Постанова № 71301558, 20.12.2017, Апеляційний суд Волинської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Матвійчук Л.І., Русинчука М.М.,

секретаря судового засідання – Лимаря Р.С.,

учасники справи:

представник заявника - ОСОБА_1,

представник ВДВС -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_3, стягувач – АТ «ОТП Банк», заінтересована особа- Глизь ОСОБА_4, на постанову державного виконавця Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеною скаргою, мотивуючи вимоги тим, що 14 березня 2017 року державним виконавцем Рожищенського РВДВС ГТУЮ у Волинській області Кисілем Д.В. було винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні з дорученням надати експертний висновок реальної ринкової вартості описаного та арештованого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,1002 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0722881000:03:001:1973, яка розташована в с.Тарасове Луцького району Волинської області та належить на праві власності ОСОБА_3 Вважає, що дана постанова є незаконною, та такою, що прийнята з порушенням вимог діючого законодавства, покликаючись на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.03.2017 року, відповідно до якої спірна земельна ділянка зареєстрована не за ним, а за ОСОБА_5, про що приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області 12.11.2013 року здійснено в реєстрі запис про право власності за номером 3342577.

Враховуючи наведене, заявник ОСОБА_3 просив визнати дії державного виконавця Кисіля Д.В. щодо призначення експерта у виконавчому провадженні протиправними та скасувати зазначену постанову.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, представник ОСОБА_3 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати як незаконну, прийняту без з’ясування всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників заявника та ВДВС, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні скарги вимог закону дотримався та достатньо обґрунтував свій висновок.

Згідно із ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно з положеннями ст. ст. 57, 64 ЦПК України (що діяли на час розгляду справи судом першої інстанції), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, на виконанні у Рожищенському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області знаходиться виконавчий лист №2-483, виданий 18.11.2009 року Рожищенським районним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_3 в користь АТ «ОТП Банк» кредитної заборгованості.

В ході виконання виконавчого листа 23.11.2016 року виконавчою службою проведено опис та арешт майна боржника ОСОБА_3, а саме: земельної ділянки площею 0,1002 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0722881000:03:001:1973, яка розташована в с. Тарасове Луцького району Волинської області.

14 березня 2017 року заступником начальника Рожищенського РВДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 була прийнята постанова ВП №46714270 щодо призначення ОСОБА_6 експертом у виконавчому провадженні з дорученням надати експертний висновок реальної ринкової вартості описаного та арештованого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,1002 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0722881000:03:001:1973, яка розташована в с.Тарасове Луцького району Волинської області та належить на праві власності ОСОБА_3

Згідно зі ст. 383 ЦПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.15 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.03.2017 року, вбачається, що земельна ділянка, відносно якої винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадження від 14.03.2017 року, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5, про що приватним нотаріусом 12.11.2013 року було здійснено в реєстрі запис про право власності на номером 3342577.

Однак, матеріалами справи встановлено, що рішенням апеляційного суду Волинської області від 17.03.2015 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним акт уцінки предмета іпотеки, визнано прилюдні торги такими, що не відбулися, скасовано протокол та акт про проведений аукціон від 02.09.2013 року щодо продажу земельної ділянки, належної іпотекодавцю ОСОБА_3

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.09.2014 року, яке ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26 березня 2015 року залишене без змін, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про застосування реституції задоволено, визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, яка знаходиться в селі Тарасове Луцького району, кадастровий номер 0722881000:03:001:1973 на ім’я ОСОБА_5

Судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_5 оформила та зареєструвала право власності на земельну ділянку, яка знаходиться у Луцькому районі в с. Тарасове, кадастровий номер 0722881000:03:001:1973, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 3296, виданого 12.11.2013 року приватним нотаріусом Луцького нотаріального округу ОСОБА_7

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду, зокрема документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

З пояснень представника боржника в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_3 вважає себе повноцінним власником земельної ділянки, а не ОСОБА_5, однак не звертався до відповідного реєстраційного органу для вирішення питання про внесення змін до Державного реєстру прав власності на підставі судових рішень.

Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, покликання ОСОБА_3 та його представника на те, що спірна земельна ділянка не є його власністю, а власністю ОСОБА_5, не заслуговують на увагу колегії суддів та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що право власності ОСОБА_8 на дану земельну ділянку існує лише формально, іпотека щодо вказаної земельної ділянки зберігається, виконавче провадження з приводу примусового виконання виконавчого листа №2-483, виданого 18.11.2009 року Рожищенським районним судом Волинської області про стягнення боргу з ОСОБА_3, здійснюється, стягувач являється іпотекодержателем відповідно до договору іпотеки щодо майна, яке передано на оцінку експерту, отже прав боржника прийняттям оскаржуваної постанови жодним чином не порушено, а тому підстав для скасування постанови державного виконавця про призначення об'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав, які б могли стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 390, 391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року в даній справі без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 28 грудня 2017 року.