Постанова № 71244558, 21.12.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3021/17

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

21 грудня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Драчук Т. О. Совгири Д. І. ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач є членом фермерського господарства "Демковецьке" разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Загальними зборами ФГ "Демковецьке" 15.05.2017 прийнято рішення про розпаювання земельної ділянки площею 25,47 га рівними частками між вищевказаними членами господарства у рівних частках, розташованої за межами населених пунктів на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Позивач 19.05.2017 звертався із заявою №П-12982/5-7 від 19.05.2017 (з доданими до неї документами) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з метою отримання у власність земельної ділянки, відповідно до ст. 55 Закону України "Про землеустрій" про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності загальною площею 2,6796 га за межами населених пунктів на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства, без зміни її цільового призначення, яка перебувала в оренді члена ФГ "Демковецьке".

За результатом поданого ним клопотання (заяви), листом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №11-12282/0-95644/6-17 від 12.07.2017 позивачу відмовлено у наданні дозволу з підстав не надходження до відповідача документації із землеустрою. Вказано, що питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації може бути розглянуто відповідачем лише після погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок у встановленому законодавством порядку.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-1244СТ від 24.01.2017 ОСОБА_4, як засновнику ФГ "Демковецьке" надано дозвіл на поділ земельної ділянки площею 8,0153 га (кадастровий номер НОМЕР_2) на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району, що перебувала в оренді на підставі договору оренди від 03.10.2007.

ОСОБА_4 12.07.2017 надав Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області виготовлену технічну документацію із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки з матеріалами про зміну площі.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-15406-05 від 28.07.2017 затверджено вищевказану документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 8,0153 га, кадастровий номер НОМЕР_2, в результаті поділу якої утворено три земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_3 площею 2,7751 га; НОМЕР_4 площею 2,5605 га; НОМЕР_1 площею 2,6796 га.

Позивач 08.08.2017 повторно звернувся до відповідача з аналогічним клопотанням.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №П-20567/0-11937/6-17 від 17.08.2017 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання (заяви) та наданні дозволу на виготовлення технічної документації.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з часткової доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Так, згідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

При цьому пунктом "а" ч. 1 ст. 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Частиною 3 ст. 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 31 ЗК України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з ч. 1 ст. 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Частиною 1 та 2 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Так, відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, позивач подав 08.08.2017 року, у період дії договору оренди земельних ділянок від 3 жовтня 2007 року (строк дії до 17 серпня 2017 року). Однак, листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №П-20567/0-11937/6-17 від 17.08.2017 ОСОБА_3 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що відповідач був зобов'язаний розглянути заяву позивача з урахуванням дати її подання. При цьому, закінчення строку оренди під час розгляду Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області заяви позивача, не може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації з підстав, які не передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України.

А відтак, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позовна вимога про визнання протиправною відмови від 17.08.2017 року Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,6796 га із кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, колегія суддів зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Таким чином, суд не вправі зобов'язувати суб'єктів владних повноважень чи їх посадових осіб приймати (видавати, створювати) певні нормативно-правові чи інші рішення.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту позивача буде повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 08.08.2017 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України , суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ії прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 грудня 2017 року.