Рішення № 71328698, 19.12.2017, Львівський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року Справа № 813/2856/17

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 27.07.2017 №481-о;

- поновити ОСОБА_3 на посаді державного інспектора митного поста «Дрогобич» Львівської митниці ДФС;

- стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення і до моменту поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом в.о. начальника Львівської митниці ДФС №481-о від 27.07.2017 її звільнено із займаної посади державного інспектора митного поста «Дрогобич» Львівської митниці ДФС на підставі пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу» у зв’язку набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення. На час звільнення вона перебувавала у відпустці по догляду за дитиною. З огляду на вказану обставину стверджує, що звільнення відбулося з порушенням вимог статей 65, 66 і 74 Закону України «Про державну службу» та статей 40 та 184 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні. Суть заперечень полягає у законності звільнення ОСОБА_3 на підставі пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу» у зв’язку набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення.Підставою для видачі оскаржуваного наказу стала постанова Галицького суду м. Львова від 29.06.2017 по справі №461/4092/17, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. Вважає помилковими доводи позивача про те що її звільнено у зв’язку із вчиненням дисциплінарного проступку, тому посилання на частину 4 статті 74 Закону України «Про державну службу» та частину 4 статті 40 та статті 184 КЗпП України є безпідставним. Просила у задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 27.09.2017 провадження у справі було зупинено для примирення сторін до 02.11.2017.

Ухвалою суду від 02.11.2017 провадження у справі було поновлено у зв’язку із настанням дати, до якої провадження зупинялося. При цьому сторони не досягли примирення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на якісторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом від 08.05.2015 №1120-кв. ОСОБА_3 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі статті 18 Закону України «Про відпустки» на період з 17.05.2015 по 09.09.2017.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 29.06.2017 по справі №461/4092/17 ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Постанова сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили 10.07.2017.

Наказом від 27.07.2017 №481-о ОСОБА_3 звільнено 27.07.2017 з посади державного інспектора митного поста «Дрогобич» Львівської митниці ДФС та припинено державну службу на підставі пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу» у зв’язку із набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення.

Наказ прийнято на виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 29.06.2017.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися КонституціїУкраїни та законівУкраїни, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон № 889-VIII).

Підстави для припинення державної службивизначено статтею 83Закону № 889-VIII, відповідно до пункту 1 частини 1 якої державна служба припиняється, зокрема, у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).

Підстави для припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на державну службу або його обмеження визначено частиною першою статті 84 Закону №889-VIII, відповідно до пункту 3 частини 1 якої серед яких є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 84 Закону № 889-VIII у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звільнено на підставі пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу» на виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 29.06.2017, яка набрала законної сили.

Вказаною постановою по справі №461/4092/17 ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Суть вказаного адміністративного правопорушення полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3, займаючи посаду державного інспектора митного поста «Дрогобич» Львівської митниці ДФС, являючись суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією, в порушення вимог частини 1 статті 45 Закону № 1700-VII подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік лише 03.05.2017, тобто несвоєчасно. Судом не встановлено поважних причин несвоєчасно подання ОСОБА_3 декларації за 2016 рік.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи із положень частини 4 статті 78 КАС України, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення.

Вказана обставина є самостійною та безумовною підставою для припинення державної служби у зв’язку із втратою державним службовцем права на державну службу, яке зумовлене вчиненням державним службовцем корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення.

Оскаржуваним наказом ОСОБА_3 звільнено саме на цій підставі.

Натомість вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення.

Позивач ототожнює поняття «корупційне правопорушення» і «дисциплінарний проступок».

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до частини 2 статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Отже «корупційне правопорушення» і «дисциплінарний проступок» - це різні поняття і різні підстави для припинення державної служби.

Ураховуючи викладене, доводи позивача про порушення відповідачем положень Закону №889-VIII, які стосуються звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, є безпідставними та судом до уваги не беруться.

Як передбачено статтею 5 Закону № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом (частина 2).

Частиною 3 статті 5 Закону № 889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Таким чином, саме Закон 889-VIII є спеціальним законом, яким регулюються відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби. Норми законодавства про працю поширюється на державних службовців лише у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Оскільки підстави та порядок припинення державної служби визначено Законом 889-VIII, норми законодавства про працю не застосовуються до спірних правовідносин.

Тому доводи позивача про порушення відповідачем вимог статей 40 та 184 КЗпП України є помилковими, тому судом до уваги не беруться.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку оскаржуваному наказу 27.07.2017 №481-о, суд дійшов переконання, що він відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України та вимогам Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про запобігання корупції», тому позовна вимога про визнання протиправним і скасування наказу 27.07.2017 №481-о є безпідставною, тому до задоволення не підлягає.

Позовні вимоги про поновлення ОСОБА_3 на посаді державного інспектора митного поста «Дрогобич» Львівської митниці ДФС та стягнення з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу з дати звільнення і до моменту поновлення на роботі, то такі є похідними від першої позовної вимоги і, ураховуючи висновок суду про її безпідставність, також є безпідставними і до задоволення не підлягають.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Львівська митниця ДФС при прийнятті наказу 27.07.2017 №481-о діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачу звільнений від сплати судового збору за звернення до суду, такий фактично не сплачувався, доказів на підтвердження інших судових витрат не надано, тому відсутні підстави для вирішення питання про судові витрати відповідно положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2017 року.

Суддя Хома О.П.