Постанова № 71329559, 06.12.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року № 810/3038/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом. в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 червня 2017 року № НОМЕР_1 форма «В 4», № НОМЕР_2 форма «Р», № НОМЕР_3 форма «Р», вимоги про сплату боргу від 18.07.2017 № Ф-0005161309 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.07.2017 № НОМЕР_4.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами. Вказала, що у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно - бухгалтерських документів нею було визначено обєкти оподаткування з урахуванням витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.

При цьому позивачка вказала, що до перевірки нею були надані всі первинні документи бухгалтерського обліку за період, який перевірявся, на підставі яких були визначені суми витрат та податкового кредиту, які залишені відповідачем без уваги.

Представник позивача надала суду заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити та розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, та зазначив, що посадові особи під час проведення перевірки діяли в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, встановлені перевіркою порушення в дійсності мали місце, а тому прийняті в подальшому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

На підставі ч. 4 ст. 124, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як субєкт господарювання виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 19.11.1997 року та стоїть на обліку як платник податків та зборів у Вишгородській ОДПІ ОСОБА_2 Управління ДФС України у Київській області, що підтверджуються матеріалами перевірки та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за № 21737762 від 29.06.2016 року.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (45.11), торгівля іншими автотранспортними засобами (45.19), вантажний автомобільний транспорт (49.41), транспортне оброблення вантажів (52.24), надання інших інформаційних послуг (63.69), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

У період з 18 квітня по 3 травня 2017 року ОСОБА_2 управлінням ДФС у Київській області на підставі п. 77.1 п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 07.04.2017 року № 624 проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки 12 травня 2017 року відповідачем складено Акт за № 299/10-36-1309/НОМЕР_5, згідно якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

пп. 8, пп.9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів i витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім oci6, що обрали спрощену систему оподаткування, i фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів i зборів України 16 вересня 2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2013 року за №1686/24218 та пп. „а" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині неналежного ведення книги обліку доходів i витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім oci6, що обрали спрощену систему оподаткування i фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність в частині невірного відображення суми фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7 та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8);

п. 167.1 ст. 167, п. 177.4 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження суми чистого доходу за 2015 - 2016 р. р. на загальну суму 796517, 37 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних oci6 від здійснення підприємницької діяльності на суму 149 337,38 грн. в т.ч. за 2015 р. 125 414,64грн. та за 2016 р. 23 922,74 грн.;

п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності платником податків - фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016р. на суму 11 947,75 грн.

п. 2 ч.1 ст.7, ч. 11 ст. 8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 119 233,96 грн.;

п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині завищення суми від'ємного значення з ПДВ на суму 101584,13 грн.

За результатами перевірки, 02 червня 2017 року відповідачем прийняті:

податкове повідомлення - рішення форми «В4» № НОМЕР_1 про зменшення відємного значення суми ПДВ в розмірі 101584, 00 грн.;

податкове повідомлення рішення форми «Р» № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання за військовим збором у розмірі 11947,75 грн. та штрафним санкціям у сумі 2986, 93 грн.;

податкове повідомлення рішення форми «Р» № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 149337, 38 грн. та штрафним санкціям в розмірі 74 668, 69 грн.;

вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001991309 зі слати єдиного внеску в розмірі 119233,96 грн.;

рішення № НОМЕР_6 про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок у розмірі 23846, 79 грн.

Дані рішення були оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.06.2017 року за № 8046/К/99-99-11-02-01-14 строк розгляду скарги в частині оскарження податкових повідомлень рішень ГУ ДФС України у Київській області від 02.06.2017 року №№ НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_2 було продовжено по 14.08. 2017 року.

ДФС України 09 серпня 2017 року прийнято рішення № 10164/К/99-99-11-02-01-14, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 02.06.2017 року № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, № НОМЕР_1 про зменшення відємного значення по податку на додану вартість, № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобовязання з військового збору без змін.

Крім того, за результатами розгляду скарги 12 липня 2017 року ДФС України було прийнято рішення № 8720/к/99-99-11-02-02-25, яким вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001991309 зі сплати єдиного внеску в розмірі 119 233,96 грн. та рішення № НОМЕР_6 про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок у розмірі 23 846, 79 грн. скасовано та на виконання даного рішення ДФС України відповідачем у справі винесені: нова вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0005161309 зі слати єдиного внеску в розмірі 119 233,96 грн. та рішення № 00051513090001981309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 23 846, 79 грн.

Якслідує з Акту перевірки, ФОП ОСОБА_1В.у період з 01.01.2015 по 31.12.2016 здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та була платником податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, ПДВ, єдиного соціального внеску та військового збору.

Так, перевіркою правильності декларування валових доходів за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016 р ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження чистого доходу на загальну суму 796517, 37 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 149337, 38 грн. в т. ч. за 2015 рік - 125414, 64 грн. та 2016 рік 23922,74 грн.

Даний висновок податковий орган зробив на підставі того, що позивачем не було включено до складу оподатковуваного валового доходу вартість проданого згідно договору поставки № 11 від 09.06.2015 р. самохідного вібраційного грунтового катка НАММ 3414 (рік випуску 200, серійний номер HI800452, двигун №10449713, реєстраційний № 09122 AI) вартістю 250000,00 грн. (з ПДВ) та заниження валового доходу від здачі в оренду офісних приміщень на суму 15918,50 грн ( з ПДВ).

Крім того, контролюючий орган вважав, що позивачем до складу витрат включено витрати, які не належать до переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування :

- витрати по сплаті податків та зборів на загальну суму 88800, 20 грн. в т.ч. 2015р. - 40295,06 грн., 2016р. - 48505,14 грн., а саме: податок на воду в сумі 264,77 грн., суми орендної плати за землю в сумі 81826,69 грн. та податок на нерухоме майно в сумі 6708,74 грн.

- витрати з придбання паливно мастильних матеріалів (дизельне пальне) на загальну суму 199453, 33 грн. ( без ПДВ) в т.ч. 2015 р- 182886, 66 грн.., 2016 р- 16566, 67 грн.

- витрати на придбання щебеню, піску та відсіву на загальну суму 248201, 86 грн. в т.ч. 2015 р- 211196, 24 грн., 2016 р -37005, 62 грн.;

- витрати за придбані товари у ТОВ «"Епіцентр К", Гіпермаркет "Епіцентр К"» (ЄДРПОУ 32490244) в загальній сумі 21031,78 грн. (без ПДВ) в т.ч. 2015р. - 5417,31 грн., 2016р. - 15614,47 грн.;

- витрати за придбані товари у ПАТ «Нова Лінія» (ЄДРПОУ 30728887) в загальній сумі 17431,47 грн. (без ПДВ) в т.ч. 2015р. - 8851,93 грн., 2016р. - 8579,54 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на суму 48821,66 грн. без ПДВ в т.ч. за 2015р. - 27717,50 грн. та 2016р. - 21104,16 грн., шляхом включення до витрат послуг стільникового зв'язку ПрАТ МТС на загальну суму 48821,66 грн. без ПДВ.

Свої висновки щодо неправомірності включення позивачем вищевказаних витрат до складу витрат контролюючий орган мотивував тим, що понесені позивачем витрати не пов'язані із господарською діяльністю і відповідно до положень п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування.

Також контролюючим органом встановлено, що у зв'язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу позивачем було занижено базу нарахування єдиного соціального внеску та військового збору, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 не було утримано та перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок у розмірі 119233, 96 грн. та військовий збір у розмірі 11947,75 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що на порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст.198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено відємне значення ПДВ на суму 101584, 13 грн.

Такий висновок податковий орган зробив на підставі того, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість, сплачені при придбані товарно матеральних цінностей та отриманих послуг, які не пов'язані із господарською діяльністю позивача.

На підставі висновків акту перевірки ОСОБА_2 управлінням ДФС у Київській області прийняті наступні рішення:

податкове повідомлення рішення форми «Р» № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 149337, 38 грн. та штрафним санкціям в розмірі 74 668, 69 грн.;

- податкове повідомлення - рішення форми «В4» № НОМЕР_1 про зменшення відємного значення суми ПДВ в розмірі 101584, 00 грн.;

- податкове повідомлення рішення форми «Р» № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання за військовим збором у розмірі 11947,75 грн. та штрафним санкціям у сумі 2986, 93 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001991309 зі слати єдиного внеску в розмірі 119233,96 грн.;

- рішення № НОМЕР_6 про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок у розмірі 23846, 79 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2017 року форми «Р» № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 149337, 38 грн. та штрафним санкціям в розмірі 74 668, 69 грн., яке прийнято відповідачем у зв'язку з висновком про заниження податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Загальний порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 177. 1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

За приписами п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, які пов'язані з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та такі витрати мають бути пов'язані з отриманням доходу фізичною особою-підприємцем.

Як слідує з Акту перевірки, висновки контролюючого органу про неправомірне включення позивачем до складу вират витрат по сплаті податків та зборів, суми орендної плати за землю та податок на нерухоме майно, а також витрати з придбання паливно мастильних матеріалів, щебеню, піску та відсіву ґрунтуються на тому, що такі витрати відповідно до положень п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування.

Однак, суд не погоджується із такими доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, основними видами економічної діяльності позивача є згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, видами економічної діяльності позивача є: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (45.11), торгівля іншими автотранспортними засобами (45.19), вантажний автомобільний транспорт (49.41), транспортне оброблення вантажів (52.24), надання інших інформаційних послуг (63.69), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

Судом встановлено, що при здійснення господарської діяльності позивач використовує належні йому на праві власності та користування обєкти рухомого та нерухомого майна, а саме, власні транспортні засоби: SCANIA АІ3292ВЕ, SCANIA 13820КМ, SCANIA АІ 9236ВС, SCANIA АІ 2946АС, SCANIA АІ 3846 ВХ, SCANIA АІ 9058 ВС, SCANIA АІ 4615 АТ, SCANIA АІ 1273 АЕ, SCANIA АІ 8593 АР, SCANIA АІ 3847 ВХ, DAF АІ 6301 АА, SCANIA АІ 1558 АС, IVECO АІ 6302 АА, VOLVO 20216 КМ, MERCEDES-BENZ АІ 3681АО, PEUGEOT PARTNER 51942 КК, Навантажувач ZL 50 H, Екскаватор CASE № НОМЕР_7, Трактор MONI TOU МТ 123SCP, Плавучий понтон, Навантажувач Caterpillar -TH 62, Екскаватор - гусеничний Caterpillar 318 BL, Каток дорожній НАММ 3412 VIO, Екскаватор САТ 428D, Екскаватор-гусеничний HITACHI ZX200LC, н/причіпи бортові: АІ49-95ХХ; АІ23-31ХХ; АІ77-60ХТ; АІ49-94ХХ; АІ25-23ХХ; АІ65-25ХТ; АІ77-52ХТ; АІ65-30ХТ; 200-75КХ; АІ90-16ХХ; 212-25КХ; 206-73КХ; 247-06КХ; 247-74КХ; АІ23-38ХР; 247-07КХ; АІ14-15ХХ; АІ49-97ХХ; АІ11-54ХХ; АІ49-96ХХ; АІ 36-00ХТ; АІ40-52ХТ; АІ10-13АР; АІ38-20ХТ; н/причіпи платформи АІ23-39ХР; 173-91КХ;

магазин та офісні приміщення, що розташовані за адресою: м. Ірпінь, вул. Шевченка, 7 загальною площею 958, 7 м.кв.;

магазин, що розташований за адресою: м. Ірпінь, вул. Пролетарська, 65/3 загальною площею 25,2 м.кв;

гаражні бокси, складські приміщення, що розташовані за адресою: м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 25, загальною площею 659,1 м.кв;

земельну ділянку згідно договору оренди землі від 06.04.2011 ФОП ОСОБА_1 орендує землю у Ірпінської міської ради для обладнання відкритого майданчика для стоянки вантажного транспорту по вул. Північній в м. Ірпінь.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем до складу витрат включено вартість витрат по сплаті податків та зборів на загальну суму 88800, 20 грн., в т.ч. 2015 - 40295,06 грн., 2016р. - 48505,14 грн., а саме: податок на воду в сумі 264,77 грн., суми орендної плати за землю в сумі 81826,69 грн. та податок на нерухоме майно в сумі 6708,74 грн. Факт понесення позивачем вищевказаних витрат підтверджується наданими до матеріалів справи копіями первинних документів, а саме: платіжними дорученнями та виписками банківської установи.

Як слідує з акту перевірки, перевіркою господарської діяльності позивача був охоплений період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

Нормою п. 177.4 ст. 174 ПК України, чинною на дату здійснення господарської діяльності, було визначено перелік витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів.

Перелік витрат, які не включаються до складу витрат як такі, що не повязані з провадженням господарської діяльності фізичною особою підприємцем, даною нормою Закону не було визначено.

Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 п. п. 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 викладено в новій редакції, відповідно до якого до переліку витрат, що повязані з отриманням доходів віднесено:

суми податків, зборів, які повязані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які повязані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

Крім того, пункт 177.4 статті 177 доповнено підпунктом 177.4.5, яким визначено перелік, витрат, що не повязані з провадженням господарської діяльності фізичною особою підприємцем.

За даних обставин, суд приходить до висновку, що у перевіряємому періоді позивачем правомірно віднесено до складу витрат вартість витрат по сплаті податків та зборів на загальну суму 88800, 20 грн. в т.ч. 2015 - 40295,06 грн., 2016 - 48505,14 грн., а саме: податок на воду в сумі 264,77 грн., суми орендної плати за землю в сумі 81826,69 грн. та податок на нерухоме майно в сумі 6708,74 грн.

Щодо правомірності включення позивачем до складу витрат з придбання паливно мастильних матеріалів (дизельне пальне) на загальну суму 199453, 33 грн. ( без ПДВ) в т.ч. 2015- 182886, 656 грн., 2016 - 16566, 67 грн. та витрат на придбання щебеню, піску та відсіву на загальну суму 248201, 86 грн. в т.ч. 2015- 211196, 24 грн., 2016 -37005, 62 грн. суд зазначає наступне:

Як слідує з Акту перевірки, реальність фінансово-господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 та суб'єктами господарювання під час перевірки контролюючим органом не заперечувалась.

Під час розгляду справи представниками сторін реальність придбання паливно мастильних матеріалів, щебеню, піску, відсіву, факт сплати позивачем їх вартості під сумнів також не ставилось.

На підтвердження придбаних паливо-мастильних матеріалів у ТОВ «НК Сістем» та ТОВ «НТК «Груп» позивачем до матеріалів справи надано копії первинних договорів, а саме: договори купівлі-продажу пального; договір поставки; податкові накладні; видаткові накладні; платіжні доручення, рахунки фактури на підставі яких позивачем сформовано суми валових витрат. При цьому, ані в Акті перевірки, ані в ході розгляду справи податковий орган не зазначив про відсутність обов'язкових реквізитів у наданих документах.

У той же час, суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних первинних документів слідує, що позивач здійснював придбання дизельного пального, яке необхідно для транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності..

Отже, з наведеного слідує, що витрати на придбання паливо-мастильних матеріалів цілком правомірно були віднесені до валових витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зі змісту наданих позивачем документів (договорів, видаткових накладних, рахунків фактур, платіжних документів, пояснень позивача та розяснень контрагентів, актів, розрахунків), вбачається, що позивач здійснював придбання матеріальних цінностей та їх використання у процесі здійснення господарської діяльності.

Відтак, суд вважає, що наявні у позивача первинні документи, які підтверджують понесення ним вищевказаних витрат, надавали йому право врахувати їх при розрахунку грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності.

З приводу доводів контролюючого органу щодо неправомірного включення до складу валових витрат витрат на послуги стільникового звязку ПрАТ «МТС», суд виходить з наступного:

Так, відповідач у справі зробив висновок, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на суму 48821,66 грн. без ПДВ в т.ч. за 2015 - 27717,50 грн. та 2016 - 21104,16 грн., чим порушено вимоги п. 177. 4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме: в частині включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат витрати на послуги стільникового зв'язку ПрАТ МТС на загальну суму 48821,66 грн. без ПДВ.

Відповідно до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) витрати на оплату послуг звязку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий звязок та інші подібні витрати) враховуються при обчисленні обєкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, які відносяться до інших витрат.

Вартість послуг стільникового звязку включається до складу валових витрат за наявності відповідних документів, які дозволяють підтвердити звязок цих витрат з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця, а саме: у разі контрактного підключення - деталізовані рахунки від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов, журнали обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером, щомісячні письмові звіти про здійснені переговори.

Однак, суд не погоджується із такими доводами відповідача з огляду на те, що зі змісту Акта перевірки не можливо встановити яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов висновку щодо неправомірного включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат витрати на послуги стільникового зв'язку ПрАТ МТС на загальну суму 48821,66 грн. без ПДВ.

Аналізуючи спірні відносини сторін щодо включення до доходу 208333 грн. (без ПДВ) від реалізації спецтехніки, а саме: самохідного вібраційного грунтового катка ННММ3414, рік випуску - 2007, серійний номер HI800452, двигун №10449713, реестраційний номер 09122 AI, суд зазначає наступне.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 19 ГК України суб'єкти господарювання зобов'язані вести первинний облік результатів своєї діяльності та вести бухгалтерський облік.

Згідно п. 44.1 ст. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 44 ГК України також визначені принципи підприємницької діяльності одним із яких є: «вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджено, що 05 грудня 2014 року позивачем у справі було внесено на розрахунковий рахунок № 26009500216406 в ТВБВ № 10026/0712 філії ОСОБА_2 управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669 250 тис. грн. з метою поповнення обігових коштів, що підтверджується квитанцією № 12 від 05 грудня 2014 року та банківською випискою .

Згідно платіжного доручення від 5 грудня 2014 року грошові кошти в сумі 250000, 00 грн. з урахуванням ПДВ 41666,67 грн. були перераховані на рахунок ТОВ «Основа», згідно рахунку № 0089 від 3 грудня 2014 року за придбаний самохідний вібраційний грунтовий каток НАММ 3414, рік випуску 2007.

ОСОБА_2 управління ДФС у Київській області № 1654/К/10-36-13-01 від 26.06.2017 року підтверджено, що «власні кошти, які фізична особа підприємець зараховує на розрахунковий рахунок, не включається до складу доходу ( виручка у грошовій та натуральній формі) та не відображаються у Книзі обліку доходів та витрат».

Судом встановлено, що 09 червня 2015 року між позивачем ФОП ОСОБА_1 (продавцем) та ПП «Спортивно технічний клуб «Сона» (покупцем), було укладено договір № 11, відповідно до якого продавець продав самохідний каток вартістю 250000, 00 грн. з урахуванням ПДВ розміром 41666, 67 грн..

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України «об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця».

З урахуванням положень вказаних норм закону суд приходить до висновку, що заниження позивачем доходу на суму 208333, 00 грн. (без ПДВ) від реалізації спецтехніки, а саме: самохідного вібраційного грунтового катка ННММ3414 і відповідно заниження загального оподатковуваного доходу за 2015 рік не знайшло свого підтвердження при розгляді справи.

Актом перевірки встановлено, що протягом перевіряємого ( 01.01.2015 31.12.2016) періоду ФОП ОСОБА_1 здавала в оренду офісні приміщення на порушення рішення Ірпінської міської ради № 5465-96 від 26.10.2010 р., яким була встановлена мінімальна сума орендного платежу за 1 кв. м в сумі 15,18 грн. з урахуванням коефіцієнту місцезнаходження обєкту оподаткування, внаслідок чого на порушення п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 ПКУ було виявлено відхилення на суму 15 918,50 грн., в тому числі за 2015 рік - 7 959,25 грн. та 2016 рік - 7 959,26 грн..

Проте, суд не погоджується з даним висновком відповідача з огляду на таке:

Пунктом 170.1.2. ПК України передбачено, що об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди.

Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, обєднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади.

Даною нормою визначено, якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

Оскільки рішення Ірпінської міської ради № 5465-96 від 26.10.2010 року було прийнято до прийняття Податкового Кодексу України і не було офіційно оприлюднено, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_1 визначала обєкт оподаткування виходячи з розміру орендної плати, вказаної в договорі.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем у справі не надано доказів офіційного оприлюднення рішення Ірпінської міської ради № 5465-96 від 26.10.2010 року, що дає підстави стверджувати про правомірність дій позивача.

Разом з тим, суд погоджується із висновком податкового органу про завищення позивачем витрат, зазначених в таблиці 2 згідно реєстру податкових накладних придбаних у ТОВ «"Епіцентр К", Гіпермаркет "Епіцентр К"» (ЄДРПОУ 32490244) на загальну суму 21031,78 грн. (без ПДВ) в т.ч. 2015 - 5417,31 грн., 2016. - 15614,47 грн. та витрат, зазначених в таблиці 3, згідно реєстру податкових накладних придбаних у ПАТ «Нова Лінія» (ЄДРПОУ 30728887) на загальну суму 17431,47 грн. (без ПДВ) в т.ч. 2015р. - 8851,93 грн., 2016р. - 8579,54 грн., які згідно п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) не повязані з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

Позивач у справі не навів доказів того, що придбані товари, зокрема: папір туалетний, зубна паста, блендер тощо придбавались для господарської діяльності відповідно до видів економічної діяльності згідно КВЕД.

Отже, з наведеного слідує, що контролюючим органом було правомірно зменшено позивачу витрати на придбання вищевказаних товарно матеріальних цінностей.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заниження позивачем суми чистого оподаткованого доходу на загальну суму 38 463, 25 грн., внаслідок неправомірного включення до складу витрат витрат за придбані товарно- матеріальні цінності у ТОВ «Епіцентр К», Гіпермаркет «Епіцентр К» (ЄДРПОУ 32490244) на загальну суму 21031,78 грн. (без ПДВ) в т.ч. 2015 р. 5417,31 грн. (без ДПВ), 2016 р. 15614,47 грн. (без ПДВ) та ПАТ «Нова Лінія» (ЄДРПОУ 30728887) на загальну суму 17431,47 грн. (без ПДВ) в т.ч. 2015 8851,93 грн. (без ПДВ), 2016 8579,54 грн. (без ПДВ).

Враховуючи те, що матеріалами справи частково підтверджується правомірність викладеного в акті перевірки висновку контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на суму 38463,25 грн., а тому правомірним є донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 6495, 29 грн. (в т. ч. 2015 рік 2140, 38 грн., 2016 рік 4354,91 грн). та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3247, 63 грн . (6495, 29 грн. х 50%).

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2017 року форми «Р» № НОМЕР_3 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у сумі 142842, 09 грн. (149337, 38 - 6495,29 грн.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 71421, 06 грн. (74668,69 грн. 3247, 63 грн.).

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2017 форма «Р» № НОМЕР_2 про донарахування військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, суд зазначає наступне.

Законом України від 31.07.2014 № 1621-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" внесено зміни до Податкового кодексу України шляхом доповнення підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень пунктом 16-1 в частині справляння з 03.08.2014 військового збору.

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2018 року, встановлюється військовий збір.

Згідно з п.п.1.1 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (п.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України).

Згідно з ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (п.п.1.4 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України).

Згідно з п.1.5 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Пунктом 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень встановлено, що платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 38463, 25 грн., сума військового збору, яка підлягає донарахуванню позивачу, становить 576, 92 грн. (38463, 25 грн. х 1,5 %), сума штрафних санкцій 144, 22 грн. (576, 92 грн. х 25 %).

Отже, податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2017 року Ф «Р» № НОМЕР_2 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині донарахування позивачу військового збору в сумі 11370, 83 грн. (11947, 75 грн. 576, 92 грн.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2842, 71 грн. (2986,93 грн. 144, 22 грн.).

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.07. 2017 року №0005161309 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.07.2017 №0005151309, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 11 статті 8 Закон №2464 (в редакції в період з 01.01.2015 по 31.12.2015) визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

При цьому, частиною 5 статті 8 Закону №2464 (в редакції в період з 01.01.2015 по 31.12.2015) визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За таких обставин заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 38463, 25 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 14269, 24 грн., за 2016 рік у сумі 24194,01 грн., сума єдиного внеску, яка підлягає донарахуванню позивачу, становить 10274,09 грн., у тому числі за 2015 рік 4951,42 грн. та за 2016 рік 5322,67 грн.

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.06. 2017 №0005161309 підлягає визнанню протиправною та скасуванню в частині донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 108959,87 грн. (119233,96 грн. -10274,09 грн.).

Пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону України №2464 визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Матеріалами справи підтверджується заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму38463, 25 грн., у зв'язку з чим позивачу донараховано суму єдиного внеску в розмірі 10274,09 грн., а відтак, сума штрафу, відповідно, становить 1522,53 грн. (2015 рік 4951, 42 грн. х 20 %; 2016 рік 5322,67 грн. х10 %).

За таких обставин рішення від 18.07.2017 року №0005151309 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 22324,26 грн. (23846,79 грн. 1522, 53 грн.).

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2017 року Ф «В4» № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як слідує з Акту перевірки, позивачем на порушення вимог п.187.1 ст. 187, п. 198.1, ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України завищено суми відємного значення з ПДВ на загальну суму 101584, 00 грн.

Такий висновок податковий орган зробив на підставі того, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість, сплачені при придбані товарно матеральних цінностей та отриманих послуг, які не пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції до 01.07.2015) якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судом, придбання ТМЦ на суму 38463, 25 грн. (без ПДВ) не пов'язано із господарською діяльністю позивача.

Як слідує з розрахунку штрафних санкцій по ФОП ОСОБА_1, вартість придбаних товарів, безпідставно віднесених до складу витрат, становить 38463, 25 грн. в т.ч. - ТОВ «"Епіцентр К", Гіпермаркет "Епіцентр К"» (ЄДРПОУ 32490244) на загальну суму 21031,78 грн. (без ПДВ) та ПАТ «Нова Лінія» (ЄДРПОУ 30728887) на загальну суму 17431,47 грн. (без ПДВ).

Сума ПДВ, включена позивачем до складу податкового кредиту згідно вищевказаного розрахунку, становить 7692,64 грн.( 38463,25 грн. х 20%), що в свою чергу свідчить про завищення суми відємного значення з ПДВ шляхом безпідставного віднесення позивачем вказаної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отже, з наведеного слідує, що податкове повідомлення рішення форми «В4» № НОМЕР_1 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 93891, 36 грн. ( 101584,00 грн. 7692,64 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 цієї статті закріплено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 4836, 06 грн., доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Оскільки судом задоволено позов частково, то відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає 4536,52 грн.

Керуючись статтями 70-72, 94, 126, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 управління ДФС у Київській області від 02 червня 2017 року Ф «В4» №0002021309 в частині зменшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 розміру відємного значення суми податку на додану вартість на 93891 (девяносто три тисячі вісімсот девяносто одна) грн. 36 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 управління ДФС у Київській області від 02 червня 2017 року Ф «Р» №0001971309 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб у сумі 142842 (сто сорок дві тисячі вісімсот сорокм дві) грн. 09 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 71421 (сімдесят одна тисяча чотириста двадцять одна) грн. 06 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 управління ДФС у Київській області від 02 червня 2017 року Ф «Р» №0002001309 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 військового збору у сумі 11370 (одинадцять тисяч триста сімдесят) грн. 83 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2842 (дві тисячі вісімсот сорок дві) грн. 71 коп.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ОСОБА_2 управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2017 року № НОМЕР_8 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 108959 (сто вісм тисяч девятсот пятдесят девять) грн. 87 коп.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.07.2017 року № НОМЕР_4 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 22324 (двадцять дві тисячі триста двадцять чотири) грн. 26 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) судові витрати у сумі 4536 (чотири тисячі пятсот тридцять шість) грн. 52 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ОСОБА_2 управління ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.