рапорти зібрав начальник Корсунь Шевченківського РВ ОСОБА_3 перевірив їх та надав їй. 05.11.2015 нею дані рапорти передані до кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області, а саме куратору Корсунь Шевченківського РВ ОСОБА_7, він прийняв вказані рапорти. 06.11.2015 у вечірній час начальником Корсунь Шевченківського РВ було зібрано нараду на якій всім працівникам було запропоновано посади в ГУНП в Черкаській області. Працівники Корсунь-Шевченківського РВ написали відповідні заяви, в тому числі і ОСОБА_1 Дані заяви було особисто перевірено начальником Корсунь Шевченківського РВ ОСОБА_3 та в подальшому цього ж дня передані їй і вона завезла їх до УМВС України в Черкаській області, а саме передала інспектору управління кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області ОСОБА_7 На запитання слідчого щодо реєстрації вказаних рапортів відповіла, що ніяким чином не реєструвались, супровідні листи не складались (а.с. 48-49).

Як зазначив в судовому засіданні позивач, після подання рапорту та заяви, від керівництва як УМВС України в Черкаській області так і ГУНП в Черкаській області зауважень щодо поданих рапортів не було, він, починаючи з 07.11.2015 продовжив працювати на посаді дільничного інспектора, його включали в графіки чергувань, керівництвом доручалася відповідна робота, жодних зауважень щодо виконання роботи його як інспектора поліції, не було.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Так, позивач 08.11.2015 знаходився на службі, що підтверджується дорученням «Про забезпечення охорони громадського порядку під час проведення відкриття стадіону «Колос» в м Корсунь Шевченківський» підписаного начальником Корсунь Шевченківського відділення поліції ОСОБА_3, відповідно до якого позивач був задіяний для охорони громадського порядку під час проведення відкриття стадіону Колос», яке проводитиметься 08.11.2015 в м. Корсунь - Шевченківський (а.с. 7-8 том №1).

Відтак, показами свідків спростована довідки надана відповідачем-3 про відсутність заяв позивача про звільнення з органів внутрішніх справ у звязку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України (а.с.55 том №1) та про прийняття на службу в поліцію (а.с.63 том №1) судом не беруться до уваги.

Крім того, факти відсутності реєстрації рапорту позивача від 06.11.2015 щодо прийняття його до поліції підтверджується довідкою від 24.03.2016 №998/12/02-2016, в якій зазначено, що журнал вхідної кореспонденції УКЗ ГУНП в Черкаській області розпочато 09.11.2015 в звязку з тим, що 07 та 08 листопада 2015 року були неробочі вихідні дні (а.с.159 том №1) та журналом обліку вхідних документів УКЗ, який розпочато 09.11.2015 (а.с.160-165 том №1), що у свою чергу спростовує пояснення відповідача 3 про відсутність рапорту позивача про прийняття до поліції.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, та з'ясувати наявність наміру особи проходити службу в національній поліції.

Таким чином суд дійшов висновку, що не зважаючи на висловлене позивачем бажання продовжувати службу в лавах Національної поліції відповідачами безпідставно не було розглянуто питання можливості переведення позивача на службу до ГУ НП в Черкаській області.

Судом встановлено, що всупереч вимог пункту 9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» з моменту опублікування Закону та до моменту прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача за підпунктом «г» пункту 64 Положення №114 позивачу не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі.

В цьому контексті вартим уваги є лист Вищого адміністративного суду України №753/11/13-10 від 26 травня 2010 року «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби», відповідно до якого звільнення з підстав, визначених підпунктами 1, 2 і 6 статті 40 Кодексу законів про працю України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Розглядаючи справи про звільнення публічного службовця з посади у зв'язку з ліквідацією публічної установи, суди повинні, по-перше, перевірити наявність чи відсутність факту ліквідації юридичної особи публічного права згідно з Конституцією України та чинним законодавством, по-друге, встановити, чи вжито адміністрацією публічного органу всіх зусиль для переміщення або переведення публічного службовця, чи іншого його працевлаштування, як це прямо передбачено частиною другою статті 40 КЗпП України.

Згідно із ст. 1 Закону України Про міліцію (чинний на час прийняття оскаржуваного наказу) від 20.12.1990 № 565-XII (далі - Закон № 565) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 18 Закону № 565 порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі Положення № 114).

Згідно з п. 8 Положення № 114 дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Згідно пп. г п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції відповідно до відомостей із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців УМВС України в Черкаській області (ідентифікаційний код 08592537) перебуває у стані припинення, за рішенням засновників з 06.11.2015 та не ліквідоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Згідно із ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 3 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Згідно положень ст. 104 Цивільного кодексу України ліквідація - це така форма припинення діяльності юридичної особи, за якої перестають існувати всі її права та обов'язки без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, тобто є припиненням всіх прав і обов'язків юридичної особи без визначення правонаступника.

Суд зазначає, що в розглядуваному випадку на місці ліквідованого УМВС України в Черкаській області та його структурних підрозділів було утворено ГУ Національної поліції в Черкаській області з відповідними структурними підрозділами, на які законом покладені тотожні функції, що полягають у забезпеченні охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постановах від 17 жовтня 2011 року № 2а-237а11, від 28 жовтня 2014 року №21-484а14

Судом також враховано, що відповідно до посвідчення серії 024126 від 14.08.2015 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції передбачені статтею 49 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої, на службу в поліцію можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліцію не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до статті 50 зазначеного Закону громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліцію, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліцію, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Обмеження, пов'язані зі службою в поліції, визначені статтею 61 Закону України «Про Національну поліцію».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 1999 року проходить службу в органах внутрішніх справ, має звання капітана міліції. Обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно до статті 61 Закону України «Про Національну поліцію» не має.

Отже, позивач має достатній досвід роботи, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України. Разом з тим, начальником ГУ МВС України в Черкаській області залишено поза увагою та не розглянуто заяву позивача від 06 листопада 2015 року, в якій позивачем в порядку, передбаченому пунктом 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» було висловлено бажання проходити службу в лавах Національної поліції.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є членом Черкаської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України (а.с.25 том №1).

За приписами ч. 10 ст. 38 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності від 15.09.1999 № 1045-XIV виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

У Галузевій угоді між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України передбачено, що МВС бере на себе обовязки не допускати звільнення працівників без згоди відповідного профспілкового органу у випадках, коли дача такої згоди передбачена чинним законодавством (п. 2.1.2).

За змістом зазначених правових норм суд дійшов висновку, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу профспілки.

Вказаний висновок підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 25.03.2014 № 21-44а14: колегія суддів дійшла правового висновку, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону № 1045-XIV за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Відповідно до ст. 2442 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа Черкаської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, проект наказу №312 від 06.11.2015 УМВС України в Черкаській області з Черкаської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України не погоджувався. Також Профспілкова організація не мала представництва в складі розробників даного наказу. На зсідання ліквідаційної комісії, під час прийняття рішення що до звільнення позивача з органів внутрішніх справ та подальшого неприйняття на службу до ГУНП України в Черкаській області представників Черкаської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України не запрошували (а.с.71 том №1).

Крім того, звільненню має передувати процедура атестації працівника, як це передбачено пунктом 47 Положення №114 та пунктом 1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2005 №181, з метою встановлення можливості подальшого використання на службі.

Слід звернути увагу на те, що Порядок проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ було визначено Положенням про проходження служби, пунктом 47 якого встановлено, що з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.

Згідно з пунктом 48 Положення про проходження служби, атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Аналогічне правило містить і підпункт 1.4 пункту 1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України (далі-Інструкція), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2005 р. №181на виконання пунктів 47, 48 Положення про проходження служби, відповідно до вказаного пункту Інструкції атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться: на кожній із займаних посад - через 4 роки; при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках (зокрема при скороченні штатів чи реорганізації органів внутрішніх справ України) незалежно від цього строку. Вказана Інструкція була чинною на момент винесення спірного наказу про звільнення позивача.

З огляду на наведені спеціальні для спірних правовідносин норми, суд дійшов висновку, що у виняткових випадках (при скороченні штатів чи реорганізації органів внутрішніх справ України) атестація при звільненні з органів внутрішніх справ України має бути проведена і має проводитись незалежно від дати проведення останньої атестації.

Судом встановлено, що в останнє атестацію позивача проведено 28.07.2008, за результатами якої ОСОБА_1 займаній посаді відповідає, заслуговує висуненню на посаду з більшим обсягом роботи (а.с. 46 том №1).

Крім того, в матеріалах справи міститься телеграма начальника УМВС України в Черкаській області, в якій він вимагав до 15:00 12.08.2015 надати в УГБ УМВС списки працівників служби ДІМ, які виявили бажання пройти переатестацію та перепідготовку в закладах системи МВ з подальшим призначенням до підрозділів Національної поліції (а.с.68 том №1).

На дану телеграму начальником Корсунь Шевченківського РВ УМВС ОСОБА_3 складено список працівників служби ДІМ Корсунь Шевченківського РВ УМВС, які виявили бажання пройти переатестацію та перепідготовку в закладах системи МВС з подальшим призначенням до підрозділів Національної поліції (а.с.69 том №1).

Крім того, дані обставини підтверджуються листом за підписом голови ліквідаційної комісії ОСОБА_8 від 02.03.2016 №20/Г-17, в якому зазначено, що на виконання доручення МВС України від 06.08.2015 №10/5-5206 «Про заходи щодо реформування служби дільничних інспекторів міліції» та телеграми Управління МВС України в Черкаській області від 11.08.2015 №10/2-2702, позивача включено до списку працівників служби дільничних інспекторів міліції Корсунь Шевченківського районного відділу, які виявили бажання пройти переатестацію та перепідготовку в закладах системи МВС з подальшим призначенням до підрозділів Національної поліції України. До даного списку внесено прізвище, імя, по-батькові позивача (а.с. 100 том №1).

Суд звертає увагу, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобовязання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 у справі № 21-484а14.

Отже, оскільки відповідачами не виконано зобовязання по працевлаштуванню позивача, як працівника ліквідованої установи, то трудові гарантії ОСОБА_1 були порушені.

Відповідно до п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено незаконно, з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому позовні вимоги у частині визнання протиправним і скасування наказу УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з ОВС у запас ЗСУ за п. 64 г (через скорочення штатів), капітана міліції ОСОБА_1 та зобовязання УМВС України у Черкаській області поновити позивача в органах внутрішніх справ (оскільки наказом МВС України від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання» визнано такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з переліком змін у штатах МВС) з 06.11.2015 підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги зобовязання МВС України, шляхом видання наказу поновити ОСОБА_1 в ОВС України на рівнозначній посаді, а за відсутності такої посади на іншу посаду суд звертає увагу на таке.

Позивач у трудових відносинах з Міністерством внутрішніх справ України не перебував.

Наказом МВС України від 06.11.2015 №1389 «Про затвердження Структури апарату Міністерства внутрішніх справ України» відповідно до Закону України «Про центральні органи влади» затверджено Структуру апарату МВС України.

В Міністерстві внутрішніх справ України скорочені всі посади атестованих співробітників та введено посади державних службовців.

Таким чином, позивач не проходив державну службу, а тому не може бути автоматично призначений на посаду державного службовця, оскільки процедура прийняття на державну службу регулюється Законом України «Про державну службу» та передбачає низку спеціальних заходів, наприклад таких як проходження спеціальної перевірки, проходження стажування, проходження конкурсу, а тому у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_4 проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач ліквідаційна комісія управління МВС України в Черкаській області при прийнятті оскарженого наказу у частині звільнення позивача не встановлено неможливості подальшого використання його на службі у відповідності до п.64 «г» Положення про проходженням служби особовим складом органів внутрішніх справ та не розглянуто його рапорт від 06 листопада 2015 року, суд вважає за необхідне для забезпечення дотримання прав та свобод позивача, зобов'язати ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області розглянути рапорт від 06 листопада 2015 року, щодо виявлення бажання проходити службу в поліції.

Стосовно позовної вимоги про зобовязання Головного управління Національної поліції в Черкаській області прийняти ОСОБА_1 на службу до поліції, в порядку переведення, шляхом видання наказу про призначення та зобовязання ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 в установленому порядку на службу до поліції, шляхом видання наказу про переведення у відповідності до його рапорту від 04.11.2015, суд вважає що у їх задоволенні належить відмовити, оскільки поновлення на посаді працівника, з якої останній не був звільнений, жодним нормативно-правом актом України не передбачено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Роз'ясненням Міністерства юстиції України від 25.01.2011 Про гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації зазначено, що припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно, утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі в новоутвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Аналогічна позиція викладена в п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів.

Окрім того, судом із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців УМВС України в Черкаській області станом на час розгляду справи (25.12.2015) не ліквідоване та враховуючи особливий порядок прийняття в поліцію, а тому підстав для поновлення позивача на службі в поліції, як в органі, що буде виконувати повноваження (завдання) юридичної особи, що ліквідується, відсутні.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 24 Положення № 114 визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно із п. 3 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.

Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 (а.с.79) та довідки про нарахування грошового утримання з вересня 2015 року по жовтень 2015 року ОСОБА_1 (а.с.86 том №3), за вересень 2015 року нараховано 2794 грн 60 коп., а за жовтень 2015 року - 4181 грн. 17 коп. Таким чином сума доходу позивача за два останні повні місяці становить 6975 грн. 77 коп. Кількість робочих днів за вересень та жовтень - 43. Таким чином, середня заробітна плата за 1 день становить 162 грн 22 коп. Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу 534, починаючи з 06.11.2015 по дату винесення рішення у даній справі, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 86625 грн 48 коп.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення матеріального та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу належить до задоволення.

Також суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки встановлення судового контролю за виконанням рішення є правом суду, то з огляду на обставини справи суд не вбачає необхідності встановлювати судовий контроль за виконанням даної рішення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Згідно із п. 3, 4 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби;.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду у частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року та стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку з громадян та інших обовязкових платежів в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 371, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

1.Визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з ОВС у запас ЗСУ за п. 64 г (через скорочення штатів.

2. Зобовязати ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ.

3. Зобов'язати ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з органів внутрішніх справ у звязку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України.

4. Стягнути з ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 86625 (вісімдесят шість тисяч шістсот двадцять пять) грн 48 коп. без утримання прибуткового податку з громадян та інших обовязкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий В.П. Тимошенко

Судді В.А. Гайдаш

ОСОБА_9