Постанова № 71279625, 19.12.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Провадження № 22 ц/787/1633/2017

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33028, м. Рівне, вул. Шкільна, 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковальчук Н.М.,

суддів - Хилевича С.В., Шеремет А.М.,

секретар судового засідання - Вихотень Я.В.

з участю представника позивача - Федорчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданою його представником - адвокатом ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2017 року (суддя Харечко С.П, відомості про час виготовлення повного тексту рішення відсутні) у справі № 569/9001/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Універсал Банк» звернулося до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачі як боржник за договором кредиту № 019-2008-307, укладеного 22 лютого 2008 р. між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2, та як поручитель за договорами поруки, укладеними між Банком та ОСОБА_4 22.02.2008 р., 07.02.2011 р., 30.01.2012 р., 16.05.2014 р., відповідальність яких є солідарною, не виконують своїх зобов'язань та не повертають кредит і відсотки за його користування.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2017 року вказаний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 019-2008-307 від 22.02.2008р. в загальній сумі 15 960,00 доларів США, з якої: 15 201,44 доларів США - дострокове стягнення по кредиту, 758,56 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту, на розрахунковий рахунок НОМЕР_1. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» судові витрати у розмірі по 2 974,06 грн. з кожного.

Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного з'ясування обставин справи та невідповідності їм висновків суду, представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що місцевий суд у описовій частині оскаржуваного рішення зазначив, що сума боргу за кредитним договором становить 41 559,81 доларів США, а у мотивувальній - що ця заборгованість складає 15 960 доларів США, при цьому позивач в позовній заяві не обґрунтував, а суд не досліджував і в мотивувальній частині не навів доводів, підтверджених розрахунками, про задоволення стягнення суми заборгованості по тілу кредиту частково, адже в резолютивній частині йдеться про повне задоволення позовних вимог. Зазначає, що місцевим судом не було дано оцінки наданим ним запереченням на позовну заяву, в яких зазначалось про відсутність доказів факту, дати та валюти видачі кредитних коштів ОСОБА_2, де було вказано про помилковість нарахування відсотків. Додає, що суд, натомість, фактично поклавши на позивача обов'язок подачі документів про підтвердження обставин на які він послався у позові, в подальшому ухвалив рішення без їх з'ясування та без доведення їх належними і допустимими доказами. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт, його представник та відповідачка не з'явилися в судове засідання, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 22 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 019-2008-307, за умовами кредитор (Банк) надав позичальнику (ОСОБА_2.) грошові кошти у сумі 35 000, 00 доларів США, а позичальник прийняв та зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,45 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором - по 10 лютого 2028 року включно.

Погашення основної суми кредиту та процентів, відповідно до п. 2.4. Кредитного договору здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів.

Відповідно до п. 5.3.1. Кредитного договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором , використовувати кредит на цілі, визначені в п. 1.3. цього договору. Згідно п. 5.3.2. позичальник зобов'язаний повернути кредит в сумі, вказаній у п. 1.1. цього договору, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом , а також у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором сплатити штрафні санкції та інші платежі, у строки та на умовах, що визначені договором.

В подальшому між сторонами кредитного договору було укладено наступні додаткові угоди до кредитного договору: додаткову угоду б/н від 10.12.2009 р., додаткову угоду б/н від 28.12.2009 р., додаткову угоду б/н від 10.01.2011 р., додаткову угоду б/н від 07.02.2011 р., додаткову угоду б/н від 10.01.2012 р., додаткову угоду б/н від 30.01.2012 р., додаткову угоду б/н від 16.05.2014 р., котрими було додатково уточнено зобов'язання позичальника щодо виконання умов Кредитного договору № 019-2008-307 від 22.02.2008 р., в тому числі і по сплаті процентів за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредиту та підвищених процентів за користування кредитними коштами понад встановлений строк.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищевказаним кредитним договором між кредитором та ОСОБА_4 було укладено: договір поруки № 019-2008-307-Р від 22.02.2008 р., договір поруки та додаткову угоду до нього від 28.12.2009 р., Договір поруки від 07.02.2011 р., Договір поруки б/н від 30.01.2012 р., Договір поруки б/н від 16.05.2014 р., за умовами яких поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з основного договору, укладеного між кредитором та боржником в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до п. 1.4. вищезазначених договорів поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Спірні відносини виникли між сторонами з приводу невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором кредиту та, як наслідок, утворення заборгованості.

Звертаючись до суду з даним позовом, Банк визначив суму заборгованості станом на 30 червня 2016 року в сумі 41 559,81 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 758,56 доларів США, сума дострокового стягнення кредиту - 31 996,87 доларів США, відсотки - 8 695,70 доларів США та підвищені відсотки - 108,68 доларів США.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався передбаченим законом обов'язком позичальника повернути позикодавцеві отримані за договором кредиту кошти разом з відсотками та сплатою штрафних санкцій, та виходив з того, що у зв'язку з порушенням останнім своїх зобов'язань за договором у Банку виникло право примусового дострокового стягнення суми заборгованості, відсотків та штрафних санкцій у вигляді пені, а також врахував умови договорів поруки, котрими передбачена солідарна відповідальність боржника і поручителя.

На підтвердження даного висновку в рішенні містяться необхідні доводи та обґрунтування, з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами першою та другою статті 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ст.ст. 1054 і 526 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегія суддів критично оцінює посилання апеляційної скарги про те, що відповідачем не було отримано кошти, передбачені у договорі кредиту, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, меморіальним ордером № НОМЕР_3 від 22.02.2008р. видачу ОСОБА_2 35 000 доларів США, що за курсом становить 176 750,00 грн., які були зараховані згідно кредитного договору на рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 128).

13 квітня 2016 року позивачем на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було направлено вимоги від 13 квітня 2016 року за № 1282/11ГО та № 1282/37ГО про сплату з дати одержання повідомлення простроченої заборгованості і простроченої заборгованості за процентами.

Таким чином, Банком було дотриману передбачену законом процедуру дострокового стягнення заборгованості.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують законних висновків місцевого суду та були предметом дослідження у суді першої інстанції.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником - адвокатом ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2017 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлений 27 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді: Хилевич С.В.

Шеремет А.М.