Рішення № 71321445, 21.12.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

справа № 263/9647/16-ц

провадження № 2/263/104/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі головуючого судді Васильченко О.Г. при секретарі Криловой Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Автогаражний кооператив «Автолюбитель-4», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та розподіл спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом про розподіл спільного майна набутого у період шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 В позові зазначила, що між нею та відповідачем 01 червня 1991 року було укладено шлюб. У лютому 2016 року шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя. Від цього шлюбу є донька – ОСОБА_5 ( після шлюбу прізвище змінено на Глінську). За період перебування у шлюбі, за спільні кошти, ними було придбано наступне майно:

- Домоволодіння №41 с/т «Лукомор’є» в с. Приморське Новоазовського району Донецької області, разом із земельною ділянкою - ділянка №41 площею 0,0414 га, в с.Приморське Віноградненської селищної ради Новоазовського району Донецької області, яке придбано на ім'я ОСОБА_2 на підставі біржового контракту (договору купівлі-продажу) №ОР-462 від 07 серпня 1999 року, посвідченого Азовською універсальною товарною біржею. Договором купівлі - продажу від 07 серпня 1999 року передбачалось відчуження також і земельної ділянки разом із будинком, про що є відповідний запис на державному акті про право власності відчужувача ОСОБА_6

- Гараж №295 в автогаражному кооперативі «Автолюбитель-4» за адресою м. Маріуполь, вул. Флотська, 125, придбаний на підставі договору купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_2

- Автомобіль марки ОСОБА_7 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний 09 березня 2007 року у ОСОБА_3 на підставі довіреності від 09.03.2007р., виданої на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Вказаний автомобіль було придбано за 35 000 ( тридцять п’ять тисяч) гривень, що на той час було еквівалентно сумі 7000 (сім тисяч) доларів США. Для сплати повної вартості автомобіля ОСОБА_2 отримав за місцем його роботи-ПАТ ММК ім. Ілліча 16 лютого 2007 року цільову позику - на придбання автомобіля у розмірі 25000грн. Вказана сума коштів була передана 09.03.2007р. власнику автомобіля ОСОБА_3, після чого останній передав ним у володіння та користування автомобіль 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Під час шлюбу, протягом 2007-2010р. за рахунок спільних сімейних коштів позика була сплачена, що підтверджується довідкою кредитора. Все вищенаведене майно купувалось у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на оплатній основі, за спільні кошти подружжя. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №21/с від 28.10.2016р., вартість домоволодіння №41 разом із земельною ділянкою, яке розташоване в с/т «Лукомор’є» в с. Приморське Новоазовського району Донецької області складає 166210 грн., вартість 1/2 частини домоволодіння складає 83105грн.; загальна вартість гаража-16399грн.

Позивач просить суд здійснити розподіл спільного майна у наступному порядку:

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 83 105,00 гривень в рахунок компенсації вартості належної їй частини домоволодіння №41 в с/т «Лукомор’є» в с.Приморське Новоазовського району Донецької області, разом із земельною ділянкою – ділянка №41 площею 0,0414 га, в с.Приморське Віноградненської селищної ради Новоазовського району Донецької області.

- стягнути з відповідача на її користь в рахунок компенсації 1/2 частини вартості спільно придбаного під час шлюбу гаражу №295 в автогаражному кооперативі «Автолюбитель-4», розташованому по вул. Флотській,125 в м. Маріуполі грошові кошти в сумі 8199,5 гривень.

- стягнути з відповідача на її на користь 12500 гривень, що складає ? частину грошових коштів, сплачених за рахунок спільних коштів подружжя під час шлюбу, на погашення цільової позики для придбання автомобіля, отриманої ОСОБА_2 А.В.16.02.2007р.в розмірі 25 000 гривень в ПАТ ММК ім. Ілліча.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, суду пояснила, що на спільні кошти у період шлюбу з відповідачем вони придбали вказане в позові майно, згідно висновку експертизи проведена оцінка домоволодіння, гаражу, тому вона просить стягнути з відповідача вартість ? частини майна. Крім того, в період шлюбу відповідач отримав в ПАТ ММК ім. Ілліча позики у розмірі 25000 грн., яку потратив на власний розсуд, а саме придбання за довіреністю автомобіля марки ОСОБА_7 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, просить стягнути в її користь ? частину вказаної суми, тому що позика сплачувалась за рахунок спільних коштів.

Представник позивача ОСОБА_8 підтримала заявлені вимоги.

Відповідач позов не визнав, суду пояснив, що дійсно у період шлюбу з ОСОБА_1 на спільні кошти на його ім`я був придбаний будинок №41 в с/т «Лукомор’є» в с.Приморське Новоазовського району Донецької області, разом із земельною ділянкою - ділянка №41 площею 0,0414 га, в с. Приморське Віноградненської селищної ради Новоазовського району Донецької області. Він згоден з оцінкою будинку, яка проведена по даній справі, домоволодінням на теперішній час користується виключно він. Також дійсно ним була отримана цільова позика для придбання автомобіля, 16.02.2007р. в розмірі 25 000 гривень в ПАТ ММК ім. Ілліча, однак автомобіль вони не купували, кошти витратили на потреби родини. Автомобіль марки ОСОБА_7 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 протягом з 2007 року по теперішній час знаходиться у нього у користуванні, спочатку він користувався на підставі довіреності власника, потім на підставі технічного паспорту. Позика у розмірі 25 000 грн. погашена у період шлюбу з ОСОБА_1 Гараж №295 в автогаражному кооперативі «Автолюбитель-4», розташованому по вул. Флотській,125 в м. Маріуполі був придбаний ним, він є членом кооперативу, однак право власності на гараж він не має, тому з позовом про стягнення з нього ? частки вартості гаражу в сумі 8199,5 гривень не згоден, згоден сплатити позивачу суму у розмірі приблизно 4000 грн. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_9 також просив суд відмовити в задоволенні позову.

Від третіх осіб - автогаражного кооперативу «Автолюбитель-4», ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, третя особа ОСОБА_3 про час розгляду справи повідомлений у передбаченому законом порядку, суд ухвалив справу розглянути за відсутністю третіх осіб.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що на прохання ОСОБА_1 вона позичала гроші на купівлю автомобіля, автомобіль марки «Ніссан» сім'єю ОСОБА_1 був придбаний, до теперішнього часу ним користується відповідач, з якоїсь причини, як їй відомо, автомобіль придбаний по генеральній довіреності продавця.

Суд, допитавши у судовому засіданні позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав:

Згідно вимогам ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до норм ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Також згідно норм статті 68 СК У країни розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя визначається ст. 70 СК України:1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України визначені способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя:

1.Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

2.Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

3.Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

4.Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Відповідно до ст. 4 ЦК України (від 18.07.1963 р) - цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

В відповідності до ст. 41 ЦК України( від 18.07.1963 р) «Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.»

При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов’язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі- продажу домоволодіння разом із земельною ділянкою, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1999 році. І продавець і покупець за вказаним договором виконали свої обов'язки, покупець сплатив повністю грошові кошти за придбане майно, а продавець передав Покупцю домоволодіння та документи на нього.

На той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст.15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002р., згідно з положеннями чинного до цієї дати ЗК України /ст.30/ до набувача від відчужувача автоматично переходило право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Судом встановлено, що позивач та відповідач зареєстрували шлюб 01.06.1991 року, розірваний шлюб у лютому 2016 року.

Згідно договору купівлі - продажу (біржовий контракт) №СР-462 від 07 .08. 1999 року відповідачем придбаний будинок №41 разом із земельною ділянкою, яке розташоване в с/т «Лукомор’є» в с.Приморське Новоазовського району Донецької області.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №21/с від 28.10.2016р., вартість домоволодіння №41 разом із земельною ділянкою складає 166210грн., вартість 1/2 частини домоволодіння складає 83105грн..

Вказаним договором купівлі - продажу (біржовим контрактом) від 07 .08.1999 року передбачене відчуження також і земельної ділянки разом із будинком /п.1.2 договору/ , про що є відповідний запис на державному акті про право власності відчужувача( продавця) ОСОБА_6

Суд вважає, що на підставі вищенаведеного будинок №41 разом із земельною ділянкою, який розташований в с/т «Лукомор’є» в с.Приморське Новоазовського району Донецької області, з 07 серпня 1999 року є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, до моменту розірвання шлюбу у лютому 2016р., тому позивачу належить ? частина вказаного будинку. При цьому суд приймає до уваги той факт, що право спільної сумісної власності позивача на спільно придбане майно відповідачем не оспорювалось, у судовому засіданні відповідач підтвердив факт придбання спірного будинку на спільні кошти у період шлюбу з позивачем.

У період шлюбу також подружжям придбаний гараж №295 в автогаражному кооперативі «Автолюбитель-4», розташованому по вул. Флотській, 125 в м. Маріуполі. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №21/с від 28.10.2016р., загальна вартість гаража-16399грн., ? частина складає 8199,5 гривень.

Згідно довідки ПАТ «ММК ім.Ілліча» від 20.07.17р, суду надані документи які свідчать про

надання ОСОБА_2 позика на придбання автомобілю, а саме – постанова правління ПАТ «ММК ім.Ілліча від 08.02.2007 року про видачу ОСОБА_2 цільової позики у розмірі 25000 грн. на придбання автомобілю, договір позики на суму 25 000 грн. укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «ММК ім.Ілліча» від 08.02.2007 року. Суду надана довіреність від 09.03.2007 року яка видана ОСОБА_3 на право розпорядження, користування /продавати, міняти, здати в оренду, передати у заставу/ автомобілем марки ОСОБА_7 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на ім`я ОСОБА_2 або ОСОБА_1

Приймаючи до уваги вищезазначене, той факт, що у період шлюбу позивач та відповідач повністю виплатили позику, надану ПАТ «ММК ім. Ілліча» у розмірі 25000 грн., той факт, що відповідач належним чином не оформив право власності на вказаний автомобіль, користується вказаним автомобілем з 2007 року по теперішній час, суд вважає необхідним задовольнити позов у частини стягнення з відповідача на користь позивача ? частини отриманої позики на придбання автомобілю у розмірі 12 500 грн.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних

вимог ОСОБА_1

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у розмірі

6800 грн. /судовий збір у розмірі 1000 грн., витрати по оплаті експертизи у розмірі 5800грн./

Керуючись ст.ст.263,264,265,354 ЦПК України, ст.ст.4,41 ЦК України, ст.ст.60,61,63,70 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Автогаражний кооператив «Автолюбитель-4», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та розподіл спільного майна задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 83 105,00 гривень в рахунок компенсації вартості належної їй 1/2 частини домоволодіння №41 в с/т «Лукомор’є» в с.Приморське Новоазовського району Донецької області, разом із земельною ділянкою,

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в

рахунок компенсації 1/2 частини вартості спільно придбаного під час шлюбу гаражу №295 в автогаражному кооперативі «Автолюбитель-4», розташованому по вул.Флотській,125 в м.Маріуполі, грошові кошти в сумі 8199,5 гривень,

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12500 гривень, що складає 1/2 частку грошових коштів, сплачених за рахунок спільних коштів подружжя під час шлюбу, на погашення цільової ссуди для придбання автомобіля, всього 103 804 грн.50 коп. /сто три тисячи восімьсот чотирі грн.50 коп./

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6800 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Васильченко О.Г.