Ухвала суду № 71251187, 19.12.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Яремка В.В.

секретар: Тодоряк Г.Д.

позивач ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

треті особи - ОСОБА_5, Перша чернівецька державна нотаріальна контора,

апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року, головуючий у 1-й інстанції Чебан В.М.,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_1 у вересні 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини за законом недійсною, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна із чужого незаконного володіння, стягнення грошової компенсації.

В обгрунтування позовних вимог вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його дружина ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/2 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної сумісної власності покійній дружині та сину ОСОБА_2, житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_2; земельної ділянки, 021 га, розташованої в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Спадкоємцями за законом першої черги після її смерті є він, сини ОСОБА_5 та

_______________________

провадження № 22-ц/794/1112/17 Категорія: 39

ОСОБА_2 та мати покійної дружини - ОСОБА_3

Після смерті ОСОБА_6 відкрито спадкову справу в Першій чернівецькій державній нотаріальній конторі за № 693/2005, державний нотаріус Калашнікова І.С.

Зазначав, що він є інвалідом І групи по зору, потребував постійної сторонньої допомоги, на момент смерті дружини був повністю не зрячою особою, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, витягом із акту огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ №220362; довідкою серії 2-18-АБ №220362 від 21.03.2002 року, довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №337477, медичним заключенням Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова до історії хвороби №444608 за період лікування з 20.12.2004 р. по 30.12.2004 р., медичним заключенням Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова до історії хвороби № 444867 за період лікування з 30.12.2004 р. по 11.01.2005 р., витягом із історії хвороби № 1816/226 Чернівецької ОКЛ, витягом із амбулаторної картки ОСОБА_1 на 2-х арк., консультативним висновком окуліста Чернівецької ОКП від 29.04.2005 р., медичною карткою амбулаторного хворого від 27.04.2005 р.

У зв'язку з тим, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 він був повністю незрячим, його син ОСОБА_2 був неповнолітнім та також інвалідом по зору, а сину позивача ОСОБА_5 на момент смерті матері було лише 18 років, оформленням спадкової справи займалась мати покійної дружини - ОСОБА_3 Його лише приводили та вказували де він має підписуватись, при цьому йому вголос тексту документів не зачитували. Всі необхідні документи для прийняття спадщини та після оформлення спадщини були та є у відповідачів.

Також зазначав, що як на момент смерті дружини, так і після її смерті, до червня 2015 року, він продовжував проживати в спадковій квартирі АДРЕСА_1, оскільки вважав себе її співвласником. Дана квартира розташована поруч із підприємством УТОС, на якому він працював та за допомогою палиці для інвалідів самостійно добирався до роботи без допомоги сторонніх осіб.

Згідно з усною домовленістю з відповідачем ОСОБА_2 він проживав в окремій кімнаті, двері якої ним замикалась на ключ. У вищевказаній квартирі він проживав як за життя покійної дружини, так і на момент відкриття спадщини, та продовжував постійно проживати до 13 червня 2015 року.

13 червня 2015 року відповідач ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною без його відома, виламавши замкнені на ключ двері у кімнату, викинули на вулицю частину його особистих речей, меблів, при цьому не повернули позивачу ряд побутової техніки, документів та із шафи пропало 10 000 дол. США, які позивач отримав від продажу своєї частки квартири, яка знаходилась в АДРЕСА_3.

Просив ухвалити рішення, яким визнати частково недійною заяву ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори про відмову від спадщини за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровану в реєстрі за № 4-2134, 4-2135, 4-2136 від 29 червня 2005 року в частині відмови ОСОБА_1, від спадщини за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3; визнати частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом в частині 1/8 від 05 грудня 2005 року на квартиру № 15 загальною площею 45,00 кв.м., житловою - 27,60 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, яке видано на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 4-3380; визнати частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині 1/4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2, яке видано на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 4-3382; визнати частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині 1/4 на земельну ділянку площею 0,21 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, яке видано на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 4-3384; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/4 частку житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 22 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., зареєстрованого в реєстрі за номером 876; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1143 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_2, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М.Д., зареєстрованого в реєстрі за номером 877; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/4 частки земельної ділянки площею 0,0993 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_2, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М.Д., зареєстрованого в реєстрі за номером 895; стягнути з ОСОБА_2 вартість 1/4 частки, а саме: 54 750 грн. вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2; стягнути з відповідачів понесені витрати за судову будівельно-технічну експертизу в розмірі 4 000,00 грн. та витрати на правову допомогу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано частково недійною заяву ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Першої чернівецької державної нотаріальної контори про відмову від спадщини за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровану в реєстрі за № 4-2134, 4-2135, 4-2136 від 29 червня 2005 року в частині відмови ОСОБА_1 від спадщини за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнано частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом в частині 1/8 від 05 грудня 2005 року на квартиру АДРЕСА_1, яке видано на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстровано в реєстрі за № 4-3380.

Визнано частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині 1/4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2, яке видано на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстровано в реєстрі за № 4-3382.

Визнано частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині 1/4 на земельну ділянку площею 0,21 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в селі Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, яке видано на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстровано в реєстрі за № 4-3384.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1143 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., що зареєстровано в реєстрі за номером 877.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/4 частки земельної ділянки площею 0,0993 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_4, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., що зареєстровано в реєстрі за номером 895.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 54 750,00 грн. 1/4 частки вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на судову будівельно-технічну експертизу в сумі 4 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На дане рішення відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляції посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач на момент відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем та не подавав заяву про прийняття спадщини. З 28 вересня 1999 року по 17 липня 2014 року позивач був прописаний у власній квартирі АДРЕСА_3, і після продажу квартири звернувся до апелянта з проханням прописати в спірній квартирі. Після прийняття спадщини ОСОБА_2 саме позивач оформлював особові рахунки по сплаті комунальних платежів на ім'я спадкоємця, який був неповнолітнім. До березня 2014 року ОСОБА_1 особисто сплачував комунальні платежі, а тому знав, що не є власником квартири. Крім того, позивач звернувся до суду після пропуску строку позовної давності та суд безпідставно відмовив у його застосуванні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач постійно проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини. При написанні заяви про відмову від спадщини після смерті дружини позивачу не було прочитано вголос тексту заяви, відповідно, відсутні докази про те, що позивачу було роз'яснено його права та наслідки відмови від прийняття спадщини, не було роз'яснено, що відмовитись не можна від частини спадщини. Отже, наявні підстави для визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, витребування спадкового майна з чужого незаконного володіння та стягнення ? вартості частки будинку. Оскільки про існування заяви про відмові від прийняття спадщини позивач дізнався лише 03 вересня 2015 року, заява про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Однак з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись колегія суддів апеляційного суду не може.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Так, відповідно до частин 3, 5 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 12 листопада 1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у сторін народились двоє дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач ОСОБА_1 з 28 вересня 1999 року до 17 липня 2014 року був прописаний в АДРЕСА_3.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 2002 року кв. АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2, земельної ділянки в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області.

Державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Калашніковою І.С. 29 червня 2005 року заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_6 за №696/2005. Спадкоємцями першої черги на момент відкриття спадщини є позивач ОСОБА_1 - чоловік, сини ОСОБА_5, ОСОБА_2, та мати - ОСОБА_3

29 червня 2005 року до Першої чернівецької державної нотаріальної контори у спадковій справі № 696/2005 ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 подали заяву про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6, заява зареєстрована в реєстрі за № 4-2134, 4-2135, 4-2136 від 29 червня 2005 року

05 грудня 2005 року до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори звернувся із заявою ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 В заяві зазначено, що ОСОБА_1 дає згоду на підписання цієї заяви його сином ОСОБА_2 Разом з тим, в заяві від 05 грудня 2005 року відсутні будь-які відомості про те, що нотаріусом прочитано вголос текст заяви.

05 грудня 2005 року державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, та зареєстровано в реєстрі за №4-3380; свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2, та зареєстровано в реєстрі за №4-3382; свідоцтво на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,21 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану в селі Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, та зареєстровано в реєстрі за №4-3384

Судом першої інстанції також встановлено, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 та на дату підписання заяви про відмову від прийняття спадщини 29 червня 2005 року позивач ОСОБА_1 був повністю незрячим. З 21 березня 2002 року йому встановлена І група інвалідності без терміну пересвідчення.

Згідно з ч.3 ст. 203, ст. 204, ч. ч. 1,3 ст. 215 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з п.36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства України від 03 березня 2004 року № 20/5 нотаріуси зобов'язані встановити дійсні наміри кожної сторони до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної сторони. Встановлення дійсних намірів однієї з сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Згідно з ч. 5 ст. 1274 ЦК України, п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав встановлених ст.ст.225, 229-231 і 233 ЦК України.

З урахуванням того, що відмова від спадщини - односторонній правочин, а згідно з ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсний. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК, а відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правові наслідки правочину, вчиненого під впливом помилки, передбачені статтею 229 ЦК України, згідно з якою якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

При цьому істотне значення, зокрема, має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

Згідно з п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» обставини, щодо яких помилялась сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

У ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Також у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 зазначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК України.

Відповідно до інформаційного листа ВССУ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_1 на момент смерті дружини ОСОБА_6 проживав в кв. АДРЕСА_1, підписуючи заяву про відмову від спадщини на користь свого сина ОСОБА_2 від 29 червня 2005 року помилявся відносно природи правочину, оскільки вважав, що відмовляється від частки спадщини, а тому доведено існування самого суб'єктивного цивільного права, щодо якого заявлено вимогу, про захист якого він просить.

Доводи апеляційної скарги висновків суду щодо обгрунтованості вищезазначеної матеріально-правової вимоги не спростовують.

Поряд з цим, колегія суддів вважає, що має місце сплив позовної давності, тобто сплив строку, у межах якого спадкоємець ОСОБА_1 міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права (інтересу) в частині позовних вимог про визнання частково недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині ? на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2, яке видано на ім'я ОСОБА_2; частково недійним Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині 1/4 на земельну ділянку площею 0,21 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в селі Топорівці Новоселицького району Чернівецької області; витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1143 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/4 частки земельної ділянки площею 0,0993 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., що зареєстровано в реєстрі за номером 895; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 54 750,00 грн. 1/4 частки вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Так, у розумінні статті 256 ЦК України позовна давність є строком, протягом якого громадянин має права вимагати захисту, тобто звернутися з вимогою про прийняття рішення про захист.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч.3,4.5 ст. 257 ЦК України).

Судом установлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, а позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця проживав з нею в одній квартирі, при написанні заяви в нотаріальній конторі про відмову від спадщини помилявся щодо відмови від спадкової частки лише в квартирі АДРЕСА_1.

Отже, з дня звернення до нотаріальної контори 29 червня 2005 року із заявою про відмову від прийняття спадщини спадкоємець ОСОБА_1 знав про порушення свого цивільного права (інтересу) щодо спадкового майна та отримання відповідачем ОСОБА_2 05 грудня 2005 року правовстановлюючих документів на спадкове майно в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області. А відтак, у сенсі положень частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від 29 червня 2005 року.

З позовними вимогами до суду про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року на житловий будинок та земельні ділянки в с. Топорівці Новоселицького району ОСОБА_1 звернувся у жовтні 2015 року, тобто після спливу більш як десяти років після вчинення вищезазначених нотаріальних дій.

Обставини спадкування після смерті ОСОБА_6 не вказують на причини, які б унеможливлювали чи ускладнювали звернення ОСОБА_1 до суду в межах строку позовної давності з позовом про захист свого цивільного права щодо спадкового майна, що знаходиться в селі Топорівці Новоселицького району Чернівецької області.

Оскільки стороною відповідача в суді першої інстанції було заявлено про застосування строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині та наявності підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

З огляду на викладене, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання частково недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині ? на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2, яке видано на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстровано в реєстрі за № 4-3382; частково недійним Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині 1/4 на земельну ділянку площею 0,21 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в селі Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, яке видано на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстровано в реєстрі за № 4-3384; витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1143 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., що зареєстровано в реєстрі за номером 877; витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/4 частки земельної ділянки площею 0,0993 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_4, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., що зареєстровано в реєстрі за номером 895; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 54 750,00 грн. 1/4 частки вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2; стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат, понесених на судову будівельно-технічну експертизу в сумі 4 000 грн., слід скасувати. В задоволенні цих вимог ОСОБА_1 відмовити, а в решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання частково недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині ? на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2, яке видано на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстровано в реєстрі за № 4-3382; частково недійним Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині 1/4 на земельну ділянку площею 0,21 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в селі Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, яке видано на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстровано в реєстрі за № 4-3384; витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1143 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., що зареєстровано в реєстрі за номером 877; витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/4 частки земельної ділянки площею 0,0993 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_4, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., що зареєстровано в реєстрі за номером 895; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 54 750,00 грн. 1/4 частки вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2; стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат, понесених на судову будівельно-технічну експертизу в сумі 4 000 грн., скасувати.

В задоволенні цих вимог ОСОБА_1 відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Розподіл судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави 487 гривень 20 копійок з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 26 грудня 2017 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н.К. Височанська

В.В. Яремко