Постанова № 7131088, 01.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 р. № 2-23/1479.1-2009(2-19/4254-2008) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачане зявився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачівне зявилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином третіх осіб не зявилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКрасноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову від 30.07.2009 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№ 2-23/1479.1-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 доКрасноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим доГоловного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1.ОСОБА_2 2.Арбітражний керуючий Біда Володимир Андрійович про стягнення 103247,00 грн. Доповідач: Волковицька Н.О. ВСТАНОВИВ: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, Брокерської товарної біржі "Партнер плюс", Головного управління державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про стягнення 103247,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що договір від 13.09.2004 року, укладений між Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією у особі її представника - Брокерської товарної біржі "Партнер плюс" та ОСОБА_1 є недійсним, оскільки нотаріально не посвідчений.

У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати договір № 66 від 13.09.2004 року недійсним, стягнути з Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції шляхом стягнення з казначейського рахунку державного бюджету Красноперекопського управління державного казначейства 81100,00 грн., стягнути з Брокерської товарної біржі "Партнер плюс" 22147,0 грн., стягнути з відповідачів судові витрати у процентному відношенні, а також витрати на правову допомогу.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008 року позов задоволено частково.

Стягнуто на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 81100, 00 грн. з державного бюджету, 22147,00 грн. з брокерської товарної біржі "Партнер Плюс" та відповідні судові витрати.

В частині позовних вимог щодо стягнення 81100,00 грн. з Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, а також щодо стягнення витрат на правову допомогу у позові відмовлено.

В частині позовних вимог про визнання договору № 66 від 13.09.2004 року недійсним провадження у справі припинено.

За апеляційними скаргами Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного суду від 20.11.2008 року змінено, викладено пункти 5, 8 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "5.Стягнути з брокерської товарної біржі "Партнер Плюс" (99000, місто Севастополь, вул. Хрустальова, 51, кв. 38, ЄДРПОУ 31267336, відомостей про р/р не має) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3900 грн.". Стягнути з брокерської товарної біржі "Партнер Плюс" (99000, місто Севастополь, вул. Хрустальова, 51, кв. 38, ЄДРПОУ 31267336, відомостей про р/р не має) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 185, 66 грн. державного мита та 21,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

В решті судове рішення залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.009 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008 року та постанова Севастопольського апеляційного суду від 20.11.2008 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Під час нового розгляду справи господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від 17.06.2009 року позовні вимоги задовольнив частково.

В частині позовних вимог про визнання договору №66 від 13.09.2004 року недійсним припинив провадження у справі.

Стягнув з державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 81100,00 грн., сплачених до Державного бюджету України брокерською товарною біржею "Партнер - Плюс" за платіжним дорученням № 56/1 від 21.0-9.2004 року.

Стягнув з Брокерської товарної біржі "Партнер - Плюс" на користь позивача 22147,00 грн.

За апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.07.2009 року залишене без змін.

Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.0.62009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.07.2009 року, у позові відмовити.

Скаржник вважає, що суд повинен був відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона не підлягає розгляду в господарському суді, а повинна розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку заявника право зміни позовних вимог надано тільки позивачеві, яким у справі є фізична особа, проте зміни до позовних вимог були надані Суб'єктом підприємницької діяльності, яка до розгляду справи судом не долучалась.

Заявник зазначає, що коштів від СПД ОСОБА_1 до державного бюджету не надходило. Суму, яку просить стягнути СПД ОСОБА_1. відповідно до платіжного доручення № 42 від 20.09.2004 року отримала Товарна біржа "Партнер-плюс", в зв'язку з чим позов на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України має пред'являтися саме до Товарної біржі, яка є отримувачем вказаних коштів.

Також, скаржник зазначає, що суми отримані від проведення аукціону були зараховані до бюджету на погашення податкового боргу ВАТ "Красноперекопське райагропроменерго", який і є вигодоотримувачем за результатами проведення цільового конкурсу.

Крім того, скаржник посилається на те, що відповідно до вимог Порядку взаємодії органів державної податкової служби України в процесі повернення помилково або/та надміру сплачених податків, зборів платникам податків, який затверджений спільним наказом відповідних органів №57/78/22 від 03.02.2005 року підставою для повернення помилково сплачених до бюджету коштів є заява на здійснення повернення помилково сплачених коштів. Позивач до Красноперекопської ОДПІ із такою заявою не звертався.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, скасовуючи рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 року касаційна інстанція постановою від 24.02.2009 року зазначила, що для вирішення даного спору по суті судам необхідно було звернути увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно з статтею 657 цього Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За приписами частини 2 статті 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Проте ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції зазначені вказівки не виконали, що є підставою для скасування прийнятих у даній справі судових актів.

Припинення провадження судами попередніх інстанцій на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 66 від 13.09.2004 року, в зв'язку з тим, що він укладений ОСОБА_1 як фізичною особою, є помилковим.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності ( частина 1 статті 1 цього Кодексу).

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

На момент укладення спірної угоди та пред'явлення позову у даній справі набув чинності Господарський кодекс України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 цього Кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

При цьому, суб'єктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами позовна заява підписана представником позивача ОСОБА_3 що діє на підставі довіреності №1607 від 20.11.2006 року, яка видана на його ім'я ОСОБА_1 саме як суб'єктом підприємницької діяльності.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна: єдиного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства "Красноперекопське райагропроменерго", розташованого за адресою: вул. Північна, 13, місто Красноперекопськ.

Звертаючись до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим з пропозицією вважати договір купівлі-продажу від 13.09.2004 року неукладеним ОСОБА_1 просила повернути перераховані грошові кошти на її розрахунковий рахунок (а.с.24,т.1).

Отже для вирішення спору по суті в цій частині вирішальним є мета, з якою придбавався об'єкт: для здійснення підприємницької діяльності СПД ОСОБА_1 чи використання як громадянином для задоволення власних побутових потреб та відповідна правова оцінка договору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Одночасно касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що доводи Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про те, що дана справа є адміністративною, не заслуговують на увагу, оскільки, як правильно встановлено судами, спірні правовідносини виникли на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2004 року, при укладенні якого сторони діяли як рівноправні суб'єкти.

Доводи Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про те, що позивач не заявляла клопотання про поновлення позовної давності касаційна інстанція також не приймає до уваги, оскільки глава 19 Цивільного кодексу України, яка регулює такий правовий інститут, як позовна давність, передбачає, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, але при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.07.2009 року у справі № 2-23/1479.1-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Головуючий суддяТ. Дроботова

С у д д іН. Волковицька

Л. Рогач