Постанова № 7129246, 10.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.11.09Справа №2а-7349/09/5/0170 15:03 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренко Д.В., при секретарі Габрись П.С., розглянувши за участю представника відповідача ДПІ в м.Сімферополі АР Крим – Нечаєвої Н.О. – гол. держ. податк. інсп., дов. № 81/100 від 14.07.08р.;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»

до відповідачів:

-          Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, м.Сімферополь,

-          Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, м.Сімферополь

про визнання незаконними дій та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 41125,00 грн.

Обставини справи: ТОВ «Автоегас.ком» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання незаконними дій ДПІ ум. Сімферополі АР Крим щодо ненадання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню та стягнення з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 41125,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за січень 2009р. згідно наданою до ДПІ у м. Сімферополі податковою декларацією різниця між загальною сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту має від’ємне значення, а саме заявлено бюджетне відшкодування в сумі 41125,00 грн., що підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету.

Позивач у судове засідання 10.12.09р. не з’явився, однак від нього 03.12.09р. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач – ДПІ в м. Сімферополі проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні від 16.07.2008р. вих. № 8303/9/10 (а.с.63) та зазначив, що у ході проведення документальної перевірки направлені запити на проведення зустрічних перевірок основних постачальників, однак на невідшкодований залишок заборгованості по декларації за січень 2009 року відповіді на запити до ДПІ в м.Сімферополі АР Крим не надійшли. Також відповідач підкреслює, що відповідно до Наказу ДПА України № 196 від 24.04.2003 року “Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” суми ПДВ підлягають відшкодуванню тільки за умови проведення документальної перевірки і зустрічних документальних перевірок основних постачальників. Представник відповідача ДПІ в м.Сімферополі АР Крим зазначив, що відшкодування ПДВ можливе тільки за умови включення до реєстру суб’єктів підприємницької діяльності, а включення до реєстру можливе тільки при закінченні проведення зустрічних документальних перевірок основних постачальників.

Відповідач - Управління держказначейства України в АР Крим надав суду пояснення, в яких зазначив, що відповідно до п.п. 7.7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» орган Державного казначейства перераховує платнику податку суму бюджетного відшкодування на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 19.12.2005 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 632621 (а.с. 13), статуту ТОВ «Автоегас.ком», затвердженого протоколом № 1 Зборів Учасників ТОВ «Автоегас.ком» від 25 жовтня 2007 року (а.с. 5-11).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 05.3-06-19/1174 від 01.11.2007 року ТОВ «Автоегас.ком» станом на 01.11.2007 року знаходиться на обліку в ЄДРПОУ (а.с. 12) та відповідно до довідки № 1526/29-0 від 28.05.07р. (а.с.14) перебуває на обліку платників податків у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим з 13.01.06р. за № 2831.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100053754 ТОВ «Автоегас.ком» зареєстровано платником податку на додану вартість в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (а.с. 15).

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК на підставі направлення від 02.04.09р. № 745/23-4 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Автоегас.ком» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року.

За результатами виїзної позапланової перевірки складена довідка № 568/23-4/33979676 від 21.04.09р. (а.с.17-25).

У розділу «Висновок» вищенаведеній довідці зазначено, що від’ємне значення суми ПДВ за період, що перевірявся, виникло в результаті перевищення обсягів придбання над обсягами реалізації: у листопаді 2008р. придбана сільгосппродукція для подальшої реалізації на експорт; у грудні 2008р. здійсненні експортні операції по реалізації олії (з урахуванням п. 3.2.1 довідки), що оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою у відповідності з п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»; у січні 2009р. обсяг реалізації відсутній.

Перевіркою підтверджено заявлену ТОВ «Автоегас.ком» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009р. в сумі 1225 грн. (з урахуванням п. 3.2.1 довідки).

Також у зазначеному розділи довідці зазначено: “За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009р. у сумі 39900 грн., що пов’язано з відсутністю відповідей по зустрічним перевіркам по ланцюгу до виробника.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) –це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття «суб’єкт владних повноважень» наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов’язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно до пункту 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі про протиправність рішення суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.6. п.7.7. ст. 7 на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статі 7 Закону №168 можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.           

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України “Про податок на додану вартість”, яким і повинна керуватися ДПІ при відшкодуванні сум ПДВ, а не підзаконними нормативними актами, оскільки згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права, а керуючись ст. 19 Конституції України органи державної влади і їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Судом перевірено у повному обсязі суму податку, фактично сплачену ТОВ «Автоегас.ком» у попередньому податковому періоді –за грудень 2008 року постачальникам товарів (послуг), яка увійшла в суму бюджетного відшкодування, що заявлена позивачем у січні 2009 року.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість були фактично сплачені ТОВ «Автоегас.ком» постачальникам у грудні 2008р., зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та послуг та були перераховані на розрахункові рахунки продавців.

Цей факт підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі здійснила виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за січень 2009 року.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205), відповідно до п.1.3 якого передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як вже було наведено вище за результатами перевірки була складена довідка № 568/23-4/33979676 від 21.04.09р., відповідно до якої у ході перевірки було підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2009р. –1225,00грн. Також у довідці зазначено: “За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009р. у сумі 39900 грн., що пов’язано з відсутністю відповідей по зустрічним перевіркам по ланцюгу до виробника.

Відомості податкової декларації по ПДВ за січень 2009. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не спростовані у встановленому порядку.

Разом з тим підтверджуються довідкою щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с.52).

Однак, відшкодування зазначеної суми не здійснено, бюджетна заборгованість по декларації за січень 2009р. з податку на додану вартість складає 41125,00 грн.

Отже, порушень податкового законодавства ТОВ «Автоегас.ком» у ході виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за січень 2009 року відповідачем - ДПІ в м.Сімферополі АР Крим не встановлено.

Судом встановлено, що позивачу будь-яких податкових повідомлень від ДПІ в м.Сімферополі не надходило, отже, підстави для відмови у наданні бюджетного відшкодування у відповідача ДПІ в м.Сімферополі АР Крим відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168 відсутні.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з наказом ДПА України № 196 від 24.04.2003р. “Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” суми ПДВ підлягають відшкодуванню тільки за умови проведення документальної перевірки і зустрічних документальних перевірок основних постачальників.

Крім того, п. 5 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004р. № 451/501/132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2004р. за № 971/9570, Державна податкова адміністрація України надає Державному казначейству України реєстр суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими реєстром та висновками, про що протягом двох днів з моменту отримання реєстру інформує Державну податкову адміністрацію України про здійснені відшкодування податку (п.7 вищенаведеного Порядку).

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим вважає, що відшкодування можливе тільки за умови включення до реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, а включення до реєстру можливе після закінчення проведення зустрічних документальних перевірок основних постачальників.

Посилання ДПІ у м. Сімферополі АР Крим на неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування у зв’язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по основним постачальникам необґрунтовано та є таким, що суперечить вимогам Закону №168. Накази ДПА України №196 від 24.04.03р. “Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” та №350 від 18.08.05р. “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість”, на які посилається відповідач як на підставу для відмови у наданні до органів держказначейства відповідних висновків не зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Крім того, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість”. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту і не суперечать спеціальному Закону.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов’язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Посилання ДПІ у м. Сімферополі АР Крим на те, що обов’язковою підставою для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України є неспроможним, оскільки пункт 7.5 статті 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює корегування між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати до бюджету податку на додану вартість.

Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми податку на додану вартість поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування, а саме: відповідно до графи 25 декларації за січень 2009р. сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 41125,00 грн.

Крім того, у матеріалах справи є Довідка від 03.06.09р. № 1511/23-132795447, яка складена ДПІ у Печерському районі м. Києва за результатами невиїзної документальної перевірки контрагента ТОВ «Олійно-Жировий Альянс» з питань правових відносин з ТОВ «Автоегас.ком» за період листопад, грудень 2008р. (а.с.75), в якої зазначено, що суми податку на додану вартість, що зазначені у податкових накладних (№ 1313 від 04.11.08р. та № 1312 від 27.11.08р.).ю включені до податкових зобов’язань відповідного періоду, відображені в реєстрі виданих податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ за листопад, грудень 2008р. Фактичне відвантаження підтверджується видатковими накладними: ПИБ-001312 від 04.12.08р. та ПИБ-001313 від 04.12.08р.

Відповідачами у справах розглядуваної категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми ПДВ, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Разом із тим, враховуючи, що висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі також є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Отже, учасниками адміністративного процесу у справах про стягнення бюджетної заборгованості є суб'єкти господарювання, органи державної податкової служби та територіальні органи державного казначейства.

Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Однак проведення податковим органом такої перевірки не може подовжити визначений Законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок повинно реалізовуватися без порушення приписів Закону.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги засновані на чинному законодавстві України про оподаткування, повністю підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 10.12.09р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено та підписано 15.12.2009 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 160 – 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим щодо ненадання органу державного казначейства висновку про відшкодування з бюджету 41125,00 грн. податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Більшовицька, 27, офіс 5: ЄДРПОУ 33979676, п/р 26001054907233 в КРУ «Приватбанк» м. Сімферополя, МФО 384436) суму бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 41125,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Більшовицька, 27, офіс 5: ЄДРПОУ 33979676, п/р 26001054907233 в КРУ «Приватбанк» м. Сімферополя, МФО 384436) судовий збір у розмірі 415,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.