Постанова № 71323121, 20.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/152/2017(м)

263/5554/16-ц

Головуючий у 1-й інстанції Скрипниченко Т.І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 27

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

головуючої - Биліни Т.І.,

суддів – Лопатіної М.Ю., Принцевської В.П.,

при секретарі – Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, в особі її представника ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк», третя особа Фонд гарантування вкладів осіб, про захист прав споживачів та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

04.05.2016 року позивач звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк»(надалі ПАТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів та стягнення коштів (повернення депозиту та процентів).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.07.2011 року між позивачем та ПАТ КБ «Приват Банк» в особі «Кримського регіонального управління» був укладений договір №SAMDN 25000718302368 про банківський строковий вклад (депозит) на суму 2226,35 Євро з щомісячною виплатою 7% річних на строк з 25.07.2011 року по 25.07.2012 року, з можливістю неодноразового автоматичного продовження. Крім того 31.08.2012 року між сторонами був укладений договір №SAMDN25000728301330 про банківський строковий вклад (депозит) на суму 2400 євро з щомісячною виплатою 8% річних на строк з 31.08.2012 року по 31.08.2013 року з можливістю неодноразового автоматичного продовження. Через несплату відсотків за вкладами з 2013 року по теперішній час позивач 22.03.2016 року звернулась до відповідача з вимогою про розірвання укладених договорів та повернення суми вкладів з відсотками. Відповідач вимоги позивача не виконав, та продовжив користуватися грошовими коштами, що стало підставою для звернення останньої до суду з позовом про стягнення із відповідача суми вкладів у розмірі 2226,35 євро та 2400 євро, а також суми відсотків за користування депозитами у сумах 890,54 євро та 960 євро, відповідно.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2017 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором №SAMDN25000718302368 про банківський вклад "Стандарт" від 25.07.2011 року у сумі 2226,35 євро та 7% річних у розмірі 890,54 євро. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" " на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором №SAMDN25000728301330 про банківський вклад "Стандарт" від 31.08.2012 року у сумі 2400 євро та 8% річних у розмірі 960,00 євро. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на його необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просив рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2017 року скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не вірно застосовані норми закону, які регулюють спірні відносини. Письмова форма договору банківського вкладу, відповідно до ст. 1059 ЦК України, вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу та квитанцією про внесення грошових коштів, а вкладнику видана ощадна книжка. Квитанція повинна містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату її здійснення, підпис працівника банку, який прийняв готівку та відбиток печатки(штампу), або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. Проте позивач не надала договори та квитанції, які містять необхідні реквізити, а також доказів, які підтверджують наявність грошових коштів на рахунках, відкритих на підставі спірних договорів. Судом першої інстанції безпідставно задоволено позов в частині стягнення відсотків за повною відсотковою ставкою. З договору банківського вкладу вбачається, що він не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом після закінчення терміну його дії. Тобто, з банку могли бути стягнуті проценти за ставкою, що зазвичай сплачуються банком за вкладом «на вимогу». Крім того судом не враховано, що відповідачем втрачена можливість здійснювати діяльність у Кримській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» внаслідок окупації території АР Крим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просила скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_3 до суду не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Зважаючи на положення ч. 2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Згідно ч.2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, заперечення проти скарги представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає в повній мірі

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що 25.07.2011 року та 31.08.2012 року між сторонами були укладені вище вказані договори про банківський строковий вклад (депозит) на суму 2226,35 Євро з щомісячною виплатою 7% річних та на суму 2400 Євро з щомісячною виплатою 8% річних. Вказані договори пунктами 3 передбачають, що у разі, якщо клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу після закінчення строку вкладу, вклад автоматично продовжується неодноразово.(т.1 а.с.10,11).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях законів, які регулюють спірні відносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надала суду оригінали заяв №SAMDN25000718302368 від 25.07.2011 року та №SAMDN25000728301330 від 31.08.2012 року на оформлення вкладу «Стандарт, 12 міс», які незважаючи на назву за своєю формою фактично є договорами. Вказані заяви містять умови дії вказаних договорів. Пунктом 5 вказаних заяв передбачено, що вказана Угода разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Заяви містять оригінали підписів вкладника та працівника банку (т.1 а.с.145,147)

Крім того позивач надала суду оригінали документів(квитанцій) про внесення на депозитний рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк" грошових коштів в сумах 2226,35 Євро та 2400,00 Євро, відповідно до кожного договору. Квитанції містять найменування банку - «ПриваБанк», дату здійснення касової операції 25.07.2011 року та 31.08.2012 року, підпис працівника банку про прийняття готівки та його електронний підпис. (т.1 а.с.144,146)

Та обставина, що позивач за виконанням договору №SAMDN25000728301330 від 31.08.2012 року на рахунок боржника внесла суму 2400,00 Євро підтверджено висновком №8382 судово-технічної експертизи документів від 30.11.2017 року, виконаної за клопотанням представника позивача ОСОБА_5 науково-дослідницьким інститутом судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса.(т.2 а.с.24-35)

Також в якості підтвердження укладення договорів вкладу, представник позивача надала суду для огляду оригінал електронної ощадної книжки. (т.1 а.с.231)

Враховуючи правову позицію, викладену в Постанові ВСУ № 118цс14 від 29.10.2014 року, з аналізу статті 1059 Цивільного кодексу України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за 1172/8493, пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 є підстави зробити . висновок, що договори вкладу між сторонами були укладені.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги, що судом не вірно застосовані норми закону, які регулюють спірні відносини, оскільки письмова форма договору банківського вкладу, відповідно до ст. 1059 ЦК України, вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу та квитанцією про внесення грошових коштів, а вкладнику видана ощадна книжка, з огляду вище зазначене є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги, що позивач не надала доказів, які підтверджують наявність грошових коштів на рахунках, відкритих на підставі спірних договорів неспроможні.

Позивач надала докази щодо передачі нею вкладів банку, а останній не довів, що вона їх отримала, тому неможливість встановити місце перебування коштів не є підставою для відмови у поверненні вкладу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п. 2. 1. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом 2.9 Положення передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

Відповідно до п. 2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного Банку України від 30 грудня 1998 року № 566, будь-яка система обліку повинна забезпечити хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів;

Таким чином, відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку.

Пунктом 3.3 Глави 3 Положення № 516 передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ / заява про повернення коштів тощо) /далі - вимога/ банк зобов'язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

У порушення зазначених нормативних актів, вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «;Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України № 566 від 30 грудня 1998 року, Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, а також вимог ч. 2 ст. 27, ст. ст. 58-59, 64 ЦПК України, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів, які б свідчили про те, що між банком та позивачем не укладались договори банківських вкладів від 25.07.2011 року та 31.08.2012 року, не відкривалися рахунки за цими договорами, не надходили грошові кошти до банку, відсутні платіжні банківські документи про внесення вкладів позивачем, не надав доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх виконанням, тощо.

Непереконливі і доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позов в частині стягнення відсотків за повною відсотковою ставкою, так як з банку могли бути стягнуті проценти за ставкою, що зазвичай сплачуються за вкладом «на вимогу».

Вказане твердження спростовується змістом п. 4 укладеного договору банківського вкладу за яким при подовженні строку вкладу розрахунок процентів за кожен новий строк вкладу здійснюється по процентній ставці, діючій в Банку для продовжуваних депозитних вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод.

З наведеного вбачається, що позивач при подовженні дії договору банківського вкладу набула право на отримання відсотків для депозитних вкладів даного найменування, а не за вкладом «на вимогу».

Відповідно до положень ч.3 ст.1061 ЦК України встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.

Доводи апеляційної скарги, що судом не враховано, що діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим, припинена на підставі постанови правлення Національного банку України від 6 травня 2014 року № 260, при цьому позивач не позбавлена можливості звернутися за захистом своїх прав до автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників», створеного Російською Федерацією на території Автономної Республіки Крим, якому були надані права власника майнового комплексу ПАТ КБ «ПриватБанк» в Автономній Республіці Крим - безпідставні.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Згідно зі ст. 47 цього Закону банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Тобто, надання послуг з розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно з положенням, статутом, довіреністю) то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Відтак, саме банк, а не його структурна одиниця, має відповідати за зобов'язаннями, взятими на себе укладеним договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Таким чином, оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно чинного законодавства, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не його Кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорах.

Усі доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів переглянула і дійшла висновків, що судом першої інстанції фактичні обставини з`ясовані повно та всебічно, висновки суду відповідають встановленим фактам. Суд розглянув цивільну справу з дотриманням загальних засад цивільного судочинства - принципу змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, що передбачено ст. 11 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 370, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 4333(чотири тисячі триста тридцять три) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: М.Ю. Лопатіна

ОСОБА_6