Рішення № 71306671, 07.12.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6771/15-ц

Провадження № 2/369/2438/17

РІШЕННЯ

Іменем України

07.12.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Водала А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У червні 2015 року позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернувся до районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 10 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 58 000,00 дол.США зі сплатою 14,50 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення заборгованості – 10 вересня 2018 року. За умовами договору ОСОБА_1 мав регулярно сплачувати частину кредиту та відсотки за користування кредитом. Банк виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, а ОСОБА_1, всупереч умов кредитного договору, не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим тривалий час порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Неодноразові звернення працівників банку результатів не дали. Оскільки у встановлений строк ОСОБА_1 кредит не погашав, відсотки за користування кредитом не сплачував, тому банк відповідно до умов договору нарахував пеню за порушення строків погашення кредиту – 47 248,43 грн та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам в розмірі 382 431,88 грн. Станом на 28 травня 2015 року заборгованість за кредитним договором складає 2 835 529, 90 грн, яка включає: заборгованість за кредитом – 57 559,02 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 211 115,74 грн; заборгованість за відсотками – 56 780,46 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 194 733, 84 грн; пеня за порушення строків погашення кредиту – 47 248,43 грн та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам в розмірі 382 431,88 грн . У зв’язку із зверненням до суду позивач поніс додаткові витрати: за оплату судового збору – 3654,00 грн.

Тому просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11392874000 від 10 вересня 2008 року у розмірі 2 835 529,90 грн. та судові витрати у розмірі 3654,00 грн..

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача проти позову заперечував, подавши суду письмові заперечення проти позову. Просив відмовити в задоволенні позову як через необґрунтованість, так і через пропуск строку позовної давності.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільну справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», затвердженого Загальними зборами акціонерів АКІБ «УкрСиббанк» від 27 жовтня 2009 року, ОСОБА_2 акціонерне товариство «УкрСиббанк» є правонаступником комерційного інноваційного банку «Харківінкомбанк», заснованого 4 травня 1990 року Зборами Засновників, зареєстрованого Держбанком СРСР 18 червня 1990 року і перереєстрованого у Національному банку України 28 жовтня 1991 року. Згідно з рішенням Установчої конференції 21 жовтня 1991 року (протокол № 4) комерційний інноваційний банк «Харківінкомбанк» перереєстровано у закрите акціонерне товариство. Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 18 червня 1992 року (протокол № 2) було змінено найменування Банку на Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк». Рішенням Загальних зборів акціонерів 25 серпня 1993 року (протокол № 4) змінено організаційну форму банку на відкрите акціонерне товариство. Рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 27 жовтня 2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» у зв’язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства» змінив своє найменування на ОСОБА_2 акціонерне товариство «Укрсиббанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

При розгляді справи судом встановлено, що 10 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», яке змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11392874000 (а.с.6-7).

Відповідно п.1.1 договору, підписуючи цей договір, позичальник погоджується із викладеною у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк», затверджених рішенням Продуктово-тарифного комітету АКІБ «УкрСиббанк» (Протокол №243 від 21.08.2008 року) із усіма змінами і доповненнями пропозицією банку надати позичальнику споживчий кредит на умовах, встановлених у цьому договорі та Правилах. Правила, після підписання сторонами договору, стають його невід`ємною частиною. Підписуючи договір, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені у договорі та Правилах. Підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами під правилами, при цьому після підписання сторонами договору, Правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього договору.

Згідно п.1.1 Правил договору, п. 1.2.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) в сумі 58000,00 дол. США та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених договором.

Пунктом 1.2.2. Правил ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути кредит у повному обсязі не пізніше кінцевого терміну остаточного повного погашення кредиту, встановленого договором, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та /або умов відповідної угоди сторін.

Позичальник зобов’язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі, встановленому в договорі в день сплати ануїтет них платежів.

Згідно умов п.п. 1.2.7 – 1.2.10 договору сторони погодили, що схема погашення кредиту – ануїтетна. Кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості 10 вересня 2018 року, при цьому згідно умов договору може бути встановлений інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі 14,50% річних. Розмір ануїтетного платежу складє 920,00 дол. США. День сплати ануїтетного платежу 10 число кожного місяця протягом строку кредитування.

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як уже зазначалося вище, в п.1.1 Правил договору, п. 1.2.1 договору сторони погодили, що банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) в сумі 58 000,00 дол. США та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 скористався наданими банком послугами, а саме отримав кредитні кошти в розмірі 58 000,00 дол. США.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність посилань представника позивача в своєму позові про належне виконання банком своїх зобов'язань за укладеним між сторонами кредитним договором.

Статті 526, 525, 610 ЦК України, визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зі змісту статті 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, в пункті 6.1.2. Правил сторони погодили, що керуючись чинним законодавством України, зокрема, ст. 611 ЦК України, у разі порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань за договором банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни погашення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Згідно п.6.2 Правил у разі застосування банком права, передбаченого п. 6.1.2. Правил, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит, банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою.

01 липня 2014 року ПАТ «УКрСиббанк» направив на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу №DN/0008/1 про зобов’язання сплати заборгованості за кредитним договором. У випадку не усунення порушень на 31-й день з дня отримання вимоги, банк вважатиме термін повернення кредиту за зазначеним договором таким, що настав, та вимагає дострокового виконання зобов’язань у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 та ст. 550 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно п. 4.1., 4.3. Правил, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування. (а.с.14)

Відповідно до вимог законодавства України, зокрема, ст. 611 Цивільного кодексу України позичальник, який порушив будь-яке із своїх зобов'язань, що передбачені пунктом 3.4.2. договору, зобов'язаний сплатити банку неустойку за таке порушення у розмірі 500 (п'ятсот) гривень. (п.4.3. кредитного договору)

Оскільки ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, які стосуються повернення кредитних коштів та процентів за їх користуванням, банк відповідно до умов договору нарахував пеню, яка складається з: - пені за порушення строків погашення кредиту – 47 248,43 грн та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам в розмірі 382 431,88 грн.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Так, на підтвердження наявної заборгованості позивачем надано суду довідки-розрахунки. Разом з тим, з даної довідки-розрахунку вбачається, що станом на 28 травня 2015 за ОСОБА_1 рахується заборгованість по кредитному договору №0011392874001 від 09 лютого 2009 року: за кредитом – 57 559,02 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 211 115,74 грн; заборгованість за відсотками – 56 780,46 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 194 733, 84 грн..

Крім того, дана справа судами розглядалась неодноразово.

Відповідно до ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Так, постановою Верхового Суду України від 05 квітня 2017 року судові рішення по справі були скасовані, а справу передано на новий судовий розгляд, вказавши, що суд касаційної інстанції, погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у справі, яка переглядається, не врахував правові норми і не перевірив доводів відповідача щодо припинення погашення ним заборгованості перед банком з 9 лютого 2009 року, а ;з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості позивач звернувся лише в червні 2015 року.

Відповідно до правової позиції у справі №6-522цс17: у силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

На виконання ст. 338 ЦПК України та за клопотанням представника відповідача для з’ясування питання про розбіжності в номерах і даті підписання кредитного договору, наявного в матеріалах справи, та вказаного в довідці-розрахунку, судом була визнана явка представника позивача обов’язковою. Судові повістки позивачем отримано 09 жовтня 2017 року та 16 листопада 2017 року. При цьому суду надіслано листа про розгляд справи у відсутність представника, причини неявки суду повідомлено не було, та не надано суду витребовуваних документів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з позичальника недоведеними, оскільки розрахунок наданий банком за іншим договором, перевірити та враховувати норми закону щодо строку позовної давності не вбачається за можливе.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи позову не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич