Постанова № 71263833, 26.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий I інстанції: Білова О.В.

Суддя-доповідач: Ральченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р., повний тест постанови складено 09.10.2017 року, по справі № 820/4221/17

за позовом Комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Лозоваводоканал Лозівської міської ради Харківської області звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу Головного управління Держпраці у Харківській області від 07.09.2017 року № 20-04-4200/1563-0487.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.

Апеляційна скарга розглядаються відповідно до ч. 13 ст. 10 КАС України та ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Головним управлінням Держпраці у Харківській області проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складений акт № 20-04-4200/1563, яким встановлено порушення позивача: ч. 1, 2 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» - виплата заробітної плати проводиться один раз на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Прострочена заборгованість по заробітній платі за травень-червень 2017 року складає 980241,20 грн, в тому числі перед звільненими працівниками; ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 108 Закону України «Про оплату праці» оплата праці здійснюється не в почерговому порядку; ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» інші платежі здійснюються не після виконання зобовязань щодо оплати праці; ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, не проводяться в день звільнення; ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України - належно заповнена трудова книжка видається працівникові у день звільнення, але не проводиться з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗПП.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено постанову про накладення штрафу від 07.09.2017 № 20-04-4200/1563-0487, яким відповідача, на підставі ст. 265 КЗпП України притягнуто до відповідальності за відображені в акті перевірки № 20-04-4200/1563 порушення шляхом накладання штрафу у розмірі 9600 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач був притягнутий до фінансової відповідальності при непідтвердженні його вини у вчиненні правопорушення, отже, при недоведеності відповідачем складу правопорушення.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 259 Кодексу законів про працю України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Під час перевірки було встановлено порушення Комунальним підприємством Лозоваводоканал Лозівської міської ради Харківської області ч.1, 2 ст.115 Кодексу законів про працю України та ч.1,2 чт.24 Закону України «Про оплату праці».

Так, відповідно до ч.1,2 ст.115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Аналогічну норму містить Закон України «Про оплату праці» (ч.1,2 ст.24).

Проведеною перевіркою встановлена наявність заборгованості по виплаті заробітної плати станом на 16.08.2017 року у розмірі 1944648,62 грн.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 97 Кодексу законів про працю України та ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Також, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Та, відповідно ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, за якою власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про оплату праці» за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю, зокрема, абзацем третім частини 2 цієї статті встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Слід вказати, що обов'язковою умовою притягнення осіб до відповідальності є наявність складу вчиненого правопорушення, зокрема, вини.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно відсутності вини позивача у порушенні вимог законодавства про працю в частині несвоєчасної виплати заробітної плати співробітникам, з огляду на специфіку діяльності підприємства, що полягає у забезпеченні водопостачання та водовідведення, з огляду на наступне.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

За кожним роботодавцем законодавчо закріплений обов'язок виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом, які у даному випадку були порушені позивачем.

Крім того, слід зазначити, що факт несвоєчасної виплати заробітної плати не спростовує позивач, погоджуючись, що підприємство на момент проведення перевірки мало заборгованість з оплати праці перед найманими працівниками, однак, як вбачається з акту перевірки, спірної постанови, та не заперечувалося сторонами по справі, впродовж перевіреного періоду напрямками витрачання коштів позивачем, крім оплати праці, були: сплата податків, оплата за спожиту електроенергію, придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин, матеріалів, деталей для виконання поточних ремонтів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтоване притягнення Комунального підприємства Лозоваводоканал Лозівської міської ради Харківської області до відповідальності за порушення законодавства про працю, з огляду на що оскаржувана постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу від 07.09.2017 року № 20-04-4200/1563-0487 є законною та такою, що не підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства Лозоваводоканал Лозівської міської ради Харківської області є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи є підстави для її скасування з прийняттям в нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р. по справі № 820/4221/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.