Постанова № 7132647, 09.12.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.09           Справа №АС10/161-06.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді           Малафеєвої І.В.

Суддів                    Лугової Н.П.

                    Моїсеєнко В.М.

розглянувши справу

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-L», м. Суми

до відповідача Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Гольнєв В.І.

від відповідача: не з’явився

за участю секретаря судового засідання Баракової О.М.

Суть спору: позивач просить суд скасувати винесені Державною податковою інспекцією в м. Суми повідомлення-рішення №0000092309/0/8982 від 14 лютого 2006р., повідомлення-рішення №1000012309/0/8981 від 14 лютого 2006р., повідомлення-рішення №0000082309/0/8983 від 14 лютого 2006р., повідомлення-рішення №0000102309/0/8980 від 14 лютого 2006р., повідомлення-рішення №0000411707/0/17-319/1 від 06 лютого 2006р.

Відповідач в судове засідання не з’явився, заперечень на позовні вимоги з додатково поданими обґрунтуваннями після поновлення провадження у справі не подав.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

В період з 12.12.2005 р. по 30.01.2006 р. відповідачем проводилась виїзна позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ ««Сервіс-L». Результати перевірки відображено в акті від 02.02.2006 року № 627/23-2/06711788.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000092309/0/8982 від 14 лютого 2006р.

№ 1000012309/0/8981 від 14 лютого 2006р.

№ 0000082309/0/8983 від 14 лютого 2006 р.

№ 0000102309/0/8980 від 14 лютого 2006р.

№ 0000411707/0/17-319/1 від 06 лютого 2006 р.

Цими рішеннями було донараховано із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій податок на додану вартість, прибутковий податок з громадян, податок на прибуток та земельний податок, а також здійснено зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування.

Так, податковим повідомленням-рішенням №1000012309/0/8981 від 14 лютого 2006р.) визначено зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 91, 00 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі - 170,00 грн.

В зазначеному повідомленні-рішенні відповідач посилається на порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.3. п.7.4, пп.7.4.4. п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і зменшує суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 91 грн. В цьому податковому повідомленні-рішенні відповідач зазначає, що за звітний період за вересень 2005 року і ТОВ «Сервіс-L» відшкодовано з бюджету на момент перевірки - 91,00 грн.

Відповідно до пп.6 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку.

Позивач спростовує факт отримання бюджетного відшкодування на будь-який його банківський рахунок.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не спростовує це твердження позивача, будь-яких пояснень або доводів не подав. Тому це повідомлення-рішення підлягає скасуванню як необґрунтовано прийняте.

Податковим органом було донараховане 121 грн. 55 коп. податку з доходів фізичних осіб, про що прийняте податкове повідомлення-рішення № 000041707/0/17-319/1 від 06.02.2006р.

Відповідно п.4.11. ст.4 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Однак, як вбачається з поданого позивачем оригіналу цього рішення (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи), воно підписано невідомою особою – не зазначено прізвище посадової особи, яка його підписала. Тому це рішення не є таким, що прийнято з дотриманням вимог діючого законодавства і підлягає скасуванню.

Повідомленням-рішенням №0000092309/0/8982 від 14 лютого 2006 року визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 161044,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 107363,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 53681,50 грн.

При цьому ДПІ в м. Суми посилався на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 червня 2005 року по справі №2-2206/1 про визнання недійсними Статуту ТОВ «Сотис» з яким у позивача існували договірні зобов’язання з моменту його перереєстрації - з 09 лютого 2004 року та свідоцтва платника податку на додану вартість № 37077561, виданого 08 листопада 2002 року, з моменту його видачі - з 31 березня 2004 року.

ТОВ «Сервіс-L» надіслало заперечення від 07.02.2006р. №3 на ім'я начальника ДПІ в м. Суми про не згоду з висновками про заниження податку на додану вартість, який відображений в цьому акті в період фінансово-господарських відносин між ТОВ «Сервіс-L» та ТОВ «Сотис». В цьому запереченні ТОВ «Сервіс-L» вказує на те, що на момент укладання та виконання правочинів ТОВ «Сотис» було зареєстровано як платник ПДВ, під час укладання договорів між ТОВ «Сервіс-L», а ТОВ «Сотис», останнім надавалась відповідна податкова накладна, видаткова накладна і рахунок.

Під час розгляду цієї справи, яка пов'язана зі справами №АС16/455-06, №АС16/454-06, №8/132-06, №2 85-06, 16/129-06, №9/127-06, №17/231-06, №10/127-06, №4/130-06, ТОВ «Сервіс-L» заявляло клопотання до господарського суду Сумської області про витребування завіреної копії рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі №2-1077/1 від 07.09.2006р. Суд задовольнив це клопотання.

06. 02.2007р. Дніпровський районний суд м. Києва направив відповідь на адресу господарського суду Сумської області, в якій підтвердив факт розгляду справи № 2/1077/1 від 07.09.2006р. та набрання чинності цим рішенням. 16.02.2007 р. Дніпропетровський донний суд м. Києва додатково направив господарському суду Сумської області лист з копією рішення по справі № 2/1077/1 від 07.09.2006 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від .06.2005р. по справі № 2-2206/1 було скасоване ухвалою того ж суду від 24.03.2006р. за новоявленими обставинами.

02.02.2007 року ТОВ «Сервіс-L» було подано клопотання з проханням зупинити провадження в справі №АС10/161-06 до вирішення безпосередньо пов'язаних справ 2/85-06, №16/129-06, №9/127-06, №17/231-06, №10/127-06, №4/130-06.

Під час розгляду вищеназваних справ, позивачем ДПІ в м. Суми, не доведено наявність умислу на укладання спірних договорів не тільки у ТОВ «Сервіс-L», а і у ТОВ «Сотис».

На цей час справи №АС16/455-06, №АС16/454-06, №8/132-06, №2/85-06, №9/127-06, №10/127-06, №17/231-06, №16/129-06, №4/130-06 безпосередньо пов'язані з справою №АС10/161-06 розглянуті господарським судом Сумської області, Харківським апеляційним господарським судом, Харківським апеляційним адміністративним судом та Вищим господарським судом України.

Тому і ці вимоги позивача щодо неправомірності донарахування йому податку на додану вартість є правомірними і підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення від’ємного значення податкових зобов’язань по податку на додану вартість та віднесення до складу податкового прибутку сум податку по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Сотис».

Далі податковим повідомленням –рішенням №0000082309/0/8983 від 14.01.2006р. позивачу донараховано 2550, 00 грн. податку на прибуток, 8655, 00 грн. фінансових (штрафних) санкцій.

За результатами перевірки відображених в акті №627/23-2/06711788, відповідачем встановлено заниження податку на прибуток за 2003 рік на суму - 2550 грн., та завищення податку на прибуток за 2004 рік та за 3-й квартали 2005 року на загальну суму - 1800 грн. що зафіксовано у висновку цього акта на стор. 55.

Але при визначенні податкового зобов'язання відповідач не враховує суми переплати податку на прибуток (від'ємне значення), а саме 1800 грн., яка була сплачена в безготівковій формі до відповідного бюджету у відповідний звітний період і зарахована в рахунок наступних платежів. Відповідно п.16.16 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку.

П. 20.3 ст. 20 цього Закону «Сума податкових платежів, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування або порушення платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника податку або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів, за вибором платника податку, в разі якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством».

Таким чином, з врахуванням переплати, правомірно донараховано 750, 00 грн. податку на додану вартість.

Позивач посилаючись на п. 21.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважає, що ДПІ в м. Суми повинно зарахувати цю суму переплати з нарахованими 120 відсотками облікової ставки Національного банку України. Однак суд не може з цим погодитись, оскільки таке нарахування здійснюється за умови додержання платником податку певної процедури (зокрема подання заяви), але доказів цього суду не надано.

Згідно ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції не можуть перевищувати 50 % від донарахованої суми податку. З яких підстав позивачеві нараховане 339, 4% від донарахування податку з матеріалів справи не вбачається, будь-яких пояснень або розрахунків відповідач не подав, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині донарахування основного платежу в сумі 1800,00грн., а в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій – повністю.

Нарешті, повідомленням-рішенням № 0000102309/0/8980 від 14.02.2006р. позивачеві визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку в сумі 556 грн. 27 коп. в т.ч. за основним платежем – 46 грн. 27 коп., штрафні (фінансові) санкції 510 грн. 00 коп.. з посиланням на ст. ст. 2, 5, 14 Закону України «Про плату за землю».

Як встановлено перевіркою ДПІ в м. Суми і відображено в акті перевірки від № 627/23-2/06711788, згідно договору оренди державного майна №8 від 25.06.99р. Сумське ВАТ «Сумихімпром» в особі директора підприємства «Соцпобутсервіс», діючого на підставі Положення про підприємство і Довіреності Голови правління ВАТ «Смихімпром» №15-823 від 04.02.99р. передано в оренду ТОВ «Сервіс-Ь» нежитлове приміщення загальною корисною площею 33,03 кв.м, яке знаходиться на балансі державного підприємства ВАТ "Сумихімпром".

У зв'язку з переходом нежитлових приміщень від ВАТ "Сумихімпром" в комунальну власність територіальної громади м. Суми, до договору оренди №8 від 25.06.99р. були внесені зміни № 1 від 14.03.02р. і договір викладений в новій редакції. Орендодавцем виступає - Управління комунальної власності та приватизації Сумської міської Ради. Складено акт прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень від 14.03.2002р. В цьому акті йдеться про передачу в оренду ТОВ «Сервіс-L» нежитлових приміщень в будинку № 12 по вул. Прокоф'єва в м. Суми загальною площею 34, 1 кв. м. Право на оренду цих приміщень ТОВ «Сервіс-L» отримало на підставі розпорядження міського голови м. Суми від 29.12.2001р. №1003-Р.

Договорів, що підтверджують право на оренду землі ТОВ «Сервіс-L» суду не подано, і їх існування спростовує позивач.

Закон України "Про плату за землю" визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрямки використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

В статті 13 Закону України "Про плату за землю" прямо вказується на той факт, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтями 81, 93 Земельного Кодексу України встановлено порядок та підстави набуття права власності чи оренди на земельні ділянки.

В статті 124 Земельного Кодексу України сказано про порядок передачі земельних ділянок в оренду, що перебувають у державній або комунальній власності і здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки і далі в статті 125 цього закону «Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.»

В листі Державної податкової адміністрації України "Щодо питань, пов'язаних з платою за землю" від 25.09.2003 року №493/2/15-3410 повідомляється, що основним документом, який регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року N 2768-ІІІ, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-ХІІ "Про плату за землю", яким визначено. що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (ст. 2 Закону N 2535-ХП).

При здачі в оренду приміщень власниками землі або землекористувачами є, як правило, орендодавці приміщень, вони і є платниками земельного податку, а орендарі приміщень у цьому випадку не с платниками земельного податку, оскільки земельна ділянка їм не виділялася і об'єкт оподаткування відсутній. Плата за землю, що утримується орендодавцем приміщення з орендаря, є складовою частиною орендної плати за приміщення (пропорційне частці таких будівель чи їх частин у загальній площі земельної ділянки орендодавця, що обслуговує передану у тимчасове користування (оренду) будівлю або її частину.

Таким чином, відповідачем навіть не доведено факт наявності об’єкту оподаткування, а повідомлення –рішення підлягає скасуванню як неправомірне.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №1000012309/0/8981 від 14.02.2006р. про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю ««Сервіс-L» (м. Суми, вул. Прокоф’єва, 12, а/с 262; і.к 06711788) бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 170,00 грн.

3.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0000092309/0/8982 від 14.02.2006р. в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю ««Сервіс-L» (м. Суми, вул. Прокоф’єва, 12, а/с 262; і.к 06711788) податку на додану вартість в сумі 161044. 50 грн.

4.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000082309/0/8983 від 14.02.2006р. в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю ««Сервіс-L» (м. Суми, вул. Прокоф’єва, 12, а/с 262; і.к 06711788) податку на прибуток в сумі 1800, 00 грн. та фінансових (штрафних) санкцій на суму 8655, 00 грн.

5.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0000102309/0/8980 від 14.02.2006р. в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю ««Сервіс-L» (м. Суми, вул. Прокоф’єва, 12, а/с 262; і.к 06711788) земельному податку в сумі 556, 27 грн.

6.          В частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000082309/0/8983 від 14.02.2006р. в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю ««Сервіс-L» (м. Суми, вул. Прокоф’єва, 12, а/с 262; і.к 06711788) податку на прибуток в сумі 750, 00 грн. – в позові відмовити.

7.          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

8.          Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

9.          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ                                                  І.В.МАЛАФЕЄВА

СУДДІ                                                                                Н.П.ЛУГОВА

                                                                                          В.М. МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 14.12.2009 р.

Суддя