Ухвала суду № 71327167, 27.12.2017, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/5369/16-ц

Провадження№ 2/465/1354/17

У Х В А Л А

судового засідання

"27" грудня 2017 р. м.Львів

Франківський районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Мартинишин М.О.

при секретарі Стасишин А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 комісії адвокатури Львівської області

про визнання незаконним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про направлення даної справи за підсудністю у Львівський окружний адміністративний суд, мотивуючи його тим, що місцевим загальним судам не підсудна дана справа.

Позивач у судовому засіданні заперечив клопотання представника відповідача, оскільки ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 року встановлено, що даній спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому справа підсудна Франківському районному суду м.Львова.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши заявлене клопотання, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що у клопотанні слід відмовити, так як слід закрити провадження у справі з наступних підстав.

За змістом статті 19 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами(ч.1 ст.19 ЦПК України).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб(п.9 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст. 59 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ( далі - Закон №5076) адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому Законом №5076.

З метою забезпечення належного здійснення та дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону №5076 адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Відповідно до ч.5 ст. 50 Закону №5076 кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури наділена повноваженнями приймати рішення про зупинення або припинення права зайняття адвокатською діяльністю.

Це свідчить про те, що суспільний інтерес, а відтак i публічно-правовий характер правовідносин випливає з повноти реалізації функцій адвокатури із захисту прав невизначеного кола ociб.

У постанові від 27 січня 2016 року № 6-2760цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури наділена повноваженнями приймати рішення про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю, що свідчить про публічно-правовий характер правовідносин.

Оскільки зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27січня 2016 року у справі № 6-2750 цс15, що відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

3 огляду на викладене, cпip у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комісії адвокатури Львівської області про визнання незаконним рішення, є публічно-правовим, оскільки стосується зупинення або припинення права зайняття адвокатською діяльністю, зокрема оскарження рішення ОСОБА_2 комісії адвокатури Львівської області.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 2. ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, спір який виник між сторонами, суд, дійшов висновку щодо необхідності закриття провадження у даній справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню, оскільки провадження у даній справі підлягає закриттю, відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 255,256?260, 353-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

у клопотання представника відповідача ОСОБА_2 комісії адвокатури Львівської області відмовити

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комісії адвокатури Львівської області про визнання незаконним рішення - закрити.

Роз’яснити позивачу її право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області на протязі п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.

Суддя Мартинишин М.О.