Постанова № 7131429, 10.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 грудня 2009 р. № 19/20

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О. - головуючого,

Мамонтової О.М.

Черкащенка М.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргиЛуганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго"

на постановуЛуганського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 року

у справі господарського судуЛуганської області

за позовомЛуганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго"

доЛуганської міської організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури

простягнення 16489,06 коп. В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Гонцул І.О., Калашнікова Г.Л.,

- відповідача:не з'явився; ВСТАНОВИВ:

В січні 2009 року Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Ради Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури про стягнення 11974,03 грн. основного боргу, 4189,91 грн. інфляційних втрат та 325,12 грн. –3% річних.

Предметом позовних вимог є заборгованість, що вникла за неналежне виконання Радою Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури зобов'язань за договором на відпускання теплової енергії №817 від 06.02.1998 року.

20.03.2009 року під час розгляду справи, позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про уточнення позовних вимог та просив здійснити заміну у назві відповідача - "Рада Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури" на –"Луганська міська організація Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури", у зв'язку з перейменуванням відповідача згідно довідки з ЄДРПОУ.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.03.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Луганської міської організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури на користь позивача 10305,67 грн. основної заборгованості, 3510,98 –інфляційних втрат, 325,12 –3% річних та 242,62 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю і доведеністю позовних вимог, які судом задоволені.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 року рішення місцевого господарського суду від 23.03.2009 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована необґрунтованістю вимог до Луганської міської організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури, внаслідок відсутності укладеного між нею та позивачем договору, а також доказів щодо правонаступництва Луганською міською організацією Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури прав та обов'язків Ради Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури (первісно заявленого відповідача).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 23.03.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення зазначеним вимогам не відповідають, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.02.1998 року між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (підприємство) та Радою Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури (споживач) було укладено договір № 817 на постання теплової енергії, за умовами якого, позивач прийняв на себе зобов'язання постачати теплоносій для об’єктів Ради Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, перелічених у додатку до договору загальною площею 52 кв.м з тепловими утратами 3860 ккал/год, у тому числі на опалення, вентиляцію приміщень, установ, організацій та промислових підприємств площею 52 кв.м з тепловим навантаженням 3860 ккал/год, а споживач, прийняти та оплатити надану теплову енергію.

Судом першої інстанції встановлено, що надані послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та пари, своєчасно та в повному обсязі не оплачено, в зв'язку з чим суд дійшов до висновку про часткове стягнення суми заборгованості.

Поряд з цим, на підставі листа позивача № 15/42-71/656 від 20.03.09 (т.1, а.с. 143) щодо зміни найменування відповідача відповідно до довідки з ЄДРПУ (т.1, а.с.23), судом було фактично здійснено заміну відповідача і справу розглянуто стосовно Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційним господарським судом було встановлено, що Луганська міська організація Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури не є правонаступником прав та обов'язків первісно заявленого відповідача - Ради Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, оскільки таке правонаступництво не вбачається з установчих документів Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, а саме: Статуту, прийнятого 18.02.94 року (т.2, а.с.27), свідоцтва про реєстрацію №101 від 21.03.1994р. (т.2, а.с.32), свідоцтва про державну реєстрацію (т.2, а.с.36), а також довідок Луганського обласного управління статистики (т.2, а.с.33-35).

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність правонаступництва прав та обов'язків Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури по договору №817 від 06.02.1998р.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до Положення "Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України", затвердженого постановою КМУ від 14.07.1993 р. №538 (чинного на час створення Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури), державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України - це автоматизований банк даних для забезпечення єдиного державного обліку всіх господарюючих суб'єктів, на які поширюється Закон України "Про державну статистику" і що є юридичними або фізичними особами (підприємцями) і підлягають відповідно до чинного законодавства державній реєстрації.

Згідно п.5 цього Положення, державний реєстр складається з інформаційного фонду, до якого входять такі дані, як, зокрема: ідентифікаційний код господарюючого суб'єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України та прізвище керівника. Джерелом формування інформаційного фонду є, зокрема, дані з резерву ідентифікаційних кодів.

Поряд з цим, з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій всіх форм власності, постановою КМУ від 22.01.1996р. №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" було затверджено та введено в дію з 01.01.1996 року Положення "Про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України". Згідно п.5 цієї Постанови КМУ від 22.01.1996р. №118, Міністерство статистики України було зобов'язано забезпечити формування бази даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України із збереженням присвоєних суб'єктам господарської діяльності ідентифікаційних кодів.

Відповідно до п.2 цього Положення про ЄДРПОУ, метою створення державного реєстру є, зокрема, забезпечення єдиних принципів ідентифікації суб'єктів господарської діяльності та їх державного обліку в межах інформаційного простору України.

Згідно п.4 Положення про ЄДРПОУ, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності - є єдиним для всього інформаційного простору України та зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування (п.15 Положення).

1.07.2004 року набув чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", згідно з яким, державних реєстраторів зобов'язано протягом 2004 - 2005 років провести заміну раніше виданих юридичним особам та фізичним особам –підприємцям свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Тобто, зазначені приписи не передбачають присвоєння одного і того ж ідентифікаційного коду двом різним юридичним особам.

Апеляційний господарський суд на наведені норми уваги не звернув та не надав відповідно з ними належну оцінку наступним документам Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури: довідкам про внесення в ЄДРПОУ, виданих 02.02.1999 року, 08.02.2001 року (т.2,а с.34,35); свідоцтву про державну реєстрацію в 2004 році ЄДРПОУ (т.2, а.с.36); довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відомостей про зазначену вище організацію (т.2, а.с.48), відповідно до яких, ідентифікаційний код Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури –"03922148" є таким, що співпадає з ідентифікаційним кодом який зазначено у договорі № 817 на постачання теплової енергії 06.02.1998 року, в якості реквізитів первісно заявленого відповідача, (т.2, а.с.11).

Поряд з цим, судом не було прийнято до уваги відповіді ГУЮ у Луганські області №9-24-8484 від 27.07.2009 року та №13-9-3883 від 19.08.2009 року (т.2, а.с.51, 60), про відсутність відомостей реєстрації Ради Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, та що під ідентифікаційним кодом 03922148 внесені дані про Луганську міську організацію Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури.

Крім того, суд не звернув увагу на ті обставини, що від імені Ради Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури даний договір було підписано заступником голови Рагуліним В.І., який згідно наведених вище довідок Державного комітету статистики (т.2 а.с.34,35) є керівником Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, а також те, що відбиток печатки, який міститься на договорі № 817 від 06.02.1998 року є таким же, що міститься на титульному аркуші Статуту останнього (т.2, а.с.27,31).

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд не надав належної юридичної оцінки Рішенню Виконавчого комітету Луганської міської ради №4/6 від 05.01.2001 року (т.2, а.с.37) з якого вбачається, що 01.02.1993 року з Луганською міською організацією Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури на нежитлове приміщення площею 54,6 кв.м. за адресою вул.Советська, 73а був укладений договір оренди нежитлових приміщень №279-418, які згідно цього ж Рішення вирішено передати в безоплатне користування останньому. При цьому, ця адреса нежитлових приміщень, що орендувались вказаною організацією, міститься у договорі на постання теплової енергії № 817 від 06.02.1998 року, та саме на цю адресу, згідно доводів позивача, направлялись рахунки (т.1, а.с.28-126).

Зазначені обставини не були спростовані судом, враховуючи заперечення Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури які ґрунтуються на необізнаності існування договору на постання теплової енергії № 817 від 06.02.1998 року та неотриманні рахунків позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що висновок апеляційного суду про те, що листування та рахунки позивача є свідченням існування взаємовідносин з Радою Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури є передчасним, оскільки судом не було досліджено правовий статус Ради Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури та не надано оцінку правовому статусу Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури в розрізі даного спору.

Поряд з цим, рішення місцевого господарського суду також не може бути залишено без мін, оскільки наведені обставини судом першої інстанції також не досліджувались.

Крім того, розглядаючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що предметом спірного договору є постачання теплової енергії для об'єктів споживача, які перераховані в додатках до договору, водночас, ці додатки судами не досліджувались та не витребовувались.

Дані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до приписів частини 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами статті 36 та статті 38 ГПК України, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку, уточнити підстави заявленого позову, встановити дійсного боржника у спорі, при необхідності направити необхідні запити до реєструючих органів та органів дозвільної системи та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 року та рішення господарського суду Луганської області від 23.03.2009 року у справі №19/20 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий                                                                       Н.Кочерова

Судді                                                                                          О.Мамонтова

                                                                                                    М.Черкащенко