Рішення № 7132743, 01.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р. Справа № 15/352-09

вх. № 9484/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Версан А.В., дов. № 101 від 05.01.2009 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Харківського обласного КП "Дирекція розвитку інфраструктури територій", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Ківшарівка

про стягнення 12630,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 335 по о/р 20402-0535: суму основного боргу 10797,04 грн., інфляційних витрат в сумі 736,07 грн., пені в сумі 867,89 грн., трьох відсотків річних в сумі 229,88 грн., всього - 12630,88 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду заяву про залучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії акту звірки, підписаного обома сторонами, яка буда залучена судом до матеріалів справи.

Суд, дослідивши наданий доказ, вважає за необхідне заяву позивача задовольнити, копію акту звірки залучити до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

01.01.2006 року між Харківським обласним комунальним підприємством “Дирекція розвитку інфраструктури території" (Енергопостачальна організація), позивач по справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Споживач, відповідач по справі) був укладений договір № 335 про постачання теплової енергії (далі Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов договору розділу І позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких зазначений в п. 2.1. договору для теплозабезпечення об'єктів, визначених в додатках № 1а, 1б, 1в до договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни передбачені договором, а саме розділом 6 договору. У відповідності до п. 6.3. договору відповідач повинен був за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплатити позивачеві вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця. Остаточні розрахунки за теплову енергію, спожиту протягом розрахункового періоду здійснюються до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно платіжного доручення, отриманого від позивача (п. 6.3.1. договору). Згідно п. 6.5. договору споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають розрахунковим методом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячних фактичних температур навколишнього повітря і теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації, та втрат тепла в мережах споживача. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується Споживачем, або зараховується (у разі передплати) на наступний розрахунковий період не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобовязання виконав, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск теплової енергії відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, лише частково оплатив теплову енергію, внаслідок чого за період листопада 2008 року по жовтень 2009 року утворилась заборгованість за договором № 335 в сумі 10797,04 грн.

В судовому засіданні позивач надав до матеріалів справи належним чином засвідчену копію акту звірки від 01.11.2009 року, відповідно якого станом на 01.11.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 10797,04 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд вважає задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача сум основного боргу у розмірі 10797,04 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 7.2.2. договору зобовязання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Позивач надав обґрунтований розрахунки сум пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 р., тому позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені у розмірі 867,89 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Тобто позовні вимоги в частині стягнення 736,07 грн. інфляційних витрат та 229,88 грн. суд задовольняє.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Отже суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 126,31 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву позивача про залучення до матеріалів справи акту звірки розрахунків станом на 01.11.2009 року.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ПІБ, МФО 351511, МФО 351511, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (адреса: 61022, м. Харків, Держпром, 3 п., 5 пов., р/р 2600130138088 в АКБ "Золоті ворота", МФО 351511, код ЗКПО 03361721) - 10797,04 грн. основного боргу, 867,89 грн. пені, 736,07 грн. інфляційних витрат, 229,88 грн. трьох відсотків річних, 126,31 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 04.12.2009 року.