Ухвала суду № 71324671, 18.12.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.12.2017

Справа N 320/6952/17

(4-с/320/28/17)

У Х В А Л А

«18» грудня 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:судді ОСОБА_1, при секретарі Колесніковій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Територіально відокремлене без балансове відділення № 10007/0292 філії «Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» на дії державного виконавця, за участю заінтересованих осіб – Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_5, скасувати постанову від 27 травня 2011 року та постанову віл 24 січня 2012 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_5 по закінчення виконавчого провадження, зобов’язати Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області поновити виконавче провадження щодо виселення з житлового будинку за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М.Оратовського (Калініна), буд. 29, - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. На обґрунтування скарги зазначив, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області знаходились виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів №№ 2-850/2010, 2-2-2576/11 від 28 березня 2010 року, 07 грудня 2011 року відповідно, про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 з житлового будинку № 29 по вул. Калініна в м. Мелітополь Запорізької області. Вищевказані виконавчі документи були виконані відділом державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області в повному обсязі, про що були винесені постанови про закінчення виконавчого провадження від 27 травня 2011 року та 24 січня 2012 року. 25 січня 2012 року між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» був укладений договір зберігання, згідно якого на останню покладався обов’язок зберігати житловий будинок разом з надвірними спорудами до пред’явлення банком про повернення майна. Між тим, замість зберігання будинку на умовах, визначених договором зберігання, ОСОБА_2 самостійно, без згоди банку, вселилась до будинку та разом з нею вселились і ОСОБА_4, ОСОБА_3 Враховуючи те, що заборгованість за кредитом не гаситься, 12 червня 2017 року на адресу ОСОБА_2 була направлена вимога по повернення майна та звільнення житлового будинку, однак до теперішнього часу не було повернуто та не звільнено вказаний житловий будинок, що перешкоджає банку у реалізації його права на звернення стягнення на майно.

В судове засідання представник заявника не з’явився, від нього надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності, на задоволенні скарги наполягає в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судове засідання не з’явилась, від неї надійшла заява про розгляд скарги за її відсутності. Заперечувала проти задоволення скарги, оскільки скаржником обрано не вірний спосіб захисту. Зазначила, що у разі якщо особа, яка підлягає виселенню, самостійно вселилась в приміщення, повторне її виселення здійснюється на підставі ухвали суду, винесеної за результатом звернення стягувача про повторне виселення боржника, а не шляхом оскарження дій державного виконавця.

В судове засідання заінтересовані особи ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 не з’явились, однак їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, в зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи скарги, заперечення представника заінтересованої особи Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду. Цим визначено суверенні права України на здійснення правосуддя та захист державою прав і свобод людини та законних інтересів інших суб’єктів права, які звернулися в установленому порядку до судів України. Припис про ухвалення судових рішень іменем України заснований на положеннях Конституції України про те, що судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і відповідно вони мають бути гарантовані державою.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього 3акону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області знаходились виконавчі провадження № 25506931, 30629688, 30629611 з примусового виконання виконавчих листів виконавчих листів №№ 2-850/2010, 2-2-2576/11 від 28 березня 2010 року, 07 грудня 2011 року відповідно, про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 з житлового будинку № 29 по вул. Калініна в м. Мелітополь Запорізької області.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

З приписів ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV) слідує, що заходами примусового виконання рішень, є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.ч. 3,9 ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV) виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі. Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.

Згідно п. 8 ч. 1, ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

На підставі актів державного виконавця від 13 травня 2011 року та 24 січня 2012 року про виконання рішення суду по виселення боржників, 27 травня 2011 року та 24 січня 2012 року були винесені постанови про закінчення виконавчого провадження.

Отже, законодавством встановлено дії державного виконавця із виконання рішення суду щодо виселення боржника, та державний виконавець діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця під час проведення виконавчих дій повністю узгоджуються з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV), жодних порушень в діях державного виконавця не вбачається, а тому скарга Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Територіально відокремлене без балансове відділення № 10007/0292 філії «Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає необхідним роз’яснити, що відповідно до ч. 10 ст. 66 (в редакції 02.06.2016 № 1404-VIII) у разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у такому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Законом України «Про виконавче провадження» (від 02.06.2016 № 1404-VIII), Законом України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-XIV), ст.ст. 447-451 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Територіально відокремлене без балансове відділення № 10007/0292 філії «Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» на дії державного виконавця, за участю заінтересованих осіб – Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 – відмовити повністю.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_1