Рішення № 71251277, 12.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 629/1292/16-ц Головуючий суддя І інстанції Ткаченко О.А.

Провадження № 22-ц/790/3854/17 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: Спори, що виникають із

договорів позики, кредиту, банківського вкладу

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.

суддів: Котелевець А.В., Швецової Л.А.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 20 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №818/3-27/30/8-054, а 28 липня 2009 року додаткову угоду №1 до нього, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15 053,45 доларів США та зобов’язалась повернути вказану суму у строк до 19 серпня 2017 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 13 відсотків річних. Того ж дня, з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №818/4-27/30/8-036. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань належним чином не виконала, позивач просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 33 082,01 доларів США, що за курсом НБУ становить 788 726,88 гривень, яка станом на 02 грудня 2015 року складається: 14 183,45 доларів США заборгованості за кредитом, 10 393,43 доларів США заборгованості за процентами, 5098,39 доларів США нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту, а також 3 406,74 доларів США пені за несвоєчасне повернення процентів.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 13651 доларів США 37 центів, що за курсом НБУ станом на 02 грудня 2015 становить 325 470 гривень 51 коп., з яких: 7 997,37 доларів США, що становить 190 670,10 грн. - заборгованість за кредитом, 2 905,21 доларів США, що становить 69 264,86 грн. - заборгованість за процентами, 1 897,50 доларів США, що становить 45 239,44 грн. – сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, 851,29 доларів США, що становить 20 296,12 грн. сума пені за несвоєчасне повернення процентів. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судовий збір в розмірі 4882 гривні 62 копійки. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначив, що 20 липня 2009 року банк направив на адресу ОСОБА_2 вимогу про повернення кредиту, яким змінив строк виконання зобов’язань за договором, до суду з позов звернувся у 2016 році, тобто зі спливом позовної давності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Судовим розглядом встановлено, що 20 серпня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 14 592 долари США та зобов’язалася повернути вказану суму частинами відповідно до графіку погашення кредиту у строк до 19 серпня 2015 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13% річних (а.с. 4-6).

Того ж дня, у забезпечення виконання кредитних зобов'язань між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №818/4-27/30/8-036, згідно умов якого відповідач зобов'язався солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором (а.с. 8-9).

28 липня 2009 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору та договору поруки, якою змінено розмір кредиту до 15 053,45 доларів США та строк його повернення до 19 серпня 2017 року (а.с. 7, 10).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 взятих на себе за укладеним 20 серпня 2008 року кредитним договором зобов’язань щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, правовими наслідками чого є стягнення з неї на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в межах строків позовної давності заборгованості у розмірі 13 651 доларів США 37 центів, яка складається із заборгованості за кредитом, процентами та нарахованої пені за порушення зобов’язань за договором.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 546 передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 551 ЦК України).

Пунктом 2.4 договору кредиту встановлено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця (без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місця), а також в кінцевий термін повернення заборгованості, визначений кредитним договором.

Згідно пункту 4.1 договору кредиту у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів, визначених п.2.4 цього Договору, а також строків повернення Кредиту, визначених п. 1.1 цього Договору, Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У зв’язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

Встановивши, що ОСОБА_2 взятих на себе за кредитним договором зобов’язань належним чином не виконала, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність встановлених законом підстав для стягнення в межах строку позовної давності заборгованості за кредитом та процентами.

Разом з тим, суд першої інстанції не перевірив порядок нарахування позивачем пені, яка обчислена ним у доларах (загальний розмір) і після цього приведена до еквівалента у гривні, та не звернув уваги на положення ч. 3 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто відповідальність за прострочення. При цьому у національній валюті пеня повинна обчислюватись за кожен день прострочення і переводитись у гривню на час прострочення, а не на кінцевий строк нарахування пені, що значно впливає на кінцеву суму у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти.

Оскільки позивач не скористався своїм процесуальним правом надати належним чином виконаний розрахунок заборгованості за пенею, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом зі спливом позовної давності, оскільки направивши боржнику 20 липня 2009 року вимогу про дострокове повернення кредиту змінило строк виконання зобов’язань за договором, висновків суду не спростовують, оскільки після цього - 27 липня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до кредитного договору в частині розміру кредиту та строку його повернення.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені – скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 1 897,50 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту та 851,29 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів скасувати, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

ОСОБА_4