Постанова № 71243647, 18.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2017 р. Справа № 920/378/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Пушай В.І.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

прокурора - Зливка К.О. - посвідчення № 047938 від 13.09.2017;

позивача - ОСОБА_1 - довіреність № 00/818-Д від 14.06.2016

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3321 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2017 у справі № 920/378/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко", м. Суми,

до Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми,

за участю першого заступника прокурора Сумської області, який вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми,

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко", м. Суми, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача - Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми, в якому просить суд визнати недійсними договори №№ 57, 58, 59 від 10.06.2016 року про залучення, розрахунок розміру та використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, укладені між відповідачем та позивачем.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.10.2017 (головуючий суддя Левченко П.І., суддя Костенко Л.А., суддя Коваленко О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2017 у справі № 920/378/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх апеляційних вимог позивач посилається на те, що зміст спірних договорів суперечить вимогам статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та пунктом 3.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради “Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми” від 22.06.2011 року № 601-МР, оскільки з бази для визначення розміру пайової участі (кошторисної вартості будівництва об’єктів) не було відраховано суму вартості витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд, інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву (вх. № 11485 від 13.11.2017), в якій просить справу розглянути за відсутності представника Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради за наявними в ній матеріалами у зв’язку з його неможливістю прибуття до судового засідання.

Перший заступник прокурора Сумської області у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Перший заступник прокурора Сумської області зазначив, що в якості доказів обґрунтованості своїх позовних вимог позивачем були надані копії зведених кошторисних розрахунків вартості об'єктів будівництва з зазначенням, що в цих розрахунках не враховуються витрати на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Проте, на думку прокурора, вказані документи не є належними та допустимим доказами, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, оскільки вони не надавались для визначення сум пайової участі. Управлінням розрахунок проводився саме на підставі наданих позивачем документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта та фактично є узгоджений сторонами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

10 червня 2016 між ТОВ "БВКК "Федорченко", м. Суми, та Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми укладено договори №№ 57, 58, 59 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми по об’єктах будівництва: 1) “Перший багатоквартирний житловий будинок та трансформаторна підстанція по вул. Прокоф’єва (земельна ділянка № 45) в м. Суми (2-й пусковий комплекс)”; 2) “Другий багатоповерховий багатоквартирний житловий будинок по вул. Прокоф’єва (земельна ділянка № 45) в м. Суми; 3) “Третій багатоповерховий багатоквартирний житловий будинок по вул. Прокоф’єва (земельна ділянка № 45) в м. Суми” (далі – договори №№ 57, 58, 59).

Пунктами 2.1 договорів №№ 57, 58, 59 сторони встановили, що замовник (позивач) зобов’язується перерахувати на рахунок цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми грошові кошти (внесок) у розмірі, відповідно, 1166889,08 грн. (договір № 57), 1216223,84 грн. (договір № 58), 1216223,84 грн. (договір № 59), що становить 4,0 % від загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта.

Пунктом 2.2 договорів №№ 57, 58, 59 сторони встановили, що невід’ємною частиною договорів є розрахунок величини пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми.

Суми пайових коштів до перерахування, встановлені сторонами у пункті 2.1 договорів №№ 57, 58, 59, відповідають сумам пайових коштів до перерахування, визначеним у розрахунках розміру пайових коштів, які є невід’ємною частиною договорів №№ 57, 58, 59 згідно пункту 2.2 цих договорів.

Згідно статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частини перша та друга статті 40 Закону).

Відповідно до частини п’ятої статті 40 згаданого Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Пунктом 3.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми (Порядок), затвердженого рішенням Сумської міської ради від 22.06.2011 № 601-МР, величина пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми визначається у договорі, укладеному з Управлінням реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради (відповідно до встановленого цим Порядком розміру пайової участі) з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами і правилами, та не може перевищувати граничного розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд, інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Пунктом 3.2.2 Порядку встановленого для багатоповерхових житлових будинків розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми з урахуванням інших передбачених законом відрахувань – 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта.

Позивач вважає, що відповідач порушив вимоги статті 40 вищезгаданого Закону та пункту 3.1 Порядку, а саме: з бази для визначення розміру пайової участі (кошторисної вартості будівництва об’єктів) не було відраховано суму вартості витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд, інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Позивач також стверджує, що кошторисна вартість будівництва першого будинку (договір № 57) без врахування вартості витрат на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій становить 21803821,00 грн., а тому сума 4 % пайової участі становить 872152,84 грн.; кошторисна вартість будівництва другого будинку (договір № 58) без врахування вартості витрат на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій становить 23617475,00 грн., а тому сума 4 % пайової участі становить 944599,00 грн.; кошторисна вартість будівництва третього будинку (договір № 59) без врахування вартості витрат на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій становить 22022454,00 грн., а тому сума 4 % пайової участі становить 880898,16 грн.

Позивач просить суд визнати недійсними договори №№ 57, 58, 59, посилаючись на ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, п. 3.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами, що зміст договорів на момент їх укладення суперечив статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та пункту 3.1 Порядку.

Викладені вище висновки господарського суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що Управлінням не було відраховано із загальної суми суму вартості витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд, інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамаиданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Однак, колегія суддів зазначає, що пунктом 3.1.1 договорів №№ 57, 58, 59 сторони визначили, що замовник (позивач) зобов’язується надати Управлінню (відповідачу) документи, передбачені пунктом 2.4 договору, тобто документи, що підтверджують вартість будівництва об’єкта містобудування, з техніко-економічними показниками (копія затвердженої кошторисної вартості будівництва з підписами та печатками генерального проектувальника та Замовника).

Пунктом 4.5 договорів №№ 57, 58, 59 сторони визначили, що відповідальність за достовірність наданих для розрахунку даних несе Замовник.

Позивач надав до матеріалів справи копії зведених кошторисних розрахунків вартості об’єкта будівництва першого, другого та третього будинків по вул. Прокоф’єва (земельна ділянка № 45) для розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми з зазначенням, що в цих розрахунках не враховуються витрати на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Проте, в даних зведених кошторисних розрахунках відсутні дати складання та затвердження. Ці зведені кошторисні розрахунки не є належним та допустимим доказом недійсності договорів №№ 57, 58, 59, оскільки вони не надавалися позивачем відповідачеві згідно пункту 3.4 Порядку та згідно пункту 2.4 договорів для визначення сум пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми, а за достовірність наданих для розрахунку даних відповідальність, згідно пункту 4.5 договорів, несе саме замовник (позивач).

Саме на підставі наданих позивачем документів, що підтверджують вартість будівництва об’єкта містобудування з техніко-економічними показниками (копій затвердженої кошторисної вартості будівництва з підписами та печатками генерального проектувальника та замовника), за достовірність яких несе відповідальність замовник (пункт 4.5 договорів), був визначений відповідачем розмір суми пайових внесків, який сторони узгодили в пункті 2.1 договорів №№ 57, 58, 59.

Твердження позивача, що розрахунки сум пайових внесків були виконані відповідачем без погодження з позивачем не відповідають дійсності, оскільки погодження розрахунку величини (суми) пайової участі замовника у створенні і розвитку інфраструктури м. Суми по кожному з договорів відбувалось при укладенні договорів №№ 57, 58, 59, невід’ємною частиною яких, згідно пункту 2.2 договорів, є розрахунок пайової участі замовника, на підставі якого, згідно пункту 2.1 договорів, замовник зобов’язався сплатити на рахунок цільового фонду розвитку інфраструктури м. Суми визначені розрахунком суми коштів пайової участі. Таким чином, розмір сум пайової участі, визначених у розрахунках, виконаних відповідачем на підставі документів, наданих позивачем, узгоджений сторонами (позивачем та відповідачем) у пункті 2.1 договорів №№ 57, 58, 59.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що при здійсненні розрахунків сум пайових внесків, виконаних на підставі наданих позивачем відповідачеві документів, що підтверджують вартість будівництва об’єкта містобудування з техніко-економічними показниками, не були враховані витрати позивача на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що зміст договорів №№ 57, 58, 59 в частині зазначеної в пункті 2.1 цих договорів суми грошових коштів (розміру пайової участі) суперечить вимогам статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та пункту 3.1 Порядку.

В момент вчинення правочинів (в момент укладення договорів №№ 57, 58, 59) сторони досягли згоди з усіх істотних умов договорів.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до частини 1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки позивач у своїй позовній заяві стверджує лише про часткову невідповідність змісту пункту 2.1 договорів №№ 57, 58, 59 в частині розміру частини суми пайового внеску по кожному з договорів, що на його думку має складати менші суми, то звернення його з позовом про визнання повністю недійсними договорів №№ 57, 58, 59 суперечить встановленим пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, а відтак не може бути належним способом захисту цивільних прав та інтересів судом у даному випадку.

Згідно статті 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, які саме витрати на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, якою вартістю не враховані позивачем при виконанні розрахунків пайових внесків до договорів №№ 57, 58, 59, що унеможливлює визнання недійсними окремих частин договорів (щодо певної частини суми грошових коштів (внесків), встановленої сторонами у пунктах 2.1 договорів) №№ 57, 58, 59, тобто унеможливлює часткове задоволення позовних вимог позивача.

Підстави для визнання договорів №№ 57, 58, 59 недійсними в цілому у даному випадку відсутні, оскільки по суті вимог про визнання недійсними договорів №№ 57, 58, 59 в цілому позивач не обґрунтовує і не доводить, що договори є недійсними в цілому, а лише бездоказово стверджує про те, що сума 4 % пайової участі, зазначена у пункті 2.1 договорів №№ 57, 58, 59 має бути меншою, але позивач погоджується, що певна частина суми (більша частина), зазначеної у пункті 2.1 договорів, є правомірною і відповідає Закону та Порядку, а відтак позивач не згоден лише з окремою частиною ціни (суми) договору (частиною суми пайового внеску, встановленого сторонами у пункті 2.1 договорів).

За таких обставин, недійсність окремої частини правочину, згідно статті 217 Цивільного кодексу України, немає наслідком недійсності інших його частин (іншої частини пункту 2.1 договорів – іншої частини суми пайових внесків, яку позивач не оспорює і за наявності якої договори є дійсними в цілому, оскільки в них залишаються у будь-якому разі істотні умови договорів, зокрема, певні суми пайових внесків, які позивач зобов’язаний, згідно статті 40 Закону сплатити) і правочину в цілому, якщо можна припустити (а в даному випадку можна припустити), що правочин був би вчинений і без включення до нього можливо недійсної частини розміру суми пайової участі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсними договорів №№ 57, 58, 59 в цілому є безпідставними, необґрунтованими та неправомірними, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2017 у справі № 920/378/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко", м. Суми, на рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2017 у справі № 920/378/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2017 у справі № 920/378/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пушай В.І.