Постанова № 71259032, 20.12.2017, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 листопада 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, треті особи: Сумська міська рада, Комунальне підприємство «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради, Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_4 з вказаним позовом, в якому зазначала, що її дочка ОСОБА_6 отримала ордер НОМЕР_1 від 18 червня 2002 року на право зайняття з сім'єю в кількості 2 осіб житлової площі розміром 16 кв. м. в кімнаті АДРЕСА_1, де вона проживала разом з рідною сестрою - ОСОБА_7 У зв'язку з погіршенням здоров'я ОСОБА_6 (прізвище якої після реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_6) та необхідності догляду за нею, позивачка зареєструвалася у спірному житлі. ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_6 народилась дочка ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла. З квітня 2007 року ОСОБА_5 постійно мешкала за місцем проживання відповідача по справі.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 27 грудня 2007 року неповнолітня ОСОБА_5 була усиновлена відповідачем та його дружиною і її прізвище та ім'я по батькові змінено на ОСОБА_5.

Посилаючись на викладене та на те, що ОСОБА_5 зареєстрована у вказаній вище кімнаті АДРЕСА_1, але тривалий час там не проживає, просила на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР визнати її такою, що втратила право користування цим житлом.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 листопада 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів заслухавши суддю - доповідача, думку позивача та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача та його представника проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі є батьками ОСОБА_6 (а. с. 8).

18 червня 2002 року СП Житлово-експлуатаційною дільницею Сумської облспоживспілки ОСОБА_6 видано ордер НОМЕР_1 на право найму із сім'єю 2 чоловіки житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_1 на склад сім'ї ОСОБА_6 - наймач, ОСОБА_7 - сестра (а. с. 9).

На підставі рішення Сумської міської ради № 1467-МР від 30 листопада 2005 року гуртожиток по АДРЕСА_1 переданий до комунальної власності територіальної громади міста Суми (а. с. 12).

14 березня 2006 року у кімнаті гуртожитку АДРЕСА_1 як член сім'ї наймача - мати, зареєстрована позивач ОСОБА_3, яка з 18 березня 2008 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_10 (а.с. 95-96, 107, 140, 152).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_5, батьками якої у свідоцтві про народження серія НОМЕР_2, виданому відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції Сумської області 07 березня 2008 року повторно, вказані ОСОБА_11 та ОСОБА_6 (а. с. 14). При цьому 02 березня 2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_6, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 (а. с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла (а. с. 16).

Розпорядженням Ковпаківської районної в місті Суми адміністрації від 16 листопада 2007 року № 238-Р ОСОБА_12, яка проживає у м. Коломна, Московської області Російської Федерації звільнено від обов'язків опікуна над малолітньою племінницею ОСОБА_5, малолітню тимчасово влаштовано в сім'ю діда ОСОБА_4, який проживає у АДРЕСА_2 до вирішення питання подальшого місця перебування дитини (а. с. 175).

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2007 року за позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 позбавлено ОСОБА_11 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 137).

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 27 грудня 2007 р. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 усиновлено ОСОБА_4 та ОСОБА_13. Внесено зміни до актового запису про народження (а. с. 138).

На підставі вказаного рішення суду 16 лютого 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції видано повторно Свідоцтво про народження у якому вказано, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Суми, а батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_13 (а. с. 139).

Після усиновлення ОСОБА_5 з 25 березня 2008 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 разом з матір'ю ОСОБА_13, остання є власником зазначеного домоволодіння. ОСОБА_5 навчається у Лебединській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5 Лебединської міської ради Сумської області (а. с. 192 - 196, 197, 21).

ОСОБА_13 перебуває на обліку у Лебединському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області з 01 травня 2007 р. та отримує пенсію у разі втрати годувальника на доньку ОСОБА_5 і розмір її пенсії складає 1412 грн., що підтверджується довідкою Лебединського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області № 962 від 17 липня 2017 року (а. с. 174).

З довідки КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради № 69 від 12 січня 2017 року у якій вказано, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована позивач та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 17).

Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» на запит суду надало довідку у якій зазначено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована з 22 травня 2006 року і на даний час за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 106).

У поквартирній картці на спірну кімнату АДРЕСА_1 зазначені (з урахуванням виправлень): наймач ОСОБА_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_4, дата виписки 16 травня 2007 р.; сестра - ОСОБА_12, виписалась, мати - ОСОБА_3 зареєстрована з 14 березня 2006 року та дочка - ОСОБА_5 (виправлено з ОСОБА_5) зареєстрована з 22 травня 2006 року. Аналогічні відомості про зареєстрованих осіб вказано у довідці КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради (а. с. 95 - 96, 140, 201).

Допитані у суді першої інстанції як свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_10 підтвердили, що ОСОБА_5 у гуртожитку не проживає, а проживає з дідом.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений права на житло інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої статтею 71 або статтею 107 ЖК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно з положеннями ч. ч. 1 і 2 ст.160 СК України, місце проживання дитини яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Звідси, у даному випадку, суд прийшов до обґрунтованого висновку про поважність причин відсутності ОСОБА_5 у спірному житлі, оскільки, як на момент зміни її місця проживання так і на даний час, вирішальне значення при визначенні місця проживання відіграє саме позиція батьки дитини з цього приводу, що виключає в повній мірі волевиявлення дитини на самостійне визначення свого місця проживання.

Разом з тим, колегія суддів ураховує і те, що незначна площа кімнати, неприязні стосунки позивачки та ОСОБА_4 є безумовною перешкодою у проживанні малолітньої ОСОБА_5 зі своїми батьками у спірній кімнаті. До того ж умови проживання дитини на даний час значно кращі ніж у гуртожитку.

Крім того згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

За таких умов, у даному конкретному випадку, у повній мірі враховуючи інтереси дитини, підстави для визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування спірним житлом відсутні.

При цьому висновок служби у справах дітей Сумської міської ради щодо розв'язання спору від 13 жовтня 2017 року № 1561/27.1-26 (а. с. 183), в якому йде мова про необхідність задоволення позову суд першої інстанції, суд вірно відхилив, навівши з цього приводу, як того вимагають положення п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України (2004р.) відповідні мотиви.

Крім того, як вбачається з позову ОСОБА_3 та пояснень даних нею у суді апеляційної інстанції, остання не заперечує проти набуття малолітньою ОСОБА_5, яка є її онукою, права користування спірним житлом та поважності відсутності її у ньому. В той же час зазначає про те, що її реєстрація тягне за собою додаткові нарахування за комунальні послуги, які обраховуються в залежності від кількості осіб зареєстрованих у житловому приміщенні і які вона змушена сплачувати. Але до звернення з відповідним позовом до суду, вона не зверталась до відповідача у справі з вимогами про сплату частини коштів за комунальні послуги, які нараховуються, у зв'язку із реєстрацією малолітньої дитини відповідача у спірному приміщенні. Після звернення з позовом до суду, відповідач частково компенсував позивачу понесені нею витрати на оплату комунальних послуг і позивач звернулась до суду із заявою про залишення цих позовних вимог без розгляду.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 листопада 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 26 грудня 2017 року.

Головуючий -

Судді -