Рішення № 71260640, 26.12.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року м. ЛуцькСправа № 803/1509/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фермерського господарства «Ай-Ев» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Ай-Ев» (далі ФГ «Ай-Ев») звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20 жовтня 2017 року № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту від 04 жовтня 2017 року № 10547/14-02/39685433 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Ай-Ев», з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, згідно інформації ПАТ КБ «Приватбанк» № Г31.0.0.0/1-1142 від 04 квітня 2017 року, № Г-31.0.0.0/1-1524 від 04 травня 2017 року, № Г-31.0.0.0/1-2451 від 05 вересня 2017 року по контракту № 1 від 24 серпня 2016 року та по контракту № 07/12-16 від 22 грудня 2016 року за період з 24 серпня 2016 року по 27 вересня 2017 року». Перевіркою встановлено порушення статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Валютні кошти в розмірі 29 285, 00 доларів США на рахунок ФГ «Ай-Ев» не надійшли. Граничний термін надходження 2 285, 00 доларів США закінчився 22 квітня 2017 року, 27 000, 00 доларів США закінчився 24 серпня 2017 року.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскільки на виконання пункту 1.1 додаткової угоди до договору № 1 від ТОВ «Meat Produkt» було здійснено наступні операції на користь ФГ «Ай-Ев», а саме: 19 980, 00 доларів США 08 червня 2017 року; 9 405, 00 доларів США 03 травня 2017 року. Про це ФГ «Ай-Ев» листом № 10 від 23 червня 2017 року повідомило ПАТ КБ «Приватбанк». Таким чином, відповідач невірно визначив наявність підстав для нарахування пені.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 30 листопада 2017 року позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що в ході проведення перевірки встановлено, що за період з 24 серпня 2016 року по 27 вересня 2017 року, на виконання умов експортного контракту № 1 від 24 серпня 2016 року позивачем експортовано на адресу «DIWAN GROUP COMPANIES» велику рогату худобу для забою на загальну суму 94 135, 00 доларів США, згідно митних декларацій.

За період з 24 серпня 2016 року по 27 вересня 2017 року на виконання умов експортного контракту № 1, оплата за експортований товар надійшла в загальній сумі 64 850, 00 доларів США.

З порушенням термінів розрахунків в іноземній валюті проведена сума 29 285, 00 доларів США. Висновок на продовження встановлених законодавством термінів розрахунків по контракту центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики ФГ «Ай-Ев» не видавався.

Крім того, зазначає, що якщо на момент набрання чинності постановою Правління Національного банку України від 25 травня 2017 року № 41, 120-денний термін розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не закінчився, то на такі розрахунки поширюватимуться норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо 180-денного строку розрахунків. Однак, в даному випадку, по операції з експорту продукції по ВМД № 12099 від 23 грудня 2016 року граничний термін розрахунків становить 22 квітня 2017 року (120 днів від дати здійснення експорту); по ВМД № 7887, ВМД № 7888 від 25 лютого 2017 року граничний термін розрахунків становить 24 серпня 2017 року (180 днів від дати здійснення експорту).

Враховуючи викладене, вважає, що оскаржуване рішення є правомірним та винесене відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні 13 грудня 2017 року представник позивача позов підтримав з підстав викладених у ньому та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні 13 грудня 2017 року представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених в запереченні та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання призначене на 19 грудня 2017 року представник позивача не зявився хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з частиною девятою статті 205 цього Кодексу якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та в звязку з неявкою представника позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, з огляду на відсутність необхідності заслуховувати свідка чи експерта, судом постановлено усну ухвалу щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що в період з 21 вересня 2017 року по 27 вересня 2017 року ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну виїзну позапланову виїзну перевірку ФГ «Ай-Ев», з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, згідно інформації ПАТ КБ «Приватбанк» № Г-31.0.0.0/1-1142 від 04 квітня 2017 року, № Г-31.0.0.0-1524 від 04 травня 2017 року та № Г-31.0.0.0/1-2451 від 05 вересня 2017 року по контракту № 1 від 24 серпня 2016 та по контракту № 07/12-16 від 22 грудня 2016 за період з 24 серпня 2016 року по 27 вересня 2017 року, за результатами якої складено акт від 04 жовтня 2017 року № 10547/14-02/39685433.

Перевіркою встановлено порушення статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Валютні кошти в розмірі 29 285, 00 доларів США. на рахунок ФГ «Ай-Ев» не надійшли. Граничний термін надходження 2 285, 00 доларів США закінчився 22 квітня 2017 року, 27 000, 00 доларів США закінчився 24 серпня 2017 року.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2017 року за № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобовязання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, в розмірі 99 073, 94 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримане ФГ «Ай-Ев» 24 жовтня 2017 року, що підтверджується копією конверту поштового відправлення № 4301035420201.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством. Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав.

Згідно із статтею 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 серпня 2016 року між ФГ «Ай-Ев» та фірмою «DIWAN GROUP COMPANIES» укладено контракт № 1. Предмет контракту експорт великої рогатої худоби для забою (бики свійські не племенні, масою більше як 300 кг). Загальна сума контракту 500 000, 00 доларів США. Відповідно до додаткової угоди від 29 серпня 2016 року оплату за товар може здійснювати третя сторона (нерезидент). Термін дії контракту до повного виконання зобовязань.

За період з 24 серпня 2016 року по 27 вересня 2017 року, на виконання умов експортного контракту від 24 серпня 2016 року, ФГ «Ай-Ев» експортовано на адресу «DIWAN GROUP COMPANIES» велику рогату худобу для забою (бики свійські не племенні, масою понад 300 кг) на загальну суму 94 135, 00 доларів США. згідно митних декларацій станом на 27 вересня 2017 року.

При цьому, за період з 24 серпня 2016 року по 27 вересня 2017 року на виконання умов експортного контракту № 1 від 24 серпня 2016 року з доповненнями до нього, оплата за експортований товар надійшла в загальній сумі 64 850, 00 доларів США, зокрема:

- 29 серпня 2016 року в розмірі 50 000, 00 доларів США на рахунок позивача в ПАТ КБ«Приватбанк»;

- 18 листопада 2016 року в розмірі 4 948, 00 доларів США на рахунок позивача в «Райффайзенбанк Аваль». Згідно листа ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» від 26 квітня 2017 року № 330 надходження валютної виручки в оплату контракту № 1 від 24 серпня 2016 року неризидентом «DIWAN GROUP COMPANIES» повністю передано для контролю до ПАТ КБ «Приватбанк»;

- 16 лютого 2017 року в розмірі 9 902, 00 доларів США на рахунок ФГ «Ай-Ев». Згідно листа ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» від 26 квітня 2017 року № 330 надходження валютної виручки в оплату контракту № 1 від 24 серпня 2016 року неризидентом «DIWAN GROUP COMPANIES» повністю передано для контролю до ПАТ КБ «Приватбанк».

З даних про виконання експортних контрактів ФГ «Ай-Ев» станом на 27 вересня 2017 року, на виконання контракту були складені вантажно-митні декларації від 23 грудня 2016 року № 12099 на суму 2 285, 00 доларів США, від 25 лютого 2017 року № 7887, № 7888 на загальну суму 27 000, 00 доларів США, проте валютні кошти за поставлений товар не надійшли на рахунки позивача.

Так, частиною пятою статті 1 та частиною четвертою статті 2 Закону № 185/94-ВР визначено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частинами першими статей 1, 2 Закону № 185/94-ВР.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі - Постанова № 410), чинної на момент вчинення спірних правовідносин, було визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України від 25 травня 2017 року № 41 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» (далі - Постанова № 41), яка набрала чинності 26 травня 2017 року, пункт 1 Постанови № 410

Враховуючи наведене, починаючи з 26 травня 2017 року, розрахунки за експортними операціями, крім експорту послуг, прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав, та імпортними операціями, передбаченими статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 180 календарних днів.

Якщо станом на 26 травня 2017 року не закінчився 120-денний строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, то такі розрахунки здійснюються у строк, що не перевищує 180 календарних днів.

Таким чином, станом на 26 травня 2017 року, оплата за товар на суму 29 285, 00 доларів США надійшла з порушенням термінів розрахунків. Так, по операції з експорту продукції за вантажно-митною декларацією № 12099 від 23 грудня 2016 року, граничний термін розрахунків закінчився після спливу 120 днів від дати здійснення експорту, а саме: 22 квітня 2017 року. По операції з експорту великої рогатої худоби для забою згідно вантажно-митних декларацій № 7887 та № 7888 від 25 лютого 2017 року граничний термін розрахунків закінчився після спливу 180 днів від дати здійснення експорту, а саме: 24 серпня 2017 року.

Разом з тим, статтею 6 Закону № 185/94-ВР встановлено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Висновок на продовження встановлених законодавством термінів розрахунків в іноземній валюті по контракту № 1 від 24 серпня 2016 року центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики ФГ «Ай-Ев» не видавався.

Крім того, суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що оплата за товар проведена на користь продавця третьою особою - ТОВ «Meat Produkt» з огляду на наступне.

ФГ «Ай-Ев» у листі від 23 червня 2017 року № 10 до ПАТ КБ «Приватбанк» просило проплату в сумі 19 980, 00 доларів США, яка надійшла на валютний рахунок позивача у ПАТ КБ «Приватбанк» 08 червня 2017 року та 9 405, 00 доларів США, яка надійшла на валютний рахунок 03 травня 2017 року від ТОВ «Meat Produkt», зарахувати в рахунок оплати по контракту № 1 від 24 серпня 2016 року з контрагентом «DIWAN GROUP COMPANIES» по митних деклараціях від 25 лютого 2017 року № 205070000/2017/007887 та № 20507/2017/007888 на загальну суму 27 000, 00 доларів США, від 23 грудня 2016 року № 403040001/2016/12099 на суму 2 285, 00 доларів США.

Загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті визначає Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216 (далі Положення № 216) .

Відповідно до пункту 4.1 Положення № 216 уповноважений банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунки банку та бенефіціарів на підставі отриманих повідомлень, у яких обовязково зазначені, зокрема для бенефіціарів - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - підприємці) - найменування або прізвище та імя, номер рахунку бенефіціара і призначення платежу.

Згідно з пунктом 4.3 Положення № 216 уповноважений банк бенефіціара в разі отримання повідомлення про переказ коштів в іноземній валюті на користь юридичної особи або підприємця, у якому не заповнено графу «Призначення платежу» (немає посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті) або в ній зазначена помилкова інформація, звертається до банку, що обслуговує платника, та/або до бенефіціара для зясування цього реквізиту в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку.

Таким чином, однією з обовязкових умов зарахування коштів в іноземній валюті на рахунки банку є заповнення графи «Призначення платежу», яке визначається виключно платником і не може змінюватись в односторонньому порядку одержувачем коштів. Відтак, лист ФГ «Ай-Ев» від 23 червня 2017 року № 10 до ПАТ КБ «Приватбанк» не може бути підставою для зарахування коштів в іноземній валюті за іншим контрактом та з іншими контрагентами, а тому не є належним доказом на обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 04 жовтня 2017 року № 10547/14-02/39685433, про порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства знайшли своє підтвердження в ході зясування обставин у справі по суті, а тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2017 року № НОМЕР_1 є правомірним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, у задоволенні адміністративного позову фермерського господарства «Ай-Ев» слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер