Ухвала суду № 71263594, 19.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - Громадської організації «Отрада», ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 04 травня 2016 року № ОД 142161251280.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року задоволено позовні вимоги та скасовано оскаржуване рішення, так як під час здійснення спірного будівництва замовником наведено недостовірні дані в декларації, без отримання дозвільних документів, у зв’язку з чим декларація про готовність об’єкта до експлуатації підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як відповідач у межах спірних правовідносин виконує лише функції з перевірки повноти заповнення та правильності оформлення декларацій, а відповідальність за достовірність зазначених в них даних несе сам замовник.

При цьому, апелянтом зазначено, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушено його дискреційні повноваження щодо прийняття відповідних рішень.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є членом ГО «Отрада», згідно з членським білетом № 66 від 12 березня 2003 року, а також є власником куреня № 231.

При цьому, 20 червня 2005 року між Таїровською селищною радою та ГО «Отрада» укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,1072 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

В свою чергу, 04 травня 2016 року Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано декларацію № ОД 142161251280 про готовність об’єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності, знаходиться на території ГО «Отрада», замовником якої є ОСОБА_2.

Не погоджуючись зі вказаною реєстрацією та вважаючи порушеними свої права внаслідок здійснення вищевказаного будівництва, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про поширення на спірні правовідносини юрисдикції адміністративних судів та задоволення заявлених позовних вимог, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з {…} питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів {…}. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності здійснення державної реєстрації декларації ОСОБА_2 про готовність об’єкта до експлуатації від 04 травня 2016 року № ОД 142161251280.

Так, колегія суддів вважає, що обов'язковою умовою віднесення спору до категорії публічно-правових спорів є участь в ньому суб'єкта владних повноважень, а також оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому, спір набуває ознак публічно-правового не лише за умови наявності серед учасників спору суб’єкта владних повноважень чи його посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих правовідносинах владних управлінських функцій.

В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що позивачем оскаржено рішення суб’єкта владних повноважень, яке фактично стосується права власності третьої особи на реконструйований об’єкт нерухомого майна, саме з підстав незгоди з фактом набуття відповідного права третьою особою на реконструкцію такого майна, відповідно до наявних у позивача документів.

В свою чергу, спірна реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка здійснена суб'єктом владних повноважень, породжує права та обов'язки тільки для суб'єкта, якому вона адресована, тобто для замовника відповідного будівництва.

Між тим, із зібраних матеріалів у справі та наданих пояснень позивача вбачається, що даний спір стосується не стільки правомірності дій суб’єкта владних повноважень щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скільки правомірності здійснення третьою особою перебудови належної їй будівлі (куреня), що призвело до руйнація сусідньої будівлі (куреня) позивача, ускладнило доступ до будівлі (куреня) позивача, а також порушило норми інсоляції в будівлі (курені) позивача.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин фактично порушено саме цивільні права позивача, як власника належного йому нерухомого майна, тобто існує спір про право, а тому обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення його порушених прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанцій помилково розглянуто спірні правовідносини в порядку адміністративного судочинства.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Внаслідок чого, беручи до уваги наявність іншого порядку судового провадження, що встановлений для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у даній справі та роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з даними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов’язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 238, 308, 311, 315, 319, 321, 321, 329 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року - скасувати та постановити у справі ухвалу, якою закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - Громадської організації «Отрада», ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Роз’яснити позивачу право на звернення до суду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_3