Постанова № 71253851, 20.12.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 132/2252/17

Головуючий у 1-й інстанції: Аліменко Ю.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

20 грудня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В. ,

за участю секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання неправомірною відмови у призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі Козятинське ОУПФУ) про визнання неправомірною відмови у призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах.

Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2017 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними дії Козятинського ОУПФУ щодо відмови здійснити ОСОБА_2 призначення пенсії на пільгових умовах; зобов'язано Козятинське ОУПФУ призначити нарахувати та виплатити позивачу пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 20.02.2017 року; стягнуто на користь позивача судові витрати в розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Козятинського ОУПФУ; постанову суду допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з даною постановою суду відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії на умовах передбачених п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та окрім того, посада на якій працювала позивач не відносить до переліку тих, що дають право на призначення вказаного вище виду пенсії.

В судовому засіданні, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

Позивач заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та вказала, що вона працювала Північному морському параходстві, розташованому в місті Архангельск, територія якого внесена в перелік, що прирівнюється до районів Крайньої Півночі, а відтак при призначенні пенсії застосовується коефіцієнт 1,2. Таким чином, трудовий стаж у 9 років із північним коефіцієнтом складатиме 10,8 років.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників судового процесу, а також перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулась відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих, актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ він 02.03.2015 року. Однак, 18.07.2017 року їй було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» через відсутність стажу роботи та відповідного віку.

Вважаючи дану відмову незаконною та такою, що порушує її права, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на пп. 4 п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якого працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.10 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службового - допоміжних, роз'їзних, приміського і внутрішньо міського сполучення).

Згідно п. «д» ч.1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення)- після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок-не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено список професій і посад плавскладу окремих видів суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку.

У списку найменувань професій і посад плавскладу Кабінетом Міністрів України зазначені капітани (старшини) та їх помічники, штурмани; механіки та їх помічники; рульові й матроси всіх класів і найменувань. У переліку видів суден зазначені виробничі судна флоту рибної промисловості, зайняті добуванням, обробкою риби і морепродуктів, а також прийманням готової продукції на промислі.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, який затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Дослідивши наявну в матеріалах справи трудову книжку позивача та архівну довідку ВАТ" Північне морське пароходство" № 40-255 від 08.04.2013 року, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 працювала в плавскладі на посаді днювальної з 13.04.1984 року по 27.10.1993 рік. Відповідно до цих документів, позивачу підтверджено 9 років 26 днів пільгової роботи.

Між тим, вказаного стажу роботи недостатньо для призначення пенсії, відповідно до п. «д» ч.1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки однією з обов'язкових умов для призначення такого виду пенсії є не менше 10 років стажуна зазначеній роботі.

Окрім того, посада «днювальна» не входить до Списку професій і посад плавскладу, які визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

Стосовно посилань позивача на те, що пільговий стаж має бути їй зарахований з врахуванням північного коефіцієнта, суд апеляційної інстанції вказує на те, що ОСОБА_2 не зверталася до органу пенсійного фонду з заявою про зарахування їй пільгового стажу з врахуванням північного коефіцієнта, також дане питання не було предметом розгляду у цій справі, а отже твердження позивача про неправомірність відмови відповідача зарахувати їй період роботи в ВАТ "Північне морське пароходство" з застосовунням коефіцієнта 1,2 є передчасними.

Також, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин, пп. 4 п. б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким передбачено призначення пільгової пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки вказана правова норма засостовується до в разі призначення пенсії за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, тоді як предметом донаго спору є призначення пенсії, передбаченої п. «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Слід зазначити, що п. «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» містить посилання на абзаци пятнадцять - двадцять третього пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону, які стосуються лише відсутності загального, а не спеціального стажу роботи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта щодо відсутності у позивача стажу роботи, необхідного для призначення спірного виду пенсії, є обґрунтованими, у звязку з чим наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, вважає за необхідне, скасовуючи постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задовольнити.

Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2017 року, скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду буде складена в повному обсязі 29 грудня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5