Постанова № 71244585, 18.12.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шалота К.В.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"18" грудня 2017 р. Справа № 296/6387/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Кошиль О.Ю.,

позивача, представників сторін, третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "01" вересня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа: Житомирська міська рада про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради , -

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2017 року ОСОБА_3 подав до Корольовського районного суду міста Житомира адміністративний позов, просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №730 від 04.08.2017 року.

Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від "01" вересня 2017 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши справу в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підпунктом 4.5 пункту 4 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №675 від 02.08.2017 року "Про затвердження плану заходів з нагоди відзначення 1133-ї річниці від дня заснування міста Житомира" зобов'язано департамент економічного розвитку міської ради забезпечити організацію 08-10 вересня 2017 року виїзної торгівлі на святкових майданчиках без права реалізації слабоалкогольних напоїв.

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №730 від 04.08.2017 року "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 02.08.2017 №675" внесено зміни, а саме пункт 4.5 викладено в наступній редакції: "департамент економічного розвитку міської ради забезпечити організацію 08-10 вересня 2017 року виїзної торгівлі на святкових майданчиках з правом реалізації слабоалкогольних напоїв".

В обґрунтування апеляційної скарги позивач покликається на те, що спірне рішення відповідача прийнято з порушенням процедури, передбаченої Регламентом виконавчого комітету Житомирської міської ради, строків оприлюднення проекту оскаржуваного рішення, а також не відповідає Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС (в редакції до 15.12.2017 року) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Аналогічні приписи містить ст.5 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту .

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що надавати юридичну оцінку спірному рішенню на предмет дотримання процедури, передбаченої Регламентом виконавчого комітету Житомирської міської ради, строків оприлюднення проекту оскаржуваного рішення, а також не відповідності Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" суд зобов'язаний лише у тому випадку, якщо прийде до висновку, що воно зачіпає індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

З змісту оскаржуваного рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №730 від 04.08.2017 року вбачається, що рішення фактично стосується внесення змін, а саме скасування раніше встановленої заборони на реалізацію слабоалкогольних напоїв 08-10 вересня 2017 року під час виїзної торгівлі на святкових майданчиках з нагоди відзначення 1133-ї річниці від дня заснування міста Житомира.

Зазначене рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №730 від 04.08.2017 року жодним чином не вплинуло на права чи обов'язки позивача, а відтак відсутність в позивача прав чи обов'язків в зв'язку з оскаржуваним рішенням не породжує і права на захист, тобто права на звернення з даним адміністративним позовом.

Під час апеляційного розгляду суд намагався з'ясувати у позивача та його представника, які його права зачіпає та порушує оскаржуване рішення. На обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що внаслідок прийняття спірного рішення ним були зафіксовані факти продажу різними суб'єктами алкогольних напоїв, які не підпадають під визначення слабоалкогольні напої, передбаченого статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Інших доводів щодо порушення своїх суб'єктивних прав ні в судовому засіданні, ні в апеляційній скарзі позивач не навів.

Щодо зазначених тверджень позивача, то колегія суддів вважає за необхідне вказати, що спірним рішенням нікому не надавався дозвіл на реалізацію алкогольної продукції сумнівної якості чи такої, що не підпадає під визначення слабоалкогольних напоїв.

Та обставина, що органи поліції чи інші органи, які відповідно статті 16 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 року "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" здійснюють контроль за дотриманням норм цього Закону неналежно виконують свої обов'язки і неналежно реагують на відповідні правопорушення жодним чином не перебуває у причинному зв'язку із оспорюваним рішенням, а свої права у цій сфері позивачу слід захищати у інший спосіб.

Тим більше, що встановлення заборони на реалізацію слабоалкогольних напоїв під час святкувань обмежить права осіб, які легально та у законний спосіб займаються підприємницькою діяльністю, або працюють у сфері торгівлі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не надано належних та переконливих доказів, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради порушує його права, свободи чи інтереси в сфері публічно-правових відносин.

Відповідно статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "01" вересня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання її у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повний текст постанови виготовлено "22" грудня 2017 р.