Постанова № 71243701, 18.12.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2017 р. Справа № 906/605/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бучинська Г.Б.

судді Олексюк Г.Є.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Максютинська Д.В

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіренісь № 114, від 03.11.2017р.

від відповідача 1 - ОСОБА_3, довіреність №2, від 03.01.2017р.

від відповідача 2 - представник не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Житомирської області від 12.10.17 р. у справі № 906/605/17

за позовом Головного управління Держгеокадастру України у Житомирській області (м. Житомир)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." (м. Київ)

2) Чуднівської районної державної адміністрації (м. Чуднів Житомирської області)

по визнання додаткової угоди від 22.01.2010 до договору оренди земельної ділянки від 20.06.2007 недійсною

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру України у Житомирській області (надалі - Позивач) звернулося з позовною заявою (а.с. 3-5) до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." (надалі - Відповідач 1); Чуднівської районної державної адміністрації (надалі - Відповідач 2) про визнання додаткової угоди від 22.01.2010 до договору оренди земельної ділянки від 20.06.2007 недійсною.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12 жовтня 2017 року (а.с 153-156) у позові відмовлено.

В обгрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що в 2015 році Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» подано до реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області договір оренди від 20.06.2007 р. та додаткову угоду про внесення змін до нього від 22.01.2010 р. для здійснення реєстрації/перереєстрації речового права – права оренди земельної ділянки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речового права та їх обтяжень». Державним реєстратором були вчинені реєстраційні дії щодо речових прав оренди ТОВ «А.Т.К.» на земельну ділянку. Отже, посилання позивача на відсутність реєстрації додаткової угоди від 22.01.2010 р. до договору оренди землі від 20.06.2007 р. не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для визнання її недійсною.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру України у Житомирській області звернулося з апеляційною скаргою (а.с.164-167) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 12 жовтня 2017 року у даній справі скасувати і винести нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Заумовами ст. 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Оскільки договір оренди землі від 20.06.2007 р. був зареєстрований в органах Держкомзему, відповідно додаткова угода повинна вчинятися в тій самій формі, що й договір оренди землі. Однак, спірна додаткова угода від 22.10.2010 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині терміну дії договору, не була зареєстрована в органах Держкомзему згідно порядку, що діяв на момент її укладення. Таким чином, остання укладена з порушенням діючого на той момент законодавства, що свідчить про її недійсність.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 29 листопада 2017 року на 11 годину 30 хвилин (а.с. 162-163).

29.11.2017р. на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Головного управління Держгеокадастру України у Житомирській області про відкладення розгляду справи з додатками (а.с. 181-190).

В судовому засіданні від 29.11.2017р. представник Відповідача 1- ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечив та надав пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.

Представник Головного управління Держгеокадастру України у Житомирській області та представник Чуднівської районної державної адміністрації не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомленні належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2017 року (а.с. 192-193) розгляд справи відкладено на 18 грудня 2017 року на 15:00 годину.

08.12.2017р. на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К., в якому, відповідач- 1 зазначає, що додаткова угода від 22.01.2010 року до договору оренди землі від 20.06.2007 року, яка є його невід'ємною та складовою частиною, визнається сторонами правочину, відповідає вимогам закону, їй надано юридичної сили уповноваженим органом в сфері реєстрації речових прав відповідно до вимог Закону, а тому відсутні підстави для визнання її недійсності, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду у даній справі - в силі.

18.12.2017р Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т.К.", подано до суду копії технічної документації із землеустрою щодо становлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею 20,55 га, цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташоване на території Жеребківської сільської ради Чуднівського району Житомирської олбасті та перебуває на умовах користування ТОВ "А.Т.К." та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна з додотками.

Представник позивача - ОСОБА_2, в судовому засіданні 18.12.2017р. підтримала доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача 1- ОСОБА_3, заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач стверджує, що Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 N 174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель", на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо необхідності державної реєстрації додаткової угоди від 22.01.2010 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині терміну дії договору, укладеному між сторонами, втратив чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 408 від 07.07.2012. і ні законом, ні підзаконним нормативно-правовим актом, як на час виникнення орендних відносин та їх реєстрації, так і на час перереєстрації договору оренди із відповідними змінами, не визначено та не встановлено конкретного терміну для здійснення відповідно реєстрації або перереєстрації речових прав на нерухоме майно.

Крім того, відповідач вказує, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2017 у справі №826/1684/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017, визнано протиправним та скасовано наказ Міністра юстиції України № 3715/5 від 20.12.2016 року про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов'язано Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України відновити становище, що існувало до видачі незаконного наказу, шляхом поновлення в державному реєстрі скасованої державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме права оренди землі ТОВ "А.Т.К." за рішеннями державних реєстраторів прав на нерухоме майно Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області від 25.11.2015 року №26459297, №26462171, №26461451; від 02.10.2015 року №24988850; від 28.12.2015 року №27585122.

Представник відповідача 2 - Чуднівської районної державної адміністрації не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення поштових відправлень.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє щаконність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в мкжах доводів апеляційної скарги.

При цьому дослідженню підлягають докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з розпорядження голови Чуднівської районної державної адміністрації №156 від 11.04.2007 ТОВ "А.Т.К." надано в оренду земельну ділянку,загальною площею 20,5 га із земель запасу Жеребківської сільської ради строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.(а.а.129)

20.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." (орендар/відповідач-1) та Чуднівською районною державною адміністрацією (орендодавець/відповідач-2) укладений договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Чуднівського району Житомирської області кадастровий номер - 1825882800:06:000:0007, загальною площею 20,5 га (а.с. 54-57). Даний договір був зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 040822400014 від 17.03.2008.

20.06.2007, згідно акта прийому-передачі, земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 20,5 га передана ТОВ "А.Т.К." (а.с. 59).

22.02.2008 складено акт про встановлення меж земельної ділянки переданої в оренду згідно договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 (а.с. 60-61).

Встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ «А.Т.К.» на підставі Договору оренди землі 20.06.2007 року, укладеного з Чуднівською районною державною адміністрацією, користується земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 20,5000 га. за кадастровим номером 1825882800:06:000:0007, що розташована на території Жеребківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Договір оренди на земельну ділянкуплощею 20,5000 га. за кадастровим номером 1825882800:06:000:0007 зареєстроване в Чуднівському РВ Житомирської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2008 року за № 040822400014.

22.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." (відповідач-1) та Чуднівською районною державною адміністрацією (відповідач-2) укладено додаткову угоду до договору оренди від 20.06.2007, згідно якої відповідачами було продовжено строк дії договору до 31.12.2025 (а.с. 63)

Відповідно до п.14.4 договору оренди землі від 20.06.2007 усі зміни та доповнення до цього договору здійснюється за взаємною згодою сторін, після чого цей договір, якщо це є обов'язковим відповідно до законодавства України, підлягає перереєстрації в уповноваженому органі.

Предметом позову у справі є вимога про визнання недійсною додаткової угоди від 22.01.2010 до договору оренди землі від 20.06.2007, укладеного між Чуднівською районною державною адміністрацією та відповідачем у справі.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадку та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України , саме на момент вчинення правочину.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про визнаня недійсною додаткової угоди від 22.01.2010 р. до договору оренди землі від 20.06.2007 задоволенню не підлягають, оскільки остання не є вчиненою через відсутність державної реєстрації додаткової угоди, проведення якої було обов"язковим на час її укладення.

Одночасно колегією суддів відзначається, що 2015 році ТОВ «А.Т.К.» подало до реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області договір оренди від 20.06.2007 та додаткову угоду про внесення змін до нього від 22.01.2010 для здійснення реєстрації/перереєстрації речового права - права оренди на вказані вище земельні ділянки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речового права та їх обтяжень».

Державними реєстраторами 25.11.2015 року були вчинені реєстраційні дії на підставі рішення № 26459297 щодо реєстрації речових прав оренди ТОВ «А.Т.К.» на земельну ділянку, що зазначена вище.

На момент укладення додаткової угоди (22.01.2010) земельні правовідносини регулювались положеннями ст.ст. 18, 20 Закону України “Про оренду землі”, відповідно до яких укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом, та є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 14.4 договору оренди землі від 20.06.2007 р. визначено, що усі зміни та доповнення здійснюються за взаємною згодою сторін, після чого даний договір підлягає перереєстрації в уповноваженому органі.

Станом на час укладення додаткової угоди - 22.01.2010, реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки здійснювалася Центром державного земельного кадастру згідно з Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962.

Таким чином, додаткова угода від 22.01.2010 року підлягала державній реєстрації, як і основний договір в органах Держкомзему згідно Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель.

З 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 за № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (зі змінами), що діяла до 01.01.2013, відповідними повноваженнями були наділені територіальні органи Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

З 01.01.2013 набрали чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр», постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон).

Положеннями статті 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Окрім того, орендодацями земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення визначено центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, а положення закону про державну реєстрацію договорів оренди землі виключено.

Враховуючи наведене, повноваження Чуднівської районної державної адміністрації, як орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 20.06.2007 р., припинились з 01.01.2013 року.

Оскільки державна реєстрація додаткової угоди від 22.01.2010 р. не була проведена в порядку, встановленому законом на момент її укладення (або до внесення законодавчих змін в нормативні акти, якими регулювалися земельні правовідносини, з огляду на відсутність визначеного строку для здійснення державної реєстрації), відповідно остання так і не набула чинності. Відтак, визначені нею положення не набрали юридичної сили (чинності) і не можуть змінювати права та обов'язки сторін за основним договором.

Водночас вчинення реєстраційних дій відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не можна ототожнювати з державною реєстрацією правочину, оскільки за змістом ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 19 даного Закону державна реєстрація речових прав – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав, яка проводиться зокрема на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом. Тобто, предметом реєстрації є право, а не правочин.

Натомість державна реєстрація договорів оренди землі полягала у реєстрації відповідного письмового документа з зазначеними у ньому реквізитами (зокрема, дата, номер договору, сторони тощо), тобто письмової форми, якою сторони договору визначали свої правовідносини.

Лише після проведення державної реєстрації договір оренди землі набував чинності і з цього моменту може розглядатися як підстава виникнення правовідносин та самі правовідносини.

А тому правовідносини, які визначили сторони додатковою угодою від 22.01.2010р., могли б вважатися дійсними лише за умови, якщо б реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на час їх виникнення.

Судом також звертається увага на те, що на час реєстрації права оренди 24.11.2015р. за додатковою угодою від 22.01.2010, органом, уповноваженим на розпорядженням землями державної власності сільськогосподарського призначення (в т.ч. орендодавцем), є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, щодо спірної земельної ділянки - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області. Разом з тим, у відповідності до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право державної власності в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на земельну ділянку площею 20,5 га кадастровий номер 1825882800:06:000:0007 зареєстроване лише 06.11.2017р., тобто значно пізніше, аніж похідне право оренди за відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 74, 76, 77, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зважаючи на викладені вище обставини, судом першої інстанції було підставно враховано п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, яким роз’яснено, що згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 22.01.2010 р. до договору оренди землі від 01.11.2005 р. задоволенню не підлягають, оскільки остання не є вчиненою.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру України у Житомирській області на рішення господарського суду Житомирської області від 12.10.17 р. у справі № 906/605/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 12.10.17 р. у справі № 906/605/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст.287-291 ГПК України.

Справу № 906/605/17 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Філіпова Т.Л.