Постанова № 71314626, 19.12.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні справу за позовом ОСОБА_5 до Каланчацької районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Каланчацького районного суд Херсонської області від 27 червня 2017 року,

встановила:

В березні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Каланчацької районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зазначаючи, що у період із 16 січня 2012 року по 05 жовтня 2015 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді головного бухгалтера, та відповідно до наказу № 17 від 05.10.2015 року була звільнена з роботи.

Відповідач систематично протягом дії трудового договору в порушення вимог ст. 33 Закону України «Про оплату праці» та ч. 1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» виплачував їй заробітну плату без проведення щомісячної індексації.

Посилаючись на те, що на час звільнення заборгованість із заробітної плати складала 14 541,63 грн., яка їй виплачена не була, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у зазначеному розмірі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2015 року по 31.03.2016 року в сумі 31 207,6 грн., а всього: 45 749,23 грн.

Рішенням суду від 27 червня 2017 року та додатковим рішенням суду від 22 серпня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати та компенсації за затримку виплати розрахункових коштів відмовлено.

Суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, зазначаючи, що висновки суду щодо відсутності підстав для нарахування індексації, не відповідають обставинам справи, наданим у підтвердження цих обставин доказам, та суперечать нормам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони із 16 січня 2012 року перебували у трудових правовідносинах, припинення яких відбулося 05 жовтня 2015 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України( а.с.6 ).

ОСОБА_5, не посилаючись на порушення відповідачем строків розрахунку при її звільненні, вважає, що останній не здійснив виплату всіх належних їй сум, а саме: протягом дії трудового договору не виконував вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та не проводив індексацію нарахованої до виплати заробітної плати .

Індексація грошових доходів населення відповідно до ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та ст.6 Закону України «Про індексацію доходів населення» є державною соціальною гарантією, встановленою з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з ч.6 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законом порядку.

Аналогічна норма міститься у ст.33 Закону України «Про оплату праці».

При цьому за змістом ст.2 цього Закону виплати, пов'язані з індексацією заробітної плати входять до структури заробітної плати. Це підтверджується також висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013. Зокрема, у п.2.2 цього Рішення Конституційний Суд України зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати мають компенсаторний характер і як складова належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням цін на товари та послуги.

Відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції, що діяла як на час прийняття позивачки на роботу, так і на час її звільнення з посади провідного бухгалтера Каланчацької районної державної лікарні ветеринарної медицини, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

При цьому згідно із ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи, організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Водночас Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статтю 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» доповнено частиною шостою, відповідно до якої проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік, а пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що, зокрема, норми і положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Аналогічна норма міститься і в пункті 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України.

Згідно із ст.98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод , колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Отже, враховуючи, що Каланчацька районна державна лікарня ветеринарної медицини є установою, яка фінансується з бюджету, право позивачки на індексацію заробітної плати у спірний період залежить від величини індексу споживчих цін, яка повинна перевищити поріг індексації,що установлювався у розмірі 101 відсотка та від фінансових ресурсів, за рахунок яких здійснювалася оплата праці відповідачем.

У спірний період з січня 2012 року по лютий 2014 року індекс споживчих цін в Україні не перевищував визначений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» поріг індексації, тому права на індексацію заробітної плати позивачка не мала.

У березні 2014 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації і з квітня 2014 року відповідач здійснював індексацію заробітної плати позивачки аж до червня 2015 року

Наведені обставини підтверджені наданими відповідачем розрахунковими листами, витягами з відомостей про нарахування заробітної плати ОСОБА_5 та визнані самою позивачкою, про що свідчить її письмова заява, подана до суду першої інстанції в процесі судового розгляду( а.с.7-16, 108, 198-208).

Відповідач визнав,що індексація заробітної плати ОСОБА_5 не здійснювалася, починаючи з липня 2015 року і до дня її звільнення, у зв'язку з відсутністю фінансування.

На підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог, заявлених ОСОБА_5, відповідач надав суду довідки про зміни до штатного розпису та кошторису лікарні на 2015 рік, а також про зміни до плану асигнувань, розрахунки до штатного розпису, зведені показники по кошторису на 2015 рік та інші документи, із яких вбачається,що на друге півріччя 2015 року фінансування індексації заробітної плати працівників лікарні відсутнє (а.с.126-175 ).

Враховуючи встановлені судом обставини та положення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що індексація заробітної плати ОСОБА_5 здійснювалася у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а відсутність ресурсів бюджету на індексацію заробітної плати за липень-жовтень 2015 року виключає відповідальність Каланчацької районної державної лікарні ветеринарної медицини за невиплату цієї індексації, в тому числі відповідальність, передбачену для роботодавця ст.117 КЗпП України.

При цьому колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що за змістом Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин,базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації вважається місяць підвищення грошових доходів населення.

Оскільки індексація заробітної плати здійснюється індивідуально щодо кожного працівника залежно від його доходів та їх підвищення, на думку колегії суддів, суд обґрунтовано вважав базовим місяцем для ОСОБА_5 місяць прийняття її на роботу відповідачем з врахуванням підвищення її посадових окладів за період із січня 2012 року( останнє підвищення відбулося в січні 2013 року).

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Так, доводи позивачки про те, що суд не досліджував обставини щодо її позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, спростовуються обставинами справи, ухваленим судом першої інстанції 22.08.2017 року додатковим рішенням та суперечать положенням ст.117 КЗпП України, якою встановлена відповідальність роботодавця за невиплату з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, що у спірних правовідносинах відсутнє.

Не спростовано позивачкою також факт відсутності фінансування індексації заробітної плати для працівників ветеринарної лікарні у другому півріччі 2015 року, оскільки надана 30.03.2017 року управлінням Державної казначейської служби України у Каланчацькому районі Херсонської області інформація щодо залишків кошторисних призначень, наявних залишків коштів на рахунках відповідача не стосується спірного періоду і наведена за станом на 01.11.2015 року, тобто до закінчення бюджетного року. Крім того зазначена інформація не містить відомостей про наявність у відповідача бюджетних асигнувань чи коштів для здійснення індексації заробітної плати у спірний період(а.с.124-125).

Не спростовує висновків суду також посилання позивачки на неприйняття судом до уваги як належного доказу наказу начальника лікарні №31 від 23.05.2012 року про визначення базовим місяцем для проведення індексації щодо новоприйнятих працівників, в тому числі ОСОБА_5 - місяць останнього підвищення заробітної плати по Каланчацькій районній державній лікарні ветеринарної медицини -жовтень 2008 року, зважаючи, що наданий позивачкою наказ оцінений судом у сукупності з іншими дослідженими ним доказами у відповідності до положень цивільного процесуального законодавства та з врахуванням норм матеріального права з цього питання, про що зазначалося вище.

Суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку доказів, а про дослідження апеляційним судом нових доказів в порядку, встановленому ч.2 ст.303 ЦПК України 2004року, які б спростовували висновки суду першої інстанції, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі та в процесі перегляду справи в апеляційному порядку не заявлено. До того ж колегія суддів зауважує, що у 2012 році підстави здійснювати індексацію заробітної плати через низький поріг індексації були відсутні, а необхідність видання такого наказу саме в цей період часу, враховуючи заперечення відповідача наведеного факту,позивачка не довела.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: І.В. Склярська

Т.Г. Чорна