Постанова № 7129239, 04.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.12.09Справа №2а-5416/09/8/0170 (14:56 год.) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Крим"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача - Тараненко Марина Ісаківна, наказ № 414к від 22.12.08р.,

від відповідача - Коновалова Поліна Сергіївна, довіреність № 56/10 від 05.06.09,

Суть спору: ТОВ "Мед-Сервіс Крим"звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення №0014652303 від 16 грудня 2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 25632грн.

Ухвалами суду від 10.04.09 р. було відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 04.12.09 р., позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати рішення №0014652303 від 16 грудня 2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 25632грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем при проведенні перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимоги з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій аптеки № 8, розташованої за адресою м. Судак, вул. Леніна, 61, діяльність в якому здійснює позивач, порушено вимоги ст. 11, 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме позивачу не було надано направлення на перевірку, а також, що відповідачем вдруге за рік провадилась планова перевірка позивача, що є неправомірним.

Крім того позивач зазначив, що до нього не правомірно було застосовано штрафні санкції за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у фіскальному звіті РРО. Сума грошових коштів, на яку виявлене невідповідність на місці проведення розрахунків в розмірі 5126,45 грн. є грошовими коштами завідуючого аптекою № 8 та знаходились окремо від грошового ящика, а саме у сейфі, розташованому у кабінеті завідуючого аптекою, а отже не можуть бути предметом огляду та оцінки працівниками податкового органу при проведенні перевірки суб'єкту господарювання.

Відповідачем позовні вимоги не визнавались по мотивах, наведених у наданих запереченнях (а.с.39).

В ході судового розгляду судом було допитано свідків ОСОБА_1 - завідуючу аптеки № 8 та ОСОБА_2 - касира-фармацевта аптеки № 8, які були присутні при проведенні перевірки аптеки № 8, що розташована за адресою : м. Судак, вул. Леніна, 61.

ОСОБА_2. пояснила, що 28.11.08 р. о 21-50 год. до аптеки № 8 зайшли три чоловіка, один з яких повідомив, що він з податкової міліції, швидко показав посвідчення та направлення на перевірку, а двоє посвідчення. ОСОБА_2. пояснила, що направлення на перевірку вона не встигла прочитати. Перевіряючі хотіли приступити до перевірки, але вона не дозволила та пішла дзвонити завідуючій аптеки № 8 ОСОБА_1, яка приїхала до аптеки приблизно через 30 хвилин, весь цей час перевіряючі не дозволяли користуватися касовим апаратом. Після приїзду завідуючої, перевіряючі разом з нею пішли до торгівельного залу, де було розпечатано Х-звіт та перераховано грошові кошти, які знаходились в першому касовому ящику приблизно у сумі 1000 грн. Другий касовий апарат під час перевірки не працював, касу було обнульовано, в касі знаходилось приблизно 200 грн. Після проведення перевірки в торговельному залі, один з перевіряючих пішов разом із завідуючою до її кабінету, що було далі свідку не відомо. Також ОСОБА_2 пояснила, що перевірка закінчилась близько третьої години ночі, акт перевірки їй для ознайомлення не надавався.

ОСОБА_1. пояснила, що 28.11.09 р. близько 22:00год. їй подзвонила фармацевт ОСОБА_2. та повідомила, що до аптеки прийшли перевіряючи із податкової. Приблизно через 30 хвилин Клюєва приїхала до аптеки, де знаходились три чоловіка, які показали службові посвідчення (два із м. Судака, один із Феодосії) та направлення на перевірку, але копію направлення не надали. Перевіряючі зняли Х-звіт з однієї каси, перерахували грошові кошти, їх було приблизно 1000 грн., друга каса була обнульована, в ній було приблизно 200 грн., а всього у двох касах було 1169,21 грн. Після чого перевіряючі запропонували пройти до кабінету завідуючої аптеки, оглянути документи. До кабінету зайшов разом із свідком перевіряючий ОСОБА_3, коли в кабінеті побачив сейф, зобовязав його відкрити. ОСОБА_1. відкрила сейф, там зберігались її особисті гроші, а саме 5000 грн. у конверті та приблизно 126,45 грн. у гаманці. Ці гроші ОСОБА_3 перерахував та склав їх разом із грошовими коштами із каси, хоча ОСОБА_1. повідомила, що ці кошти є її особистими грошима. Також ОСОБА_1. зазначила, що в її присутності акт перевірки не складався та з його копією її не знайомили, а опис наявної готівки проводили.

Ухвалами суду від 13.10.09 р. та 12.11.09 до головних державних податкових ревізорів-інспекторів Державної податкової інспекції у м. Судак ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було застосовано привід до Окружного адміністративного суду АР Крим для допиту, проведення якого було доручено Судакському міському управлінню ГУ МВС України в АР Крим. Але обидва рази привід виконаний не був та вищенаведені особи до суду не зявлялись.

Ухвалою суду від 12.11.09 р. було витребувано від ДПІ в. м. Феодосії пояснення та докази стосовно того, на якій підставі працівник ВПМ ДПІ в м. Феодосії ОСОБА_5. приймав участь у проведенні перевірки ТОВ "Мед-Сервіс Крим" 28.11.08 р., та докази його відрядження до м. Судака, якщо такі є. Але витребувані судом документи ДПІ в. м. Феодосії надані не були.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Крим"зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 01.03.05 р. у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 24).

Відповідно до довідки Головного управління статистики АРК серії АА № 009819 ТОВ "Мед-Сервіс Крим" включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є юридичною особою, одним із основних видів діяльності за КВЕД зазначено роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами (а.с.25).

Суд встановив, що позивач здійснював підприємницьку діяльності у сфері торгівлі лікарськими засобами в аптеці № 8 за адресою м. Судак, вул.. Леніна, 61, на підставі ліцензії Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення серії АБ №109239 з терміном дії з 06.04.05 року до 06.04.2010 року та на підставі дозволу на розміщення обєкту торгівлі, виданого виконавчим комітетом Судакської міської ради, строком дії до 01.11.2010 р. (а.с.18).

Дозвіл на розміщення обєкту торгівлі лікарськими засобами в аптеці № 8 за адресою м. Судак, вул.. Леніна, 61 надано виконавчим комітетом Судакської міської ради 30.11.2007 р. (а.с.19).

В аптеці № 8 встановлені зареєстровані та опломбовані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій Datecs FP 3530 Т :

- заводський номер ДО 06006875, фіскальний номер 0109008006, що належить позивачу, та підтверджується реєстраційним посвідченням № 0109008006 від 26.04.06 р., виданим ДПІ в м. Сімферополі АРК;

- заводський номер ДО 06007039, фіскальний номер 0109008005, що належить позивачу, та підтверджується реєстраційним посвідченням № 0109008005 від 26.04.06 р., виданим ДПІ в м. Сімферополі АРК;

- заводський номер 06012592, фіскальний номер 0109009551, що належить позивачу, та підтверджується реєстраційним посвідченням № 0109009551 від 05.07.07 р., виданим ДПІ в м. Сімферополі АРК; (а.с.28,30,31).

28.11.08 р. на підставі направлень № 934/23-050 та № 935/23-050 від 28.11.08 р. (а.с. 46) податковими ревізорами - інспекторами ДПІ у м. Судак ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій Аптеки № 8, розташованої за адресою: м.Судак, вул. Леніна, 61, діяльність в якому здійснює позивач. В ході цієї перевірки приймав участь працівник ВПМ ДПІ в м. Феодосії ОСОБА_5., але суду не було надано доказів стосовно підстав, за якими працівник ВПМ ДПІ в м. Феодосії ОСОБА_5. приймав участь у проведенні перевірки ТОВ "Мед-Сервіс Крим" 28.11.08 р. та доказів його відрядження до м. Судака.

В ході перевірки представниками податкового органу та ВПМ ДПІ в м.Феодосії встановлено порушення п. 13 ст. 3 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: невідповідність готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі, визначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 5126,45 грн., яке було відображено в акті перевірки № 000020 від 28.11.08 р. (а.с.67-68).

29.11.08 р. о 02:00 годині ночі податковими ревізорами - інспекторами ДПІ у м. Судак ОСОБА_3. та ОСОБА_4., а також працівником ВПМ ДПІ в м.Феодосії ОСОБА_5. було складено акт відмови від підписання матеріалів справи № 000020/2330, відповідно до якого касир-формацевт ОСОБА_2. та завідуюча аптекою ОСОБА_1. відмовились від підписання матеріалів перевірки (а.с.66). Цей акт було підписано ревізорами - інспекторами ДПІ у м. Судак ОСОБА_3. та ОСОБА_4., а також працівником ВПМ ДПІ в м.Феодосії ОСОБА_5.

Допитані у якості свідків касир-формацевт ОСОБА_2. та завідуюча аптекою ОСОБА_1. навпаки пояснили, що у їх присутності акт перевірки взагалі не складався та не надавався для ознайомлення чи для одержання його копії.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 № 265/95-ВР, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до субєктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

16.12.08 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0014652303 на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстратор розрахункових операцій у галузі торгівлі, громадського харчування та послуг" на суму 25632,25 грн. (а.с.9).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону № 509.

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Порядок складання плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіку перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

При цьому формування основи квартального плану-графіку проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.

Судом встановлено, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:

- планова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);

- позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);

- планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);

- позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).

Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок є Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).

Відповідачем в направленнях на перевірку від 28.11.08 р. №935/23-050 і № 934/23-050 строком дії з 28.11.08 по 30.11.08 зазначений вид перевірки - планова (а.с. 69).

За характером перевірки, яку провели посадові особи ДПІ в м. Судак, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку провели посадові особи ДПІ, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.

Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

При дослідженні питання про вручення позивачу оригіналів направлень на перевірку судом встановлено, що посадові особи ДПІ в м. Судак, яким було доручено проведення планової перевірки позивача та працівником ВПМ ДПІ в м. Феодосії ОСОБА_5., який з невідомих підстав проводив перевірку разом із посадовими особами ДПІ в м. Судак ознайомили завідуючу аптекою № 8 ОСОБА_1. та касира ОСОБА_2 з примірниками направлень та надали по одному примірнику цих направлень на перевірку, що підтверджується підписами на копіях направлень на перевірку (а.с.69).

Хоча під час розгляду справи судом було допитано у якості свідків завідуючу аптекою № 8 ОСОБА_1. та фармацевта-касира ОСОБА_2, в присутності яких провадилась перевірка, які наполягали на тому, що їм примірники направлень не надавались.

Доказів надання посадовими особами ДПІ в м. Судак позивачу або його робітникам перед проведенням перевірки копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, в якому зазначаються підстави проведення перевірки, дата її початку та дата закінчення суду не надано. Крім того відповідач вважає, що проведена перевірка позивача не вимагає видання наказу про її проведення та надання копії такого наказу позивачу.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на ту обставину, що проведена перевірка не може бути віднесеною до позапланових виїзних перевірок, в ході яких перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, через що вважає відсутніми підстави для розповсюдження ст. 11 Закону №509 на планові перевірки порядку проведення готівкових розрахунків, передбачені Законом №265, оскільки такий висновок не ґрунтується на приписах чинного законодавства з огляду на наступне.

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка” та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

З огляду на зазначене суд вважає не доведеним з боку відповідача посилання на правомірність відсутності наказу про проведення позапланової перевірки позивача, тому не бере до уваги заперечення відповідача в цій частині, які ґрунтуються на протилежному твердженні.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку направлення на перевірку - є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Але позивач не скористався правом не допуску працівників податкового органу до перевірки у звязку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки та самостійно дозволив проводити перевірку представникам податкового органу. А отже не надання податковим органом позивачу працівниками податкового органу вищезазначеного наказу - не може бути підставою неправомірності прийнятого за результатами перевірки рішення, однак це не впливає на суть прийнятого судом рішення про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО.

Що стосується посилання позивача на те, що ДПІ 24.10.2008 р. вже було проведено планову перевірку позивача, а на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні» планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік, у звязку з чим позивач вважає, що відповідач не мав права проводити перевірку позивача, суд зазначає, що у даному випадку спеціальним законом є Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", який не містить обмежень стосовно кількості проведення перевірок субєктів господарювання на протязі року, а отже такі висновки позивача є не обґрунтованими.

Судом встановлено, що за результатами перевірки ТОВ «Мед-Сервіс Крим» аптеки № 8 ревізорами - інспекторами ДПІ у м. Судак ОСОБА_3. і ОСОБА_4., та працівником ВПМ ДПІ в м.Феодосії ОСОБА_5. було складено акт перевірки № 000020 від 28.11.08 р., який не було підписано представниками позивача які були присутні при проведенні перевірки, а саме касиром-формацевтом ОСОБА_2. та завідуючою аптекою ОСОБА_1., про що було відображено в акті перевірки та 29.11.08 р. складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки, який було підписано ревізорами - інспекторами ДПІ у м. Судак ОСОБА_3. та ОСОБА_4., а також працівником ВПМ ДПІ в м.Феодосії ОСОБА_5. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 (далі Порядок № 327) плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Відповідно до п.1.3. Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п.4.3. Порядку № 327 підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків.

Пунктом 4.7. Порядку № 327 встановлено, що у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови.

Акт відмови підписується не менш як трьома службовими особами. При цьому в акті відмови від підпису необхідно зазначити про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера суб'єкта господарювання із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків.

Акт відмови від підпису в день його складання реєструється у єдиному спеціальному журналі органу державної податкової служби.

Не пізніше наступного дня акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок реєструється в єдиному журналі реєстрації актів та в той же день один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.

Отже судом встановлено, що у разі відмови посадових осіб субєкту господарювання, що перевірявся, службовими особами органу державної податкової служби складається акт відмови від підписання матеріалів перевірки, який підписується не менше як трьома службовими особами органу ДПС.

З матеріалів справи вбачається, що акт відмови від підписання матеріалів перевірки було складено та підписано з порушенням норм Порядку № 327, а саме двома службовими особами ДПІ в м. Судак : ревізорами - інспекторами ДПІ у м. Судак ОСОБА_3. і ОСОБА_4., та працівником ВПМ ДПІ в м.Феодосії ОСОБА_5., який відповідно до матеріалів справи не направлявся на проведення перевірки позивача 28.11.08 р., а отже відповідачем не доведено повноважень цієї особи стосовно проведення перевірки позивача та складання акту перевірки та

акту відмови від підписання матеріалів перевірки.

Що стосується правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій рішенням № 0014652303 від 16.12.08 р., на підставі акту перевірки № 000020 від 28.11.08 р., за порушення п. 13 ст.3 Закону №265, суд зазначає наступне.

Стаття 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" передбачає право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Стаття 15 Закону №265/95-ВР покладає на органи державної податкової служби України здійснення контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

У відповідності із пунктом 13 статті 3 Закону №265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій і/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу по розрахункових квитанціях, виданих з початку робочого дня.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Предметом доказування по справі є встановлення місця проведення розрахунків із покупцями в обєкті, що перевірявся, оскільки саме при визначенні місця проведення розрахунків в даному випадку є розбіжності у правових позиціях сторін.

Судом встановлено, що аптека № 8 , розташована за адресою: м. Судак, вул. Леніна, 61, загальною площею 134 кв.м. складається з торгівельного залу (85,5 кв.м.); виробничих приміщень (18,2 кв.м.), до яких відноситься 3 матеріальні кімнати; службово-побутових приміщень (10,0 кв.м.), до якого входить кабінет завідуючого та персоналу, два туалети; додаткових приміщень (20,3 кв.м.), до яких відноситься коридор та вітрина, що підтверджується паспортом аптечного закладу (а.с.57-59).

В аптеці № 8 встановлені зареєстровані та опломбовані у встановленому порядку три реєстратори розрахункових операцій Datecs FP 3530 Т (а.с.28,30,31).

Грошові кошти за розрахунки з покупцями зберігаються у грошових ящиках біля касових апаратів, що підтверджується фототаблицею (а.с.53-56).

Позивачем було надано для огляду Х-звіти всіх трьох касових апаратів, два з яких (ФН № 0109008005 та ФН № 0109009551) були обтулені, а в реєстраторі розрахункових операцій ФН № 0109008006 зафіксовано наявність 1169,21 грн., що підтверджується Х-звітом, який було роздруковано о 22:55 год. 28.11.08 р., відповідно до якого вбачається, що на цей час було проведено продаж товару на 1169,21 грн., ця ж сума знаходилась у грошовому ящику, де зберігається готівка, отримана за розрахунковими операціями (а.с.44).

Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 833 від 15.06.2006 визначено, що місцем проведення розрахунку є каса, грошовий ящик, сейф тощо. Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Отже суд зазначає, що в розумінні норм чинного законодавства України місцем проведення розрахунків в аптеці № 8, розташованій за адресою: м. Судак, вул. Леніна, 61, є саме грошові ящики позивача, які зображені на фототаблицях (а.с.53-56), а грошові кошти, знайдені представниками податкового органу та працівником ВПМ ДПІ в м. Феодосії ОСОБА_5. за межами грошового ящику, а саме у сейфі, який знаходиться у кабінеті завідуючого аптекою, отже в іншому приміщенні не можуть бути розцінені судом як грошові кошти, які знаходились на місці проведення розрахунків, а саме у грошових ящиках, а отже не повинні були змішуватись працівниками податкового органу та перераховуватись разом із грошовими коштами, вилученими з грошових ящиків.

При цьому суд приймає до уваги, що торговельний зал, де містяться реєстратори розрахункових операцій та грошові ящики та кабінет завідуючого аптекою знаходяться в різних місцях приміщення, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що сума, яка визначена в акті перевірки ДПІ у м. Судак № 000020 від 28.11.08р. як різниця між сумою грошових коштів на місці проведення розрахунків та сумою коштів, яка зазначена у Х-звіті реєстратора розрахункових операцій та під час проведення перевірки знаходилась в сейфі у кабінеті завідуючої аптеки і є особистими грошовими коштами завідуючої аптеки ОСОБА_1. (5000 грн. знаходились у конверті, а 126,45 грн. у гаманці завідуючої), на чому наполягає позивач не є грошовими коштами, вилученими з місця проведення розрахунків.

Отже оскільки грошові кошти, на які виявлено невідповідність, є грошовими коштами завідуючої аптекою ОСОБА_1. та знаходились в сейфі у кабінеті завідуючої аптеки, дана сума не може відноситись до суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, оскільки не охоплюється поняттям - місце проведення розрахунків, визначеним ст. 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки не вказано, де саме знаходиться місце проведення розрахунків в аптеці № 8, яка перевірялася.

В судовому засіданні допитана у якості свідка завідуюча аптекою ОСОБА_1. пояснила, що після розпечатання Х-звіту та перерахування грошових коштів в торговельному залі, перевіряючі запропонували пройти до її кабінету для огляду документів, але коли один із перевіряючих, а саме ОСОБА_3 зайшов до кабінету та побачив сейф, зобовязав його відкрити. Коли ОСОБА_1. відкрила сейф, там перевіряючий знайшов конверт в якому знаходились 5000 грн. та гаманець, в якому знаходились 126,45 грн. ОСОБА_1. пояснила, що ці кошти є її особистими, але перевіряючими були ці гроші перемішані та перераховані разом з коштами, вилученими з грошового ящика. В матеріалах справи є розписка від 25.11.2008 р., відповідно до якої ОСОБА_1. отримала у позику від ОСОБА_6 суму у розмірі 5000 грн. та зобовязалась повернути цю суму у строк до 31.12.09 р. (а.с.60).

Крім того слід зазначити, що особисті речі працівників суб'єктів підприємницької діяльності та інші речі і грошові кошти, що знаходяться за межами місця проведення розрахункових операцій - не можуть бути предметом огляду та оцінки працівниками податкового органу при проведенні перевірок суб'єктів підприємницької діяльності щодо дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскільки приписами п. 4 ст. 10 та п. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не передбачено таких повноважень органів державної податкової служби.

Отже суд приходить до висновку, що все приміщення аптеки № 8 не є місцем проведення розрахунків в розумінні ст.2 Закону № 256, відповідно до якої місце проведення розрахунків місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. А грошові кошти завідуючої аптекою, які знаходились у її сейфі, окремо від каси та грошового ящика та не знаходились в місці проведення розрахунків, крім того вони не зберігались разом з коштами, отриманими за реалізовані товари, а також зберігались не в місці, де здійснювались розрахунки з покупцями, а отже не є грошовими коштами, вилученими з місця проведення розрахунків.

Щодо наявного в матеріалах справи опису наявної готівки від 28.11.08 р. судом встановлено, що описана готівка на загальну суму 6295,06 грн., що була наявною на місці проведення розрахунків , однак даний доказ судом не береться до уваги, оскільки не підписаний працівником аптеки ОСОБА_2, є також підписаний працівником ВПМ ДПІ в м. Феодосії ОСОБА_5, щодо якого не доведено правомірності участі цієї особи при проведенні перевірки позивача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Судом витребувані всі необхідні документи та докази, які спростовують викладені в акті перевірки обставини, а саме знаходження грошових коштів, виявлених під час перевірки тільки в грошовому ящику касового апарату, привід свідків ОСОБА_3. та ОСОБА_4. виконано не було добровільно, ці особи в судовому засіданні також не зявились.

Таким чином, відповідач не спростував доводів позивача про те, що сума, на яку виявлено невідповідність, не може відноситись до суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, оскільки не охоплюється поняттям "місце проведення розрахунків", визначеним ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не надав доказів встановлення факту порушення позивачем вимог п. 13. ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а отже не довів суду обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 25632,25 грн.

При таких обставинах суд вважає неправомірним застосування ДПІ у м. Сімферополі до позивача штрафних санкцій у сумі 25632,25 грн. на підставі ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, внаслідок чого рішення № 001465303 від 16.12.08 р. підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того суд зазначає, що може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач просить суд скасувати рішення ДПІ в м. Сімферополі про застосування штрафних санкцій від 16.12.08 року № 0014652303 на суму 25632,25 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 04.12.09 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 09.12.2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Сімферополі від 16.12.08 року № 0014652303 про застосування штрафних санкцій на суму 25632,25 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Крим».

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Крим» (м. Сімферополь вул. Заліська, 68, ідентифікаційний код 33433716, р/р невідомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.