Постанова № 71293370, 21.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/6066/17 Головуючий 1 інст. - Сілантьєва Е.С.

Справа № 645/560/17

Категорія: договірні Доповідач - Котелевець А.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Швецової Л.А.,

за участю секретаря - Огар І.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим за апеляційними скаргами Непопа Сергія Михайловича - представника Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» та ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду Харківської області від 13 вересня 2017 року,

у с т а н о в и в:

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» (далі - ПАТ «ФІДОБАНК»), ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.

На обґрунтування вимог позивач вказав, що 03 червня 2008 року укладено Кредитний договір з фізичною особою № 014/8338/2/16755, відповідно до умов якого Відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк» (далі - ВАТ «Ерсте Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК», надало ОСОБА_2 кредит для придбання квартири АДРЕСА_1 в розмірі 514 708 грн. 00 коп. зі сплатою 16% річних строком повернення до 02 червня 2028 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором в цей же день з ним та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 010/8338/001/2.

За пунктом 3.3.1 Договору поруки № 010/8338/001/2 кредитор зобов'язувався до припинення цього договору не змінювати умов кредитних договорів без попередньої письмової згоди поручителя, якщо внаслідок цього збільшується обсяг його відповідальності.

В листопаді 2016 року ПАТ «ФІДОБАНК» звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 03 червня 2008 року № 014/8338/2/16755. Із позовної заяви йому стало відомо про те, що з ним також 16 грудня 2013 року було укладено Додаткову угоду № 2.

Зазначав, що в пункті 3.5. Кредитного договору від 03 червня 2008 року № 014/8338/2/16755 сторони погодили правило, за яким з підписанням цього договору, у відповідності до чинного в Україні законодавства позичальник доручає кредитору самостійно визначати порядок погашення заборгованості за цим договором (кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів і пені та іншої заборгованості). Однак у пункті 1.4. Додаткової угоди № 2 від 13 грудня 2013 року встановлено черговість погашення заборгованості (окремо за кожною з валют заборгованості).

Крім того, в пункті 9.1. Кредитного договору від 03 червня 2008 року № 014/8338/2/16755 за порушення цього договору встановлена пеня в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Однак у пункті 1.6. Додаткової угоди № 2 від 13 грудня 2013 року сторони погодили, що за порушення позичальником його грошових зобов'язань за кредитним договором останній сплачує на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на кожну дату існування прострочення відповідного платежу.

Посилаючись на те, що з ним не укладалася Додаткова угода № 2 від 13 грудня 2013 року, якою ПАТ «ФІДОБАНК» збільшив обсяг відповідальності, ОСОБА_1 просив визнати Договір поруки від 03 червня 2008 року № 010/8338/001/2 припиненим.

Відповідач в особі свого представника Непопа Сергія Михайловича позов не визнав, посилаючись на те, що Додаткова угода від 13 грудня 2013 року № 2 була підписана ОСОБА_2 - дружиною позивача в інтересах сім'ї.

ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 позов не визнала, посилаючись на обізнаність позивача щодо укладення Додаткової угоди від 13 грудня 2013 року № 2.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2017 року позов задоволено.

Договір поруки від 03 червня 2008 № 010/8338/001/2, укладений між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2, визнано припиненим.

Стягнуто судовий збір на користь ОСОБА_5: з ПАТ «ФІДОБАНК» - в розмірі 320 грн. 00 коп.; з ОСОБА_2 - в розмірі 320 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі Непоп С.М. - представник ПАТ «ФІДОБАНК», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що про зміни до кредитного договору позивач повідомлявся рекомендованим листом; Додаткова угода від 13 грудня 2013 року № 2 була підписана ОСОБА_2 - дружиною позивача в інтересах сім'ї.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що позивач був обізнаний щодо Додаткової угоди від 13 грудня 2013 року № 2.

Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив, в запереченнях на апеляційні скарги ОСОБА_6 - представник ОСОБА_5 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що Додаткова угода № 2 від 13 грудня 2013 року, якою збільшено обсяг відповідальності поручителя, укладена без згоди ОСОБА_1 У зв'язку з цим Договір поруки від 03 червня 2008 № 010/8338/001/2, укладений між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК», та ОСОБА_1 і ОСОБА_2, підлягає визнанню припиненим.

Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, і неправильно застосував норми матеріального права.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначені вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).

У статті 559 ЦК України передбачені спеціальні підстави та умови припинення поруки.

Так, відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов'язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.

Матеріали справи свідчать, що 03 червня 2008 року укладено Кредитний договір з фізичною особою № 014/8338/2/16755, відповідно до умов якого ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК», надало ОСОБА_2 кредит для придбання квартири АДРЕСА_1 в розмірі 514 708 грн. 00 коп. зі сплатою 16% річних строком повернення до 02 червня 2028 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором в цей же день з подружжям ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 010/8338/001/2.

В пункті 3.5. Кредитного договору від 03 червня 2008 року № 014/8338/2/16755 сторони погодили правило, за яким з підписанням цього договору, у відповідності до чинного в Україні законодавства позичальник доручає кредитору самостійно визначати порядок погашення заборгованості за цим договором (кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів і пені та іншої заборгованості). Однак у пункті 1.4. Додаткової угоди № 2 від 13 грудня 2013 року встановлено черговість погашення заборгованості (окремо за кожною з валют заборгованості).

В пункті 9.1. Кредитного договору від 03 червня 2008 року № 014/8338/2/16755 за порушення цього договору встановлена пеня в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Однак у пункті 1.6. Додаткової угоди № 2 від 13 грудня 2013 року сторони погодили, що за порушення позичальником його грошових зобов'язань за кредитним договором останній сплачує на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на кожну дату існування прострочення відповідного платежу.

Посилаючись на те, що зміни до Кредитного договору від 03 червня 2008 року № 014/8338/2/16755 внесено Додатковою угодою № 2 від 13 грудня 2013 року, які збільшили обсяг відповідальності поручителя та не підписувалися ОСОБА_7, останній звернувся у суд із позовом про визнання Договору поруки припиненим.

Разом з тим, в Додатковій угоді № 1, укладеній 14 січня 2010 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК», та ОСОБА_2, ОСОБА_1 надав згоду на укладення, зокрема, будь-яких угод (договорів про внесення змін/або доповнень) до Кредитного договору від 03 червня 2008 року № 014/8338/2/16755, які можуть укладатися в майбутньому, та які, в тому числі, але не виключно, будуть змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір зобов'язання ОСОБА_2 перед банком (а. с. 165-167).

Додаткова угода № 1 від 14 січня 2010 року до Кредитного договору з фізичною особою № 014/8338/2/16755 від 03 червня 2008 року в установленому законом порядку не оскаржена.

Однак порука ОСОБА_1 підлягає припиненню з підстав, передбачених частиною 4 статті 559 ЦК України.

Так, згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина 5 статті 261 ЦК України).

Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, якщо за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати відсотків (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності, дотримання якого є передумовою для вимоги кредитора про повернення щомісячних прострочених платежів.

Зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер.

Поручителя слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.

В пункті 5.2. Договору поруки № 010/8338/001/2 від 03 червня 2008 року сторони погодили, що цей договір діє до настання однієї з наступних обставин:

5.2.1. виконання (в тому числі дострокового) позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, визначеного в пункті 2.1. цього договору;

5.2.2. погашення поручителем всієї заборгованості позичальника за кредитними договорами у порядку та строки, визначені цим договором;

5.2.3. також порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов'язання на пред'явить вимоги до поручителя (пункт 4 статті 559 ЦК України).

При цьому умовами кредитного договору сторони погодили правило щодо його дії до повного погашення кредитної заборгованості.

Останній платіж за кредитним договором було здійснено 29 квітня 2016 року, що підтвердили сторони в суді апеляційної інстанції.

Строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичним платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовими платежами).

Із матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2016 року ПАТ «ФІДОБАНК» направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту й платежів за ним у 30-денний строк у повному обсязі в загальному розмірі 560 067 грн. 49 коп. При цьому умовами договору передбачено погашення кредиту періодичним платежами.

За правилами пункту 5.1. Договору поруки № 010/8338/001/2 від 03 червня 2008 року усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.

Вимога про дострокове погашення кредиту ОСОБА_1 направлена 21 січня 2016 року (а. с. 101, 102).

Таким чином, у спірних правовідносинах змінився строк виконання основного зобов'язання шляхом встановлення дати дострокового повернення всього кредиту.

Враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджується відкликання вимоги від 20 січня 2016 року, саме вказаний у ній кінцевий строк дострокового повернення кредиту (30-й календарний день з дати надіслання рекомендованим листом поручителю) є початковим моментом перебігу шестимісячного строку за частиною 4 статті 559 ЦК України для звернення із вимогою до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Оскільки досудовою вимогою від 20 січня 2016 року кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, однак з позовом до поручителя звернувся лише 31 липня 2016 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФІДОБАНК» про визнання припиненим договору поруки підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 374, 376 ч. 1 п. 1, п. 4, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Непопа Сергія Михайловича - представника Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду Харківської області від 13 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати поруку ОСОБА_1 за Договором поруки від 03 червня 2008 року № 010/8338/001/2 припиненою.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2017 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

Л.А.Швецова