Ухвала суду № 71325012, 14.08.2017, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 327/175/16-ц

Провадження № 6/327/10/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2017 року смт.Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Вьюкіній Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізької області подання начальника Розівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – Розівський РВ ДВС) ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, -

В С Т А Н О В И В :

У Розівському РВ ДВС на виконанні знаходиться виконавчий лист №327/175/16-ц від 22 листопада 2016 року, виданий Розівським районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») заборгованості за кредитним договором в сумі 30758 грн. 34 коп., з яких 4083 грн. 12 коп. – заборгованість за кредитом, 21884 грн. 35 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 2850 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина), 1440 грн. 87 коп. – штраф (процентна складова), а також суми понесених судових витрат в розмірі 1378 грн. 00 коп..

11 серпня 2017 року начальник Розівського РВ ДВС ОСОБА_1 звернулась до суду із поданням про вирішення питання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, посилаючись на те, що останній не подав декларацію про доходи та майно, чим ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду обов’язків.

Представник Розівського РВ ДВС про час, дату і місце його проведення повідомлений належним чином (а.с.30-31), в судове засідання не з’явився. У письмовій заяві, поданій до суду, начальник Розівського РВ ДВС ОСОБА_1 справу прохала розглянути без участі їх представника та задовольнити подання (а.с.32).

За відсутності в судовому засіданні державного виконавця, у відповідності до вимог ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши подання та додані до нього документи, суд дійшов висновку про те, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі – Закон № 1404-VIII) передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 19 ч.3 ст.18 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів. Тобто, зазначене звернення здійснюється в межах повноважень державного виконавця як посадової особи органу державної влади.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3857-XII від 21 січня 1994 року (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 3857-XII) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, п.5 ч.1 ст.6 Закону № 3857-XII передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

При цьому, значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону № 3857-XII та у п.19 ч.3 ст.18 Закону № 1404-VIII, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. Особа, яка має невиконані зобов'язання, на переконання суду, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

За змістом наведених вище норм чинного законодавства, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням та його намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Згідно положення ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Оскільки, відповідно до вимог ч.2 ст.377-1 ЦПК України, вищевказане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

З матеріалів справи вбачається, що у поданні йдеться лише про наявність певних зобов'язань у ОСОБА_2. При цьому, звертаючись до суду, державний виконавець Розівського РВ ДВС в поданні обмежився лише констатацією факту невиконаних зобов'язань боржником у повному обсязі, не зазначивши конкретно які саме дії боржника свідчать про умисне ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, доведення яких є обов'язковою умовою для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України.

Належних доказів на підтвердження ухилення боржника від виконання судового рішення не надано, хоча саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_2 викликався до виконавчої служби і ухилився від сплати зобов’язань.

Натомість, як вказав державний виконавець у поданні, боржник з’явився за викликом до Розівського РВ ДВС та надав довідку про місце реєстрації і склад сім’ї. Крім того, з матеріалів, доданих до подання встановлено, що боржник працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-буд» та одержує доходи, на які постановою від 11 травня 2017 року було звернуто стягнення.

Також слід зазначити, що державний виконавець отримав відповіді на запити про наявність будь-якого майна боржника, які містять вичерпну інформацію про його майно та доходи.

Жодних доказів, окрім наявності заборгованості, про будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо) відсутні. В справі немає доказів, що маючи якесь майно чи грошові кошти ОСОБА_2 його приховує або перешкоджає у його вилученні чи реалізації. Крім того, державний виконавець сам зазначає, що боржником виконуються обов’язки по сплаті аліментів, але не в повному обсязі.

На переконання суду, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому підстави для висновків про свідоме невиконання рішення суду боржником відсутні.

Таким чином, невиконання боржником самостійно зобов'язань, не може свідчити про його ухилення від виконання покладених на нього рішенням суду обов'язків.

До того ж, державним виконавцем не надано доказів, які б вказували, на те, що боржник ОСОБА_2 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

За таких обставин, суд вважає, що подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документу є передчасним і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.33 Конституції України, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.377-1 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання начальника Розівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції – Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Т.М.Кущ