Вирок № 71277632, 27.12.2017, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 541/1920/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.12.2017 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Куліша Ю.В.,

при секретарі Василенко О.О.

за участю прокурорів Степанько Р.О.

захисника адвоката ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42016171260000036 від 25.03.2016 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, гр.. України, не заміжньої, ІНФОРМАЦІЯ_3, інваліда дитинства 2 групи працюючої начальником виробничо-технічного відділу ТОВ СРБУ «Полтаваліфт», зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що вона, перебуваючи на посаді начальника виробничо-технічного відділу ТОВ СРБУ «Полтаваліфт» (код ЄДРПОУ 21045604| правовий статус підприємства - юридична особа; організаційно - правова форма за КЩПФГ - товариство з обмеженою відповідальністю; види діяльності за КВЕД - 2010:43.29 - інші будівельно-монтажні роботи (основний), 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; юридична адреса: 36034, Полтавська область,: м. Полтава, пров. Латишева, 13), згідно наказу начальника управління № 86-К від 01.10.2010, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно - господарські функції, відповідно до своєї посадової інструкції, 17 грудня 2015 року, будучи службовою особою, скоїла службову недбалість.

Так, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді начальника виробничо-технічного відділу ТОВ СРБУ «Полтаваліфт» на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, з наступними обовязками та правами: керівництво роботою очолюваного відділу з надання всебічної практичної допомоги працівника відділу у виконанні службових обовязків з врахуванням специфіки роботи ТОВ СРБУ «Полтаваліфт» на основі наукової організації праці і управління в будівництві; координувати роботу лінійних дільниць по виконанню всіх видів робіт; участь в розробці заходів по виконанню, підвищенню ефективності праці, організаційно-технічних заходів впровадження нової техніки і прогресивної технології ремонту і монтажу ліфтів, наукової організації праці і технічному переоснащенню виробництва; проведення вибіркових перевірок правильності формування обсягів робіт по монтажу, поточному і капітальному ремонту ліфтів і систем диспетчерського звязку; участь разом з плановим відділом в розробці плану по праці в частині формування обсягів робіт; участь в складанні звітів про діяльність ТОВ СРБУ «Полтаваліфт» по ряду питань виробничо-технічного відділу; проведення з інженерно-технічним персоналом консультацій і розяснень з питань виробничої діяльності управління; участь у підготовці необхідних матеріалів для укладення колективного договору; участь в технічній раді управління в громадських бюро технічної інформації, раціоналізації роботі кваліфікаційної комісії по присвоєнню тарифних розрядів робітникам; перевірка та аналіз всіх документів, повязаних з формуванням обсягів роботі і розходом матеріалів; вимагати від інженерно-технічних працівників лінійних дільниць і служб управління внесення поправок у визначення обсягів робіт, якщо вони складені з порушенням діючих цінників і прейскурантів; вимагати від інженерно-технічного персоналу дільниць необхідні інформацію і звітність; інформувати керівництво управління про всі випадки порушення в формуванні обсягів і списання матеріалів; вимагати від дільниць дотримання правильності ведення технологічного процесу монтажу, ремонту і технічного обслуговування ліфтів; проводити з відома начальника, заступника начальника управління наради по вирішенню питань виробничої діяльності дільниць; представляти управління в державних, громадських та інших організаціях і закладах по ряду питань, що стосуються діяльності відділу. Окрім цього, відповідно до положення про виробничо-технічний відділ ТОВ СРБУ «Полтаваліфт» до основних його функцій також входить: забезпечення ритмічного виконання договорів та оперативний облік ходу виробництва; організація та оформлення договорів субпідрядних та підрядних робіт управління з генпідрядниками і замовниками; участь в роботі по вдосконаленню документообігу в управлінні; розробка зразків типових кошторисів на монтаж ліфтів і диспетчерських систем та своєчасне ведення обліково-звітної документації відділу. Також на виробничо-технічний відділ покладено надання до бухгалтерії розрахункових рахунків замовників і генпідрядників із зазначенням номеру договору; інформації про зняття обєктів з обсягу виробництва; до секретаря - вихідну пошту по роботі відділу (по готовності) та матеріали для друку (по готовності).

17.12.2015 року між спеціалізованим Миргородським санаторієм «Слава» у особі директора ОСОБА_3 (Замовник) та ТОВ «СРБУ «Полтаваліфт» у особі начальника ОСОБА_4 (Підрядник), укладено договір № 95/15 від 17.12.2015 року «На капітальний ремонт ліфтів спального корпусу № 2 спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава» по вул. Харківка, 64 в м. Миргороді Полтавської області». Указаним договором передбачено проведення ТОВ «СРБУ «Полтаваліфт» робіт з капітального ремонту ліфтів на обєкті «Капітальний ремонт ліфтів спального корпусу № 2 спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава» по вул. Харківка, 64 в м. Миргород, Полтавської області».

Предметом договору є виконання робіт з капітального ремонту ліфтів на обєкті «Капітальний ремонт ліфтів спального корпусу № 2 спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава» по вул. Харківка, 64 в м. Миргороді, Полтавської області». Вартість договору згідно розрахунку договірної ціни складає 621 134 грн. 40 коп. (шістсот двадцять одна тисяча сто тридцять чотири гривні 40 коп.)

У відповідності до пункту № 2 (Термін та порядок виконання робіт), вказаного договору, Підрядник (ТОВ СРБУ «Полтаваліфт») у 5 (пяти) денний термін від дати підписання договору та готовності обєкта, про яку Замовник (спеціалізований Миргородський санаторій «Слава») сповіщає Підрядника, зобовязується приступити до демонтажу та монтажу ліфта. Підрядник протягом 20 робочих днів виконує демонтаж та монтаж ліфта та передає Замовнику для опоряджувальних робіт. По закінченню етапу робіт Підрядник надає замовнику акт виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3, Замовник підписує акт, засвідчує його печаткою і протягом трьох днів з дня отримання, два примірника акту повертає Підряднику. У пункті № 3 (порядок розрахунків), по закінченню етапу робіт Підрядник надає Замовнику акт виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3. Розрахунок за етапи виконаних робіт Замовник виконує в 5-ти денний термін після підписання актів виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3.

Втім, 17 грудня 2015 року ОСОБА_2, діючи недбало, неналежно виконуючи свої службові обовязки через несумлінне ставлення до них, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачиш, всупереч вимогам п.п.2.1.2, 3.2 договору, п.п.3.3.3., 3.3.9. ДБН Д.1.1-1-2000 (з урахуванням доповнень та змін), затвердженого Наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174, 17.12.2015 у приміщенні ТОВ «СРБУ «Полтаваліфт» за адресою: м. Полтава, вул. Латишева, 13, не перевіривши відповідність обсягів та переліку виконаних робіт, зазначених у акті приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в від 17.12.2015 року №1, склала його, шляхом внесення неправдивих відомостей про фактично не виконані роботи, по наступним ресурсам: M3-560-2 «Монтаж ліфта «Полтаваліфт»; МЗ-560-2 «Монтаж ліфта пасажирського зі швидкістю руху кабіни до 1 м/с вантажопідйомністю 630 кг. на 12 зупинок, висота шахти 38 м» обсягом 1 ліфт, М 3-560-4 «За кожну зупинку ліфта, більше або менше зазначеної в характеристиці, додавати або зменшувати для ліфтів пасажирських вантажопідйомністю до 630 кг» обсягом - 6 зупинок; МЗ-550-4 «За кожен метр висоти шахти ліфта, більше або менше зазначеної в характеристиці, додавати або зменшувати для ліфтів пасажирських вантажопідйомністю до 630 кг» обсягом -16,55 м; Е 9-29-1 «Монтаж сходів прямолінійних і криволінійних, пожежних з огорожею» обсягом 0,01 т, після чого власноручно підписала та скріпила печаткою Товариства.

Таким чином, начальник виробничо-технічного відділу ТОВ СРБУ «Полтаваліфт» ОСОБА_2, діючи недбало, згідно вимог п. п.п.2.1.2, 3.2 договору, всупереч вимогам п.п;.2.1.2, 3.2 договору, п.п.3.3.3.,3.3.9. ДБН Д.1.1-1-2000 (з урахуванням доповнень та змін), затвердженого Наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174, не перевіривши до складання та підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в) їх фактичне виконання, відповідно до визначеного чинним законодавством України порядку, маючи реальну можливість діяти у інтересах служби, несумлінно поставившись до покладених на неї службових обовязків, передала замовнику - спеціалізованому Миргородському санаторію «Слава» роботи, які фактично виконано не у повному обсязі, на підставі чого 18.12.2015 року, платіжним доручення № 2388 без законних не те підстав, з розрахункового рахунку спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава» на розрахунковий рахунок ТОВ СРБУ «ГІолтаваліфт», було перераховано бюджетні кошти в сумі 621134 грн. 40 коп.

Вартість завищення виконаних робіт, включених до акту приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в) № 1 за грудень 2015 року, складеного ТОВ СРБУ «Полтаваліфт» по обєкту «Капітальний ремонт ліфтів спального корпусу № 2 спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава» по вул. Харківка, 64 в м. Миргороді Полтавської області» відповідно до висновку економічної експертизи № 152 від 19.02.2016 року складає 562 339 грн. 00 коп. (п'ятсот шістдесят дві тисячі триста тридцять дев'ять грн. 00 коп.).

Внаслідок,вищевказаних протиправних дій начальника виробничо-технічного відділу ТОВ СРБУ «Полтаваліфт», ОСОБА_2, що виразились в службовій недбалості, тобто неналежному виконанні своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, державному бюджету було завдано матеріальних збитків на загальну сум 562 339 грн. 00 коп., що становить 923 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та є тяжкими наслідками.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала. Суду пояснила, що стороною обвинувачення не доведено те, що вона вчинила службову недбалість.

Крім того, зазначила, що вона, працюючи на посаді начальника виробничо-технічного відділу ТОВ СРБУ «Полтаваліфт», у грудні 2015 року виготовила пакет документів по обєкту «Капітальний ремонт ліфтів спального корпусу № 2 спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава» по вул. Харківка, 64 в м. Миргороді Полтавської області» та направила їх замовнику для погодження, які дії відбувались далі їй невідомо.

Прокурор в судових дебатах підтримала висунуте ОСОБА_2 обвинувачення, вважаючи достатніми для підтвердження обвинувачення докази, які досліджувалися у судовому засіданні на які і посилалась у своєму виступі.

Відповідно до ст..22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором.

Суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків.

Вказаних вимог закону при розгляді даного кримінального провадження суд дотримався, створивши передбачені процесуальним законом умови для реалізації як стороною обвинувачення, так і стороною захисту їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків. А саме, суд допитав свідків сторони обвинувачення:

Свідок ОСОБА_3 (директор спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава») в судовому засіданні пояснив, що він у грудні 2015 році уклав договір із «Полтаваліфт» щодо проведення капітального ремонту ліфтів у санаторію «Слава». Під час підготовки договорів були неодноразові виправлення, перші варіанти опрацьовували економісти. За яких обставин та де саме він його підписував не памятає. Перед укладанням договорів були попередні погодження. З ОСОБА_2 він спілкувався з приводу будівництва та проведення розрахунків. Акт виконаних робіт складався економістом та представником підрядника. Хто перший підписував акт виконаних робіт, він не памятає. Державне Казначейство перераховує кошти, якщо є перший підпис та кінцевий підпис бухгалтера. Перерахування коштів на рахунок підприємства «Полтаваліфт» із санаторію «Слава» було здійснено до завершення робіт. Умов договору, щодо виконання робіт він не памятає. Всі ліфти які були предметом договору на даний час працюють, іншого підрядника який би займався встановленням чи обслуговуванням не було. В грудні 2015 року було здійснено одночасно підписання договору та акту виконаних робіт, ліфт був в наявності але при його встановленні зясувалось, що ліфт не підходе по параметрам шахти, тому довелось чекати. Для проведення робіт потрібно було зробити проект, який в свою чергу повинен пройти технічну експертизу. Так як кошти він отримав в грудні місяці, всі роботи проводились дуже швидко, 17 числа він отримав кошти та того ж дня, отримав і технічну експертизу. Так як в Казначействі всі рахунки закривались 25 грудня, всі документи готувались під Казначейство, для того, щоб отримати кошти на установку ліфтів, оскільки фінансовий бюджет не може переноситись на наступний рік. Договір «Полтаваліфт» виконали в повному обсязі, в травні місяці були здані і роботи, після комісії, було видано паспорт на ліфт. Обсяг перерахованих коштів, в повному обсязі відповідають роботам, кошторисна документація відповідає значенням в технічній експертизі. Будь яких збитків підприємству не завдано.

Свідок ОСОБА_5, суду пояснила, що вона працює на посаді економіста з 2013 року, в грудні місяці 2015 року, був укладений договір між Миргородським санаторієм «Слава» та ТОВ «Полтаваліфт» про здійснення капітального ремонту ліфтів спального корпусу №2. Вона здійснює реєстрацію договорів в електронному виді, потім, договір передається на підпис директору, після чого, підписаний договір разом із рахунком на оплату та акт виконаних робіт, подаються нею до бухгалтерії, яка в свою чергу передає всі документи в казначейство на оплату. Договір із ТОВ «Полтаваліфт» разом із пакетом документів, привіз директор ОСОБА_3, після чого, вона здійснила реєстрацію договору та передала йому на підпис, потім внесла дані до книги реєстрації в електронному виді, та направила документи до бухгалтерії для здійснення оплати. До вказаного пакету документів відноситься: рахунок на оплату та акт виконаних робіт, всі документи разом із договором були однією датою, дати вона не памятає. Їй вручаються документи уже підписані із двох сторін, за відсутності підписів та печаток вона не передає документи на оплату до казначейства, так як вони, не приймають не підписані документи. Крім договору, акту виконаних робіт та розрахунку, ще є платіжне доручення, яке підписує директор або головний бухгалтер, без вказаного пакету документів казначейство не здійснює оплату. Підписані документи вони не повертають на доопрацювання. Коли санаторій «Слава» здійснив оплату їй не відомо. Фінансування санаторію здійснюється з державного бюджету. Коли проводились роботи по капітальному ремонту ліфтів їй не відомо. Кошти виділяються з державного бюджету відповідно до статті про призначення коштів змінити призначення коштів вони не мають права. У разі невиконання робіт та відсутності бухгалтерського запиту кошти б не виділилися у поточному році. Кошти які були заплановані на капітальний ремонт витрачались лиши за призначенням, а саме для здійснення капітального ремонту.

Свідок ОСОБА_4, суду пояснив, що перебуває на посаді начальника «Полтаваліфт», з приводу робіт в санаторії «Слава» в Миргороді пояснив наступне, що з травня місяця 2015 року, до нього приїжджав директор санаторію ОСОБА_3 та говорив, що йому потрібно провести ремонт та установить ліфт, на що він відповів, що потрібно вирішити питання фінансування, оскільки у їхньому обороті коштів не має. Так все тягнулось, у вересні 2015 року, вони повертали директору санаторію договір, оскільки не було фінансування. Після цього, у вересні місяці на завод були направлені заказні документи, завод їх затвердив. Потім поки ще не було проведено демонтаж ліфту, розпланували всі ці питання та замовили ліфт, завод його виготовив, у грудні місяці вказані роботи оплатили, та в 16 числах грудня приступили до роботи, але після демонтажу, було встановлено, що необхідно міняти кабіну з лівої на праву, з даних причин роботи затягнулись, але уже в лютому місці роботи уже були завершені. Розробкою договорів займався природньо технічний відділ. Договір розробляла ОСОБА_2 підписував з однієї сторони він, а з іншої ОСОБА_3, коли підписувався договір він не памятає, щодо умов договору повідомив, що строк на виконання передбачався, із практики в таких договорах строк складає близько місяця. Акт виконаних робіт передався з договором замовнику. Припускає, що ОСОБА_2 проявила зайву ініціативу, та підписала акт щоб поставити печать, ким підписаний цей акт він не памятає. Акти повинен підписувати ОСОБА_6, що там відбулось він не знає. Договір про виконання робіт підписувався в кабінеті за адресою пров. Латишева, 13, в кабінеті начальника. Кошти санаторій перерахував на його думку не раніше 20 грудня 2015 року. Якби санаторій не перерахував кошти вони не могли б поставити цей ліфт, оскільки він виготовлявся на замовлення. В грудні 2015 року виробничо технічним відділом керувала ОСОБА_2, вона знала про стан робіт у санаторії. Станом на 31.12.2015 року ОСОБА_2 не знала, що роботи не завершені, оскільки під час установлення «направляючих» було виявлено проблему встановлення ліфту, вона була впевнена, що робітники закінчать установку ліфтів у 2015 році. ОСОБА_2 зустрічалась із ОСОБА_7 лише в кабінеті при оформленні документів та їх передачі. За час перебування на вказаній посаді ОСОБА_2 проявила себе, як доброчесний працівник, щодо її роботи та строків виконання ніяких зауважень не було. В її посадові обовязки не входить проведення розрахунків та визначення технічних параметрів виготовлення ліфтів не входять, ці обовязки покладено на замовника, вони замовляють ліфт, а вже потім ми погоджуємо їх із заводом. У вирішенні питань розрахунків та калькуляції ОСОБА_2 участі не приймала. Ніяких питань щодо відшкодування матеріальних збитків ні з одного боку, ні з іншого не було, оскільки ніяких матеріальних збитків не було. Акт виконаних робіт підписується відповідальною за виконання робіт на певному обєкті особою. Монтажні роботи по встановленню виконує монтажний відділ виконавця. Без перерахування коштів підрядник не міг виконати роботи по встановленню ліфту у санаторію «Слава», оскільки кошти були відсутні, а для того щоб отримати обладнання необхідно щоб замовник перерахував кошти, ця умова була передбачена договором. За домовленістю, завод виготовляє обладнання до оплати але видає його лише після перерахування коштів. Для санаторію «Слава» ліфт замовили до оплати в листопаді 2015 року, оскільки про це попросив ОСОБА_3 та повідомив, що домовився про надання коштів. До монтажних робіт ТОВ ліфт приступило до підписання договорів 10-15 грудня 2015 року, точної дати він не памятає, до перерахування коштів. До 20 грудня 2015 року, уже був виготовлений ліфт, але під час демонтажу встановили, що ліфт необхідно переобладнувати та в телефонному режимі просили завод, виконати переобладнання. Дату підписання акту проставляє замовник, вони вказують лише місяць. Через «форс-мажорні» обставини умови договору не були виконані в грудні 2015 року, а виконані в січні 2016 року. Вказані роботи виконані у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що працює приватним підприємцем має сертифікат інженера технічного нагляду та має посвідчення відповідального за експлуатацію ліфтів. У грудні 2015 року до нього зателефонував директор санаторію «Слава» та попрохав про зустріч. При зустрічі показав проект на проведення капітального ремонту ліфту в санаторії, розповів, що також буде підрядна та будівельна організація. Запропонував здійснювати технагляд, після чого він взяв проект на кошторисну документацію, для вивчення питання. Потім у 20 числах грудня 2015 року він знову до нього зателефонував та повідомив, що є підрядна та будівельна організація, оплату ліфту здійснено. Після чого в кінці грудня вони заключили договір на здійснення технічного нагляду. Уже в перших числах січня, від працівників поліції він дізнався, що вже є акт виконаних робіт з «Полтаваліфт» про існування якого йому не було відомо. Потім був доставлений ліфт, десь в лютому березні ліфт встановили. При здійсненні технічного нагляду, він засвідчує обсяги та якість виконаних робіт, це взагалі робиться для замовника, в даному випадку ОСОБА_3 не пропонував йому засвідчувати акт виконаних робіт. Коли був укладений договір йому не відомо. Згідно проекту кошторисної документації все проводилось правильно, обсяги були виконані. Контроль за обсягом та якістю виконаних робіт він проводив постійно. При виконанні своєї роботи він підписував акти на закриття прихованих робіт, що відповідало кошторисній документації. Акт виконаних робіт він підписує лише якщо його візу вимагають замовники, в даній ситуації йому не давали його підписувати. Ніяких питань щодо виконаної ним роботи не було. Він лише підписував усі акти на закриття прихованих робіт.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що був обєкт в санаторію «Слава», на якому потрібно було провести заміну ліфта. Там було два ліфта, замовником було прийнято рішення зняти їх та поставити один в який зможе заїжджати коляска, по конструктивним особливостям звичайна заміна не можлива, оскільки конструкція не співпадає. Для вказаної роботи замовником була розроблена кошторисна документація. Робота затягалась до грудня місяця, потім, коли появились кошти роботи продовжились.

Відповідно до частини 2 статті 367 Кримінального Кодексу України кримінальна відповідальність настає, зокрема, у разі неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Об'єктивна сторона злочину, передбачена цією статтею, характеризується, зокрема, тим, що службова особа виконує свої обов'язки неналежно, не до кінця, тобто -не вчиняє всіх очікуваних від неї дій. Суб'єктивна ж сторона цього злочину характеризується тим, що службова особа усвідомлює протиправність своїх дій та (або) передбачає можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, проте розраховує на можливість їх відвернення; - або не передбачає можливість настання таких наслідків, хоча могла та повинна була це передбачити

Відповідно до п.п.3.4приміткидост.364 КК Українисуттєвою шкодою в ст.ст. 364,365,367, якщо вона полягає в спричиненні матеріальної шкоди вважається така шкода , яка всто і більше разів перевищує мінімум доходів громадян, який не обкладається податком. Тяжкими наслідками в статтях 364-367 вважається спричинення матеріальної шкоди, яка в двісті пятдесят і більше разів перевищує мінімум доходів громадян, який не обкладається податком.

При цьому суд виходе з вимогстатті 337 КПК України, відповідно до якої, зокрема, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту; суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч.1ст. 92 КПК Україниобов'язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

Крім того, прокурором, як доказ вини обвинуваченої, в ході судового слідства надавались суду письмові докази, на які прокурор і посилалась, підтримуючи державне обвинувачення, зокрема:

-Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

-Протокол огляду місця події від 06.01.2016 року щодо огляду корпусу №2 спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава» відповідно до якого на час огляду встановлено демонтаж ліфтів

-Комерційна пропозиція ТОВ СРБУ «Полтаваліфт» від 19.11.2015 року відповідно до якого вартість робіт щодо демонтажу двох ліфті та постановка одного ліфта становить 517501 грн.93 коп. з ПДВ та монтаж і пусконалагоджування одного ліфта становить 113931 грн. 01 коп.

-Договір № 95/15 на капітальний ремонт ліфтів спального корпусу №2 спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава» від 17.12.2015 року

-Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 року від 17.12.2015 року

-ОСОБА_4 №1 від 17.12.2015 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року.

З вказаного акту вбачається, що директор спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава» ОСОБА_3, як замовник робіт та розпорядник бюджетних коштів, підписав акт про прийняття виконаних робіт 17.12.2015 року, в наслідок чого і було перераховано на рахунок ТОВ СРБУ «Полтаваліфт» кошти в сумі 612134,40 грн..

-Копія висновку№52 судової будівельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню №42016170260000001 від 11.02.2016 року, яким встановлено завищення виконаних підрядних робіт на суму 585278 грн.

- Копія висновку №152 судової будівельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню №42016170260000001 від 19.02.2016 року, яким встановлено завищення виконаних підрядних робіт на суму 585278 грн.

- Статут ТОВ СРБУ «Полтаваліфт», положення про виробничо-технічний відділ ТОВ СРБУ «Полтаваліфт», Посадова інструкція начальника виробничо-технічний відділ ТОВ СРБУ «Полтаваліфт».

-висновок судово-почеркознавчої експертизи№1418 від 27.07.2016 року відповідно до якого експерт дійшов висновку щодо в графі Підрядник в акті №1 від 17.12.2015 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року (форми КБ2в) виконаний ОСОБА_2

Ознаки злочину визначенні в обвинувальному акті не відповідають диспозиціїстатті 367 ч.2 КК Українита викладеним в ній обставинам.

Слід зазначити те, що розмір матеріальної шкоди в обсязі зазначеному в обвинувальному акті об'єктивно нічим не підтверджено.

Показання допитаних у судовому засіданні свідків ніяк не підтверджують обвинувачення прокурора щодо наявності тяжких наслідків та спричинення матеріальних збитків на суму 562339 грн. внаслідок ніби то протиправних дій ОСОБА_2, як начальника виробничо-технічного відділу ТОВ СРБУ «Полтаваліфт».

В обвинувальному акті зазначено, що кримінальним правопорушенням завдано матеріальні збитки, які відшкодовано, проте при цьому потерпілих немає, і є незрозумілим кому ж саме відшкодовані збитки, ким та у який спосіб. В обвинувальному акті взагалі не зазначено якій юридичній чи фізичній особі завдано збитки.

Цивільні позови про стягнення майнової шкоди внаслідок завищення ціни частини виконаних робіт не заявлено.

В обвинувальному акті інших ознак спричинення тяжких наслідків не наведено. Окрім цього в обвинувальному акті зазначено суму збитків у розмірі 562339 грн. тоді як прокурором надано висновки №52 від 11.02.2016 року та №152 судової будівельно-технічної експертиз від 19.02.2016 року по кримінальному провадженню №42016170260000001, яким встановлено завищення виконаних підрядних робіт на суму 585278 грн.

З огляду на викладене судом не встановлено якими доказами прокурор обґрунтовує заподіяння матеріальних збитків вказаних в обвинувальному акті в сумі в сумі 562339 грн.

Крім того, висновки №52 від 11.02.2016 року та №152 судової будівельно-технічної експертиз від 19.02.2016 року,були проведені по іншому кримінальному провадженні, а саме по кримінальному провадженню №42016170260000001 порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України. В той час, коли відомості відносно ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудового розслідування внесені лише 25.03.2016 року. З вказаного слідує, що прокурор подав до суду документи як докази, які здобуті в рамках досудового розслідування по іншому кримінальному провадженню та здобуті вони до внесення до Єдиного реєстру досудового розслідування відносно ОСОБА_2

Окрім зазначеного, прокурором до суду надано протокол огляду місця події від 06.01.2016 року щодо огляду корпусу №2 спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава», та зазначені вище висновки експертиз в копіях, що прямо не відповідає вимогам ч. 3 ст. 99 КПК України, відповідно до якої сторона кримінального провадження, потерпілий зобовязані надати суду оригінал документа.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року (справа № 1?31/2011) визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Судом встановлено, що прокурором подано докази які одержані в порушення вимог кримінального процесуального законодавства, а тому протокол огляду місця події від 06.01.2016 року щодо огляду корпусу №2 спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава», та висновки №52 від 11.02.2016 року та №152 судової будівельно-технічної експертиз від 19.02.2016 року, суд, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 86 КК України визнає їх недопустимими.

Згідно з положеннямист.62 КонституціїУкраїни,ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п.2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинним доти, доки його вина не буде встановлена в законному порядку.

Статтею 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року,передбачено те, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 2 статті 6 Конвенції з прав людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «ОСОБА_9 проти Сполученого Королівства від 08 лютого 1996 року. У справах «Грабчук проти України» від 21.09.2005 року та «Шагін проти України» (2010р.) Європейський суд з прав людини встановив, що національні суди визнали заявників винними, спираючись на слабкі докази та припущення про їх причетність до вчинення злочину, чим було порушено принцип презумпції невинуватості.

Принцип правової визначеності є одним з основних принципів європейського права і часто використовується у практиці Європейського суду з прав людини, та охоплює собою три групи вимог, а саме, вимоги до визначеності законодавства, вимоги до визначеності повноважень та вимоги до визначеності судових рішень.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»).

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_2 інкримінованого їй суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч.3 та ч.4ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішенні у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Отже аналіз приведених обставин свідчить про те, що стороною обвинувачення суду не надано достатніх, допустимих та переконливих доказівдля доведення винуватості ОСОБА_2 в тому, що вона будучи службовою особою, скоїла службову недбалість.

Відповідно до положень ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв'язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2ст.367 КК Українисудом не здобуті, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення за ч.2 ст.367 КК Українине доведено в судовому засіданні, а тому ОСОБА_2 необхідно виправдати.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватою та виправдати її у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України в звязку з недоведеністю участі обвинуваченої у вчиненні злочину.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 діб з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави.

Головуючий Ю.В. Куліш