Постанова № 71322993, 26.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/905/2017(м)

265/3795/17

Головуючий в 1 інстанції Щербіна А.В.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„26” грудня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Гаврилової Г.Л., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (далі - УСЗН) звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в УСЗН як одержувач щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. При перевірці обґрунтованості виплат з*ясувалося, що відповідач має у своїй власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки порядок надання щомісячної адресної допомоги виключає можливість отримання цієї допомоги особами, які мають житло в населеному пункті на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсяз, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 надмірно виплачену допомогу за період з 09 листопада 2015 року по 08 березня 2016 року в розмірі 2 644 грн.40 коп.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг - відмовлено.

В апеляційній скарзі УСЗН просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не врахував положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», зі змінами від 02 грудня 2015 року №1276-р. Наявність у відповідача у власності житла на території підконтрольній Українській владі та в селищі де органи державної влади виконують всі свої зобов*язання в повному обсязі є причиною виникнення переплати виплачених за період з 09 листопада 2015 року по 08 березня 2016 року допомоги.

У судове засідання апеляційного суду представник Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради та ОСОБА_2 не з*явилися, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.58-60,63). Електронною поштою УСЗН надали заяву про можливість розгляду справи без участі представника (а.с.61-62).

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII, який набрав чинність 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У зв*язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи ,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 01 жовтня 2015 року має статус особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме : з с. Лебединське Новоазовського району Донецької області до міста Маріуполь.

Відповідно до рішення УСЗН від 08 грудня 2015 року ОСОБА_2 була призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг на період з 09 листопада 2015 року по 08 березня 2016 року .

Також встановлено, що звертаючись до УСЗН із заявою про призначення допомоги, ОСОБА_2 вказувала, що у неї та будь-кого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення поза межами тимчасово окупованої території України та райони проведення антитерористичної операції немає.

Відповідно до отриманої судом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно , ОСОБА_2 з 06 квітня 2015 року по 11 травня 2016 року мала у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 65-68).

Згідно розрахунку надміру виплачені кошти, які підлягають відшкодуванню за період з 09 листопада 2015 року по 08 березня 2016 року , складають суму 2 644, 40 грн.

Згідно з розпорядженням начальника УСЗН від 20 жовтня 2016 року ОСОБА_2 не має права на допомогу за період з 09 листопада 2015 року по 08 березня 2016 року , оскільки відповідач має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Відмовляючи УСЗН у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 надмірно отриманих коштів державної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має житло в м.Маріуполі Донецької області, тобто у районі де проводиться антитерористична операція, а тому, отримана ОСОБА_2 щомісячна адресна допомога виплачена їй обґрунтовано і підстав для стягнення цих коштів на рахунок позивача немає.

З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції , оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до Указу в.о. Президента України, Голови Верховної Ради України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території України розпочато проведення антитерористичної операції.

Частиною 2 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлює, що територія проведення антитерористичної операції територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України « від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

При цьому, ч.1 цієї статті передбачає, що період проведення антитерористичної операції час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України « від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року №33/6/а, Донецька і Луганська області визначені районами проведення антитерористичної операції з 07 квітня 2014 року.

Відповідно до п.5 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Кабінет Міністрів України доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України « від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

30 жовтня 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого, місто Маріуполь (Маріупольська міська рада) включено до вказаного переліку (п.20).

Проте , дію цього розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р, в якому не зазначено підстави його прийняття.

02 грудня 2015 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р знову затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого місто Маріуполь Донецької області також включено до вказаного переліку (п.20).

Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 січня 2014 року встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Порядок надання державної допомоги внутрішньо переміщеним особам визначається Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (далі Порядок № 505).

Відповідно до п.2 Порядку, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць знаття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 6 Порядку № 505, редакція якого змінювалася за період виникнення спірних правовідносин - з 25 листопада 2014 року по 29 листопада 2016 року - визначалися випадки, коли грошова допомога не призначається, зокрема у разі: коли будь-хто з членів сім*ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції (редакція від 23 жовтня 2014 року).

Така редакція діяла до 24 квітня 2015 року, а за змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №212, він був викладений так: «будь-хто з членів сім*ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення», при цьому слова «у володінні» замінені словами «у власності».

Постановою від 08 квітня 2015 року №257 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505», що набула законної сили 15 травня 2015 року, у назві та тексті Порядку слова «територія України та райони проведення антитерористичної операції» в усіх відмінках замінені словами «територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення» у відповідному відмінку.

Нову редакцію п.6 Порядку № 505 про те, що грошова допомога не призначається, якщо будь-хто із членів сім*ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції), має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану, було викладено тільки після внесення змін відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року №370.

З матеріалів справи вбачається, що допомога відповідачу виплачувалася з 09 листопада 2015 року до 08 березня 2016 року , тобто до внесення змін у вказану постанову в частині щодо обмежень виплат у разі розташування належного житла на території населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Тому доводи апеляційної скарги, що відповідач не мала права на грошову допомогу, оскільки приховала факт наявності у неї квартири 44 в корпусі 1 будинку 45 по вулиці Київська у місті Маріуполі, розташованої в районі, де органи державної влади в повному обсязі здійснюють свої повноваження, є неспроможними.

Відповідно до п.12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Оскільки райони проведення антитерористичної операції чітко визначені діючим на час виникнення спірних правовідносин розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та 02 грудня 2015 року №1275-р, і відповідач ОСОБА_2 зазначила в своїх заявах про відсутність у будь-кого з членів сім*ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, то наведене не свідчить про приховування нею будь-якої інформації, яку належало повідомити позивачу і яка могла вплинути на призначення грошової допомоги.

Будь-яких доказів того, що у ОСОБА_2 або у членів її сім*ї наявне житло, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, позивачем не надано.

Що стосується посилань позивача в апеляційній скарзі на застосування до спірних правовідносин розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», до якого не включено місто Маріуполь, то наведене може бути взято до уваги лише до тих правовідносин, які виникли після 31 травня 2017 року, коли було внесено відповідні зміні до Порядку № 505.

З огляду на викладене , суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції ,в межах доводів та вимог апеляційної скарги ,за наявними в справі доказами ,апеляційний суд визнає ,що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв*язку з чим апеляційна скарга УСЗН підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради залишити без задоволення .

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, з обчисленням строку з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Повне судове рішення складено 28 грудня 2017 року .

Судді: