Рішення № 71285682, 20.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/6231/14-ц 22-ц/774/1839/К/17

Справа № 215/6231/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/1839/К/17 суддя Демиденко Ю.Ю.

Категорія - 47 (І) Суддя-доповідач – ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар: Видрик А.А.

за участю:позивача – ОСОБА_2 та її представника – ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи – виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради, виконавчий комітет Криворізької міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа – виконавчий комітет Криворізької міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, встановлення земельного сервітуту.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником домоволодіння №8 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі та користувачем земельної ділянки для обслуговування вказаного домоволодіння.

Власником суміжної земельної ділянки загальною площею 599 кв.м. та домоволодінням №7 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі був ОСОБА_6

Послалася на те, що ОСОБА_6 в порушення меж, самовільно переніс огорожу з металевої сітки зі своєї частини земельної ділянки на 1м. на її земельну ділянку, тим самим збільшивши площу належної йому на праві власності змеленої ділянки, а також самовільно встановив огорожу з бетонних секцій та воріт з боку проїзної частини пров. Гірничорудний м. Кривому Розі перед домоволодінням №7, порушивши її право на користування водопровідним колодязем та земельною ділянкою в місці загального користування.

За таких обставин, уточнивши позовні вимоги, просила суд усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі та водопровідним колодязем, зобов’язати власника домоволодінням №7 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі знести залізобетонний паркан довжиною 19 метрів з семи залізобетонних секцій з залізобетонними опорами висотою 1,6 метра, з двостворчатими воротами з листової сталі висотою 2,37 м., та інтегрованою хвірткою, самочинно встановлений на проїзній частині загального користування перед домоволодінням №7 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі; знести самочинно встановлену огорожу з металевої сітки, встановлену між домоволодіннями №7 та №8 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі.

В зв’язку зі смертю ОСОБА_6, померлого 23.08.2016 року, до участі у справі як правонаступника залучено спадкоємця за заповітом - ОСОБА_4.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Усунуто для ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування та водопровідним колодязем водопроводу Д50 мм. по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі, який підключений до водопроводу КП «Кривбасводоканал» Д150М по вул. Короленка, від якого здійснюється водопостачання домоволодінь №№7,8,9 провулку Гірничорудний в м. Кривому Розі.

Зобов’язано власника домоволодіння № 7 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі та земельної ділянки для обслуговування вказаного житлового будинку і господарчих будівель ОСОБА_4 демонтувати залізобетонний паркан довжиною 19 метрів з семи залізобетонних секцій з залізобетонними опорами висотою 1,6 метра, з двостворчатими воротами з листової сталі висотою 2,37 м., та інтегрованою хвірткою, самочинно встановлений на проїзній частині загального користування перед домоволодінням №7 по провулку Гірничорудний в м. Кривому Розі.

В частині позову про знесення самочинно встановленої огорожі ОСОБА_2 – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність заявлених позовних вимог, оскільки жодних доказів порушення прав позивача та доказів перешкоджання у користуванні водопровідним колодязем позивачем в підтвердження заявлених вимог не надано. Вважає, що рішення суду ґрунтується на доказах, які матеріалами справи не підтверджуються.

Рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржується, тому в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється, оскільки, згідно з вимогами ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 08.08.2003 року, виданого Шостою Криворізькою державною нотаріальною конторою та угоди про розподіл спадкового майна від 16.08.2003 року є власником домоволодіння №8 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі та користувачем земельної ділянки для обслуговування вказаного житлового будинку (а.с. 7-9).

Суміжним власником земельної ділянки площею 0,0599 га та домоволодіння №7 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі був відповідач ОСОБА_6, який помер 23.08.2016 року й спадщину після смерті якого прийняла ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом (а.с. 76-82, 157, 163).

Висновком будівельно-технічної експертизи від 12.11.2015 року №22-15 встановлено, що сторони мають загальний провулок, через проїзну частину якого здійснюється проїзд та прохід до кожного з домоволодінь № 7 та № 8 по провул.Гірничорудний в м. Кривому Розі. Розташування залізобетонного паркану довжиною 19 метрів з семи залізобетонних секцій з залізобетонними опорами висотою 1,6 метра, з двостворчатими воротами з листової сталі висотою 2,37 м., та інтегрованою хвірткою, який збудовано на проїзній частині загального користування перед домоволодінням №7 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі поза межами відведеної ОСОБА_6 земельної ділянки, не відповідає землевпорядній справі, а ворота в зачиненому стані перешкоджають вільному доступу власнику домоволодіння №8 ОСОБА_2 користуватися колодязем, через який здійснюється постачання холодної води (а.с.94-101)

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині зобов’язання ОСОБА_4 демонтувати залізобетонний паркан з воротами, які розташовані на земельній ділянці загального користування, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог ОСОБА_2 щодо створення їй перешкод власником домоволодіння № 7 по пр. Гірничорудний в м. Кривому Розі в користуванні об’єктом благоустрою - провулком та водопровідним колодязем, що є спільною власність домоволодінь № 7, 8, 9.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої, виходячи з наступного.

Власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі (п. б ч.1 ст. 90 ЗК України).

При цьому, здійсненню цього права землевласників кореспондує їх обов’язок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (п. г. ч.1 ст. 91 ЗК України).

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Саме з підстави порушення прав землекористувача в користуванні земельноюділянкою загального користування – провулком та водопровідним колодязем водопроводу Д50 мм. по провулку Гірничорудний в м. Кривому Розі суміжним землевласником ОСОБА_6, правонаступником якого є ОСОБА_4, звернулася ОСОБА_2 до суду за захистом порушеного права, який просила відновити в спосіб зобов’язання власника домоволодіння № 7 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі, та земельної ділянки за вказаною адресою ОСОБА_4, яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6, померлого 23.08.2016 року, демонтувати залізобетонний паркан довжиною 19 метрів з семи залізобетонних секцій з залізобетонними опорами висотою 1,6 метра, з двостворчатими воротами з листової сталі висотою 2,37 м., та інтегрованою хвірткою, самочинно встановлений на проїзній частині загального користування перед домоволодінням №7 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанцїі, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається в підтвердження заявлених вимог чи заперечень.

Сторонами не заперечувалося та підтверджено матеріалами справи, що провулок Гірничорудний в м. Кривому Розі перебуває у загальному користуванні сторін.

За змістом ст.ст.13, 14, 16, 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» провулок належить до території загального користування, повинен використовуватися до його функціонального призначення, для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини, з урахуванням вимог правил благоустрою. На об’єктах благоустрою забороняється самовільне встановлення парканів та ін.

Також у загальному користуванні сторін перебуває водопровідний колодязь водопроводу Д50 мм. по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі, який підключений до водопроводу КП «Кривбасводоканал» Д150М по вул. Короленка, від якого здійснюється водопостачання домоволодінь №№7,8,9 пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі, збудований мешканцями вказаних домоволодінь за власний кошт і на балансі КП «Кривбасводоканал» не перебуває.

Під час розгляду справи судом першої інстанції за клопотанням позивача та її представника було призначено та проведено будівельно-технічну експертизу, висновком якої за №22-15 від 12.11.2015 року встановлено, що сторони мають в загальному користуванні провулок Гірничорудний в м. Кривому Розі. При цьому розташування залізобетонного паркану довжиною 19 метрів з семи залізобетонних секцій з залізобетонними опорами висотою 1,6 метра, з двостворчатими воротами з листової сталі висотою 2,37 м., та інтегрованою хвірткою, збудовано на проїзній частині загального користування перед домоволодінням №7 по провулку Гірничорудний в м. Кривому Розі здійснено поза межами відведеної ОСОБА_6 земельної ділянки та не відповідає землевпорядній справі, а ворота в зачиненому стані перешкоджають вільному доступу власнику домоволодіння №8 ОСОБА_2 користуватися колодязем, через який здійснюється постачання холодної води (а.с. 94-101).

Жодних доказів в спростування вищенаведеного висновку експертизи відповідачем та її представником ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.

Крім того, листом КП «Кривбасводоканал» від 24.07.2017року підтверджено, що встановлений в водопровідному колодязі відсікаючий вентиль на домоволодіння №8 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі внаслідок перенесення паркану ОСОБА_6 опинився на території його домоволодіння №7 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі, поза межами доступу інших користувачів (а.с. 22).

Отже, встановивши, що доведеним є факт створення перешкод позивачу ОСОБА_2 в користуванні провулком та водопроводом загального користування власником домоволодіння № 7 по пров. Гірничорудний в м. Кривому Розі та земельної ділянки за вказаною адресою ОСОБА_6, правонаступником якого є ОСОБА_4, внаслідок спорудження ним за його життя залізобетонного паркану, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частини усунення цих перешкод шляхом зобов’язання спадкоємця померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 демонтувати залізобетонний паркан разом з воротами.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції й вважає, що він ґрунтується на належних та допустимих доказах, які є наявними в матеріалах справи.

У зв’язку з чим колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги представника відповідача про недоведеність позовних вимог. Крім того, заперечуючи проти заявлених вимог, жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, в порушення ст.ст. 10, 60 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції, та ст.ст. 12, 81 ЦПК України в редакції 2017 року, відповідачем та її представником суду не надано.

Не обґрунтованими вважає колегія суддів й доводи апеляційної скарги відповідача про те, що рішення суду ґрунтується на доказах, які матеріалами справи не підтверджуються, оскільки судом здійснено оцінку доказів за правилами ст. 89 ЦПК України в редакції 2017 року й висновки суду мотивовано конкретними доказами, наявними в матеріалах справи, з посиланням на них в мотивувальній частині ухваленого рішення.

Отже, вирішуючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції та вимог ст.ст. 263-265 ЦПК України в редакції 2017 року в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 27.12.2017 року.

Головуючий:

Судді: