Ухвала суду № 71303588, 20.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/2193/14-к

Провадження №11-кп/772/1062/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Апеляційний суд Вінницької області

в складі:

головуючого: Бурденюка С.І.

суддів : Нешик Р.І, ОСОБА_2

при секретарі: Табачук В.О.

з участю прокурора: Тучика А.А.

захисника-адвоката: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_3, апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 09 червня 2017 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України,

раніше судимого:

01.06.2007 Козятинським міськрайонним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 186 КК України до одного року позбавлення волі, постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 07.08.2007 звільнено від подальшого відбування покарання на підставі ЗУ «Про амністію» від 19.04.2007;

17.04.2008 Козятинським міськрайонним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 186, ст. 15, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до шести років позбавлення волі;

30.09.2010 Козятинським міськрайонним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 296, п. 4 ст. 70 КК України до шести років шести місяців позбавлення волі, 08.11.2013 звільнений з місць позбавлення волі після відбуття покарання,

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України і засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 187 КК України - до 10 (десяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання – 10 (десять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ч 5 ст 72 КК України, ОСОБА_4, зараховано строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 16.05.2014 по 11.03.2015 року, з 24.03.2015 по 30.12.2015 року, з 15.06.2016 року по час набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 687 (шістсот вісімдесят сім) грн. 96 коп.

Вирішено долю речових доказів.

в с т а н о в и в :

Як вбачається з вироку, 25.02.2014 близько 22 години 00 хвилин , ОСОБА_4, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшов до домоволодіння ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, яке розташоване в с. Флоріанівка Козятинського району, по вул. Центральній, 12, скориставшись відсутністю власниці, де шляхом виривання кріплень з вхідних дверей, проник всередину будинку. Перебуваючи всередині будинку, ОСОБА_4 відшукав та таємно викрав гроші в сумі 5800 грн., вироби із золота, а саме: одну весільну каблучку, вагою 2,5 гр. вартістю 1 гр. золота 190 грн., на суму 475 грн.; одну жіночу печатку, вагою 3,5 гр, вартістю 1 гр. золота 190 грн., на суму 665 грн.; шість чайних ложок з срібла, вартістю однієї 10 грн., на суму 60 грн.; одну скляну банку, об’ємом 1,5 л, вартістю 4 грн., заповнену салом із свинини, вагою 1 кг, вартістю 30 грн, закручену металевою кришкою для консервації, вартістю 0,45 грн., на суму 34,45 грн.; одну пляшку, ємністю 0,7 л, наполовину заповнену вином «Кагор», вартістю нової 37,60 грн., на суму 18,80 грн.; одну клітчату поліетиленову сумку синьо-зеленого кольору, вартістю 6 грн. Після цього, ОСОБА_4, разом з викраденим з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 7093,25 грн.

27.03.2014 приблизно о 22 годині 00 хвилин .,ОСОБА_4П.з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом вчинення розбійного нападу, заздалегідь взяв ножа, приховуючи своє обличчя від потерпілої, яка могла його впізнати, за допомогою сонцезахисних окулярів, усвідомлюючи, що господарка домоволодіння знаходиться у будинку, але через похилий вік і поганий стан здоров’я не зможе чинити йому фізичний опір,ОСОБА_4, відчинив кватирку вікна та проник до житлового будинку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, яке розташоване в с .Флоріанівка Козятинського району, по вул. Заводській, 2. Увімкнувши світло у одній із кімнат, почав шукати гроші та цінності. У той же час, і іншій кімнаті прокинулась господарка будинку та почала запитувати хто і що робить у її будинку. Тримаючи у руці ножа та погрожуючи ним вбити потерпілу або спричинити її тілесні ушкодження, ОСОБА_4, почав вимагати віддати усі гроші, золоті прикраси та інші цінності. Сприймаючи погрози нападника, як реальну загрозу її життю та здоров’ю, усвідомлюючи, що він може виконати свої погрози, ОСОБА_7 дістала гроші у сумі 4000 грн., що були заховані у її спальній кімнаті та віддала їх ОСОБА_4, запевнивши при цьому, що інших цінностей та грошей у неї немає. Заволодівши таким чином грошима потерпілої у сумі 4000 грн., ОСОБА_4 через вхідні двері вийшов з будинку ОСОБА_7 та з місця злочину зник, використавши вказані гроші на власний розсуд, чим завдав потерпілі матеріальну шкоду на суму 4000 грн.

У своїй апеляційній скарзі прокурор Козуб А.В. ставить питання про скасування вироку

Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 09 червня 2017 року у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м’якості. Просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК україни та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 5-ти років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 187 КК України у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання – 11 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

У своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 ставить питання, про скасування вироку через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження і просить призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що суд взяв до уваги докази, які є недопустимими , оскільки були отримані з грубим порушенням вимог КПК України.

У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду першої інстанції та змінити міру запобіжного заходу на таку, що не пов’язана з позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який просив скасувати вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 09 червня 2017 року у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; думку обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційні скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 та апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України – судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для кримінального провадження, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються дослідженими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Обґрунтованість судового рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів.

Обґрунтованим судове рішення слід вважати, якщо: 1) суд повністю встановив обставини, що мають значення для кримінального провадження; 2) ці обставини доказані; 3) висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам кримінального провадження.

Дані вимоги судом першої інстанції при винесені вироку щодо ОСОБА_9П, місцевим судом в частині доведеності вини у вчиненні злочину виконано в повному об’ємі .

Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_4 у вчиненні вказаних злочинів відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об’єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв’язку.

Обвинувачений пояснював, що був присутнім у вечірній час у с. Флораніка Козятинського району.

Потерпіла ОСОБА_7 пояснювала, що упізнала ОСОБА_4 під час розбійного нападу на неї.

Потерпіла ОСОБА_6 пояснювала , що викрадені її речі були виявлені у домоволодіння ОСОБА_10, у якої напередодні знаходився обвинувачений ОСОБА_4

Також вину ОСОБА_4 підтверджують показання свідків.

Також винуватість обвинуваченого у вчиненні даного злочину підтверджується доказами, дослідженими судом, а саме :

протоколом огляду місця події від 26.02.2014 р. (т.2 а.с.№№72-79); протоколом огляду домоволодіння ОСОБА_10 від 26.02.2014 р., протоколом слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_6 від 11.06.2014 р. (т.2 а.с.№№130-131); протоколом проведення слідчого експерименту від 13.06.2014 року (т.2.а.с.№№133-135).

Твердження адвоката ОСОБА_3 щодо недопустимості такого доказу як протокол проведення слідчого експерименту від 13.06.2014 року, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у судовому засіданні першої інстанції вже було спростовано доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не приймав участі у слідчому експерименті і не підписував даний протокол.

Суд першої інстанції вже перевірив ці доводи та дійшов вірного висновку, що даний доказ є допустимим. оскільки протокол підписаний всіма учасниками процесуальної дії, в тому числі захисником обвинуваченого. Крім того, протокол слідчого експерименту відповідає відеозапису проведення слідчого експерименту, оглянутого судом в судовому засіданні.

Щодо тверджень адвоката про недопустимість інших доказів, то апеляційний суд приходить до висновку, що дані докази судом першої інстанції були перевірені належним чином та їм було надано відповідну оцінку.

Відносно тверджень у апеляційній скарзі , що потерпіла ОСОБА_6 на власні очі не бачила хто саме вчинив крадіжку, то суд вважає, що це не доводить невинуватість ОСОБА_4, оскільки він обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, а не у відкритому.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 97 КПК України у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

Так, потерпіла ОСОБА_6І . від співробітників поліції дізналась особу підозрюваного, тобто вона дізналась це від особи, яка проводила досудове розслідування, і показання потерпілої ОСОБА_6 не можна розцінювати як показання з чужих слів , а уповноваженої особи.

Щодо того, що потерпіла ОСОБА_6 зрозуміла хто вчинив крадіжку, зробивши таким чином припущення, то дані твердження не заслуговують на увагу, оскільки потерпіла могла підозрювати будь-яку особу та робити будь-які припущення, а встановлювати особу підозрюваного у крадіжці та збирати докази його вини є функцією правоохоронних органів.

Заперечення вини обвинуваченим та всі вказані в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_3 доводи про недоведеність його вини спростовуються наведеними у вироку доказами, яким суд дав вірну оцінку.

Суд вірно розцінює невизнання своєї вини ОСОБА_4 як спосіб захисту своїх інтересів та спробу уникнути відповідальності.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 в інкримінованих його кримінальних правопорушеннях ґрунтується на сукупності доказів, перевірених судом.

Посилання ОСОБА_4 на те, що працівники Козятинського РВ застосовували відносно нього неправомірні дії, були спрямовані в прокуратуру. За наслідками перевірки кримінальне провадження по даному факту закрито за відсутністю складу злочину в діях працівників міліції.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора, про невідповідність призначеного покарання обвинуваченому через його м’якість, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

В ч.2 ст. 65 КК України зазначено «Особі ,яка вчинила злочин, має бути призначено покарання , необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Обираючи підсудному покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети - кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості (ст.372 КПК України) .

Що стосується призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_4, то на думку Апеляційного суду, воно призначене судом відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, негативно характеризується за місцем проживання; а також обставину, яка обтяжує покарання, до якої відніс вчинення злочину проти особи похилого віку.

Крім того, суд враховує і поведінку засудженого після вчинення злочину – він вину не визнав, викрадені речі переніс до своєї знайомої.

На думку апеляційного суду, призначене судом покарання є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 як особи, що представляє підвищену суспільну небезпеку ,лише за умови ізоляції його від суспільства.

На суд покладається обов’язок відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов’язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників кримінального провадження.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає ,що юридично-правових чи процесуальних підстав для зміни чи скасування вироку районного суду - не має.

А тому, враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, суд ,-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 -залишити без задоволення.

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4П та апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3- залишити без задоволення.

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 09 червня 2017 року, щодо ОСОБА_4 Павловича- залишити без змін.

На судове рішення може бути подано касаційну скаргу протягом трьох місяців з дня проголошення до Верховного суду, а засудженим - в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_2