Ухвала суду № 71272702, 27.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"27" грудня 2017 р. Справа № 922/4598/16

Суддя - доповідач Пуль О.А.

розглянувши апеляційну скаргу (вх.№3895Х/2) Центральної ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.08.2017 у справі №922/4598/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамзес Трейд", м. Харків

про банкрутство, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2017 у справі №922/4598/16 (суддя Швидкін А.О. ) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Рамзес Трейд"; визнано вимоги кредиторів, що були не задоволені за недостатністю майна банкрута ТОВ "Рамзес Трейд", погашеними; припинено провадження у справі; зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

Центральна ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2017 апеляційну скаргу повернуто заявнику на підставі пункту 2 ст.97 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017).

14.12.2017 апелянт повторно звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 16.08.2017 у справі №922/4598/16.

Одночасно в апеляційній скарзі заявник просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що 18.10.2017 Центральна ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області подала апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.08.2017 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне провадження, яка ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 повернута.

У додатках зазначено, що апелянт додає до апеляційної скарги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, однак такого клопотання не надано, про що відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Харківської області складено акт №036954 від 18.12.2017.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.

15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147 від 03.10.2017.

Згідно з відбитком ПАТ «Укрпошта» на поштовому конверті, апелянт звернувся до суду з апеляційною скаргою 14.12.2017, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України у новій редакції.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у редакції закону від 03.10.2017 №2147, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Стаття 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) встановлювала, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017), та статтею 119 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діє з 15.12.2017) за заявою учасника справи суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк.

Враховуючи, що апеляційну скаргу подано 14.12.2017, до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України, у редакції Закону від 03.10.2017, заявником не повною мірою додержано вимог процесуального закону, який діяв до 15.12.2017, а саме: до скарги не додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

Законодавець не передбачає обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд визнає неповажними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги з огляду на те, що апелянтом не додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали до апеляційної скарги, про яке зазначено у додатках; не наведено підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження; заявник посилається на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 про повернення апеляційної скарги, натомість у матеріалах справи міститься ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2017 про повернення апеляційної скарги.

Відповідно до частини 3 ст.260 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки у суді (процесуальна дієздатність).

Юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника. Юридична особа може набувати процесуальних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов'язки через своїх учасників.

З даною апеляційною скаргою звернувся представник Центральної ОДПІ м. Харкова ГУДФС у Харківській області Швед А.В. за довіреністю.

Статтею ст.19-3 Податкового кодексу України передбачені функції державних податкових інспекцій. Так, державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Усі інші функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, виконують контролюючі органи, у тому числі, звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (ст.19-1 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Таким чином, саме ГУ ДФС у Харківській області відповідно до Податкового кодексу України є контролюючим органом щодо дотримання боржником податкового та митного законодавства.

Враховуючи викладене, заявнику апеляційної скарги також необхідно надати письмове додаткове правове обґрунтування щодо здатності здійснення ним процесуальних прав та виконування обов'язків у суді, з огляду на те, що по - перше, саме ГУ ДФС у Харківській області наділене процесуальною дієздатністю щодо звернення до суду як територіальний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику; по-друге, що Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (враховуючи положення ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») не є стороною у даній справі, оскільки не є конкурсним кредитором.

Керуючись ст.119, 234, 235, 256, 260, 264, пунктом 11 Перехідних положень до Господарського процесуального кодексу України, суддя - доповідач,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу (вх.№3895Х/2) Центральної ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.08.2017 у справі №922/4598/16 залишити без руху.

2 Встановити Центральній ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

3. Наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261, 264 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач О.А.Пуль