Постанова № 71251693, 21.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/3129/2017

Категорія: 54

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В.

Доповідач :Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів: Панасюка О. С., Голоти Л. О.

за участі: секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Калинівського районного будинку дитячої творчості про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Калинівського районного будинку дитячої творчості на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18.10.2017 року, ухваленого суддею Павленко І.В. в залі суду о 14 год. 18 хв., повний текст рішення складено 23.10.2017 року, -

в с т а н о в и л а :

02.03.2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом і висувала вимогу визнати протиправним та скасувати наказ Калинівського районного будинку дитячої творчості № 1-кт від 27.01.2017 року, яким її було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, поновити її на посаді керівника гуртків Калинівського районного будинку дитячої творчості та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 30 000 грн..

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року позов задоволено та вирішено:

-визнати протиправним та скасувати наказ Калинівського районного будинку дитячої творчості №1-кт від 27.01.2017 року про звільнення працівника Будинку дитячої творчості ОСОБА_2;

- поновити ОСОБА_2 на посаді керівника гуртків Калинівського районного будинку дитячої творчості;

- стягнути з Калинівського районного будинку дитячої творчості на користь ОСОБА_2 24 417 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.01.2017 року по 18.10.2017 року.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць та поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Калинівського районного будинку дитячої творчості в доход держави 640 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.

На таке рішення суду надійшла апеляційна скарга від Калинівського районного будинку дитячої творчості, за результатами розгляду якої заявник просить скасувати ухвалене по справі рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що

-відповідачем при звільненні ОСОБА_2 було дотримано порядок такого звільнення, зокрема: їй було запропоновано надати пояснення про причини відсутності на роботі з 3 січня 2017 року, однак вона відмовилася це зробити,

- суд проігнорував той факт, що ОСОБА_2 була запрошена на засідання профспілкового комітету, однак не з'явилася.

- Безпідставно суд взяв до уваги і довідки про звернення позивача до лікарів та вважав їх такими, що свідчать про поважність причини відсутності на роботі, так як ці довідки не підтверджують її тимчасову непрацездатність та не є підставою для звільнення від виходу на роботу.

- Невірним є і висновок суду про те, що до ОСОБА_2 було застосовано подвійне стягнення за одне і те саме порушення, адже 23.01.2017 року їй було оголошено догану за невиконання трудових обов'язків, а 27.01.2017 року звільнено за систематичні прогули відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції приходить до наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом статті 374 ЦПК України, апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

По справі встановлено наступне:

- відповідно до наказу №33-к по відділу освіти Калинівської райдержадміністрації від 01.11.2007 року ОСОБА_2 призначено керівником гуртків районного будинку творчості з 01.11.2007 року (а.с.58).

-наказом по Будинку дитячої творчості №1 від 03.01.2017 року про роботу закладу в канікулярний період на ІІ півріччя 2016-2017 н.р. в зв'язку з початком ІІ семестру 2016-2017 н.р. та з метою забезпечення умов для виконання рівних програм гурткової роботи, а також раціонального використання робочого часу в період шкільних новорічних канікул з 3 по 13 січня 2016-2017 н.р. перенесено заняття гуртків за наявністю дітей на базу БДТ. З даним наказом ОСОБА_2 не ознайомлена, про що свідчить відсутність її підпису в відповідній графі (а.с.67).

- 03.01.2017р. (а.с.91), 04.01.2017 року (а.с.92), 13.01.2017 року (а.с.93), 16.01.2017 року (а.с.94), 17.01.2017 року (а.с.95) було складено акти про відсутність на робочому місці, в яких зазначено що ОСОБА_2 відсутня на робочому місці без поважної причини та без попередження.

- згідно наказу по будинку дитячої творчості №2-к від 23.01.2017 року про винесення догани ОСОБА_2 останній було оголошено догану за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, визначених трудовим договором та Правилами внутрішнього розпорядку. Підстава: акти про неявку на роботу 03.01.2017р., 04.01.2017, 13.01.2017, 16.01.2017, 17.01.2017 (а.с.59).

- на засіданні профспілкового комітету Будинку дитячої творчості від 25.01.2017 року обговорено питання невиконання посадових обов'язків керівником гуртків ОСОБА_2. За результатами розгляду цього питання профспілковий комітет БДТ постановив: «Зобов'язати ОСОБА_2 ще раз з'явитись 26.01.2017 року в БДТ для дачі пояснень адміністрації закладу. В разі відмови подання усних чи письмових пояснень ОСОБА_2, звільнити її по ст.40 п.4 КЗпП України» (а.с. 50-52). Докази повідомлення ОСОБА_2 про засідання профспілкового комітету відсутні.

- 26.01.2017 року складено Акт про те, що ОСОБА_2 відмовилась надати письмове пояснення своєї відсутності на роботі з 03.01.2017 року, з наказом про винесення їй догани повідомлена усно, наказ підписувати відмовилась (а.с.18)

- наказом по Будинку дитячої творчості №1-кт від 27.01.2017 року про звільнення працівника БДТ, ОСОБА_2 звільнено з посади керівника гуртків за систематичні прогули без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України з 27січня 2017 року. Підстава: акти про відсутність на роботі без поважних причин, доповідна, акти про неявку на профспілкові збори, акт про відмову дати усне та письмове пояснення, акт про відмову підписати заслуханий наказ про винесення догани при свідках, відсутність журналів гурткової роботи (а.с.49).

Спір виник з приводу законності звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України: прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт відсутності ОСОБА_2 на робочому місці не зафіксовано належним чином: в наданих відповідачем Актах не зазначено конкретного часу відсутності, тоді як позивачкою надано підтверджуючі документи, що в дні, зазначені в Актах вона була на прийомі у лікарів, тому така відсутність не можна розцінювати як відсутність на роботі без поважних причин. Відсутні належні докази відібрання від ОСОБА_2 пояснень , докази виклику її на засідання профкому. Судом зазначено, що в порушення вимог ст. 147, 149 КЗпП України, ОСОБА_2 була двічі притягнена до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме порушення, оскільки і в наказі про винесення догани, і в наказі про звільнення підставою є одні й ті є акти про відсутність на роботі без поважних причин.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області виходить із такого.

Згідно з пунктом 4 статі 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі чи був він вчинений та причин відсутності працівника на робочому місці.

Як вбачається з табелю обліку робочого часу (а.с. 77-82), 23.01.2017 року навпроти прізвища ОСОБА_2 стоїть число відпрацьованих годин 4, що свідчить про те. Що 23.01.2017 року позивач була на роботі . Однак як вбачається з Акту про відмову надати пояснення, такі пояснення від неї були затребувані роботодавцем лише 26.01.2017 року (а.с. 18), тобто вже після винесення наказу №2-к від 23.01.2017 року про винесення догани ОСОБА_2 за відсутність на роботі без поважних причин, що спростовує доводи апеляційної скарги про те. що роботодавцем було дотримано порядку відібрання пояснень від позивача про причини відсутності на роботі.

Окрім того слід зазначити, що було складено акти про відсутність на роботі за 5 днів: 03.01.2017р., 04.01.2017 р., 13.01.2017 року, 16.01.2017 року, 17.01.2017 року , однак в Акті про відмову ОСОБА_2 надати пояснення їй було запропоновано надати пояснення про відсутність на роботі починаючи з 03.01.2017 року, а не в конкретні дні.

Суд першої інстанції вірно врахував ту обставину, що Акти про відсутність на роботі ОСОБА_2 (а.с. 91 - 95) не містять зафіксованого часу відсутності працівника,

Не знайшов свого підтвердження і аргумент апеляційної скарги про те, що суд не врахував ту обставину, що ОСОБА_2 була запрошена на засідання профспілкового комітету, однак не з'явилася.

У відповідності до статті 39 закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті (15 днів). При повторному нез'явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

В матеріалах справи відсутні докази запрошення ОСОБА_2 на засідання профкому, а таке запрошення на 25.01.2017 року, як пояснили в.о. директора БДТ ОСОБА_4 зробила вона усно, побачивши позивача в школі. Тобто запрошення було здійснено представником адміністрації та ще й в усній формі, відомостей про відкладення засідання профкому на 1 день як про те зазначено в його рішенні та повідомлення про це ОСОБА_2, проведення засідання профкому 26.01.2017 року, - немає.

Стосовно аргументу апеляційної скарги про те. що суд безпідставно вважав поважною причину відсутності позивача на роботі на підставі наданих нею лікарських довідок, сіл зазначити наступне: Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі чи були причини відсутності працівника на робочому місці поважними.

Відповідно до ч.4 ст.40 КЗпП України, прогулом може вважатись лише невихід на роботу без поважних причин. Поважність причини відсутності може бути підтверджена не лише листком непрацездатності, як про те зазначає відповідач, але й іншими доказами, в тому числі і довідками з лікарні, і показаннями свідків.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вважав такими, що підтверджують поважність причин відсутності на роботі наступні документи, надані позивачкою: -

- 03.01.2017 року ОСОБА_2 перебувала на обстеженні в Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. М. І. Пирогова (надалі ВОКЛ), що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого (а.с. 71);

- 04.01.2017 року та 05.01.2017 року ОСОБА_2 зверталась за медичною допомогою до лікаря Калинівської ЦРЛ та їй було призначено амбулаторне лікування, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого (а.с. 72);

- 10.01.2017 року та 11.01.2017 року зверталась за допомогою до відділення щелепо-лицьової хірургії ВОКЛ, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого та консультативним висновком спеціаліста (а.с. 69-70). Даний факт також підтверджується листом №01-1-23/1343 від 27.06.2017 року, наданим на запит суду, головним лікарем ВОКЛ ОСОБА_5 (а.с.96);

16.01.2017 року ОСОБА_2 зверталась за медичною допомогою, що підтверджується листом №04-752 від 21.06.2017 року, наданим на запит суду, головним лікарем Калинівської ЦРЛ ОСОБА_6 (а.с.88).

І щодо останнього аргументу апеляційної скарги про те, що невірним є і висновок суду про те, що до ОСОБА_2 було застосовано подвійне стягнення за одне і те саме порушення, адже 23.01.2017 року їй було оголошено догану за невиконання трудових обов'язків, а 27.01.2017 року звільнено за систематичні прогули відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, - слід зазначити наступне:

В статті 147 КЗпП України зазначено, що до працівника за порушення трудової дисципліни може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнень: 1) догана, 2) звільнення.

Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України , за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Як вбачається зі змісту наказу №2-к від 23.01.2017 року про винесення догани ОСОБА_2, останній було оголошено догану за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, визначених трудовим договором та Правилами внутрішнього розпорядку. Підстава: акти про неявку на роботу 03.01.2017р., 04.01.2017, 13.01.2017, 16.01.2017, 17.01.2017 (а.с.59), що спростовує твердження відповідача, що догану було оголошено за невиконання трудових обов'язків.

Як вбачається зі змісту наказу №1-кт від 27.01.2017 року про звільнення працівника БДТ, ОСОБА_2 звільнено з посади керівника гуртків за систематичні прогули без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України з 27січня 2017 року. Підстава: акти про відсутність на роботі без поважних причин, доповідна, акти про неявку на профспілкові збори, акт про відмову дати усне та письмове пояснення, акт про відмову підписати заслуханий наказ про винесення догани при свідках, відсутність журналів гурткової роботи (а.с.49).

Тобто підставою для видання обох наказів стали акти про неявку працівника на роботу 03.01.2017р., 04.01.2017, 13.01.2017, 16.01.2017, 17.01.2017, тобто суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до ОСОБА_2 було застосовано за одні і ті ж самі порушення трудової дисципліни два заходи стягнення, а саме: догану та звільнення, що суперечить вимогам ст.149 КЗпП України.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ст.ст. 147, 149 КЗпП України, - є вірним, постановлений з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Таким чином, з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України, подану апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Калинівського районного будинку дитячої творчості залишити без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18.10.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис О. С. Панасюк

підпис Л. О. Голота

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя Т. М. Шемета