Постанова № 71243472, 19.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2017 р. Справа№ 910/13941/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Вайнер О.Л. - (ордер КВ № 192928 від 14.03.2017 р.);

від відповідача: Ланець А.М. - (довіреність від 10.05.2017 року);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Буд Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 р.

у справі № 910/13941/17 (суддя Босий В.П.)

за позовом Приватного підприємства "АМТТ-Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Буд Компані"

про стягнення 110 501,16 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "АМТТ-Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Буд Компані" про стягнення 110 501,16 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року позов Приватного підприємства "АМТТ-Трейд" задоволено повністю.

Додатковим рішенням від 19.10.2017 року стягнуто з відповідача на користь позивача 15 000, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та додаткове рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача позивача основний боргу у сумі 27 317,72 грн., втрати від інфляції у сумі 24 756, 54 грн., 0,1% річних у розмірі 226,18 грн. пеню у сумі 20 702, 20 грн., витрати на послуги адвоката у розмірі 7 500, 00 грн. та 7 667, 51 грн. витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми права, а саме ст. ст. 549, 610, 611, 612 ЦК України та п. 12.4. договору, а саме відповідальність відповідача щодо п. 3.3. договору, адже початок нарахування штрафних санкцій передбачений за порушення п. 3.3.1 договору та нараховуються лише з початком строку, вказаного в п. 3.3. договору. Крім того, апелянт не погоджується з розрахунком судових витрат.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Буд Компані" по справі № 910/13941/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Дикунська С.Я., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Буд Компані" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Дикунська С.Я., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 19.12.2017 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.12.2017 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2017 р. заперечив проти апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 10.06.2016 р. між ПП "АМТТ-Трейд" (субпідрядник) та ТОВ "Л-Буд Компані" (генпідрядник) був укладений договір підряду № 3/6 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого субпідрядник за завданням генпідрядника зобов'язується на свій ризик, своїми силами, матеріалами та засобами (власним транспортом і механізмами, з числа штатних працівників) у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати комплекс будівельно-монтажних робіт зазначених в п. 1.1.2 даного договору (влаштування вентильованого фасаду з облицюванням керамогранітом 1-го та 2-го поверхів будинку та влаштуванню фризу з алюмінієвого листа), на об'єкті зазначеному в п. 1.1.1 даного договору (будівництво житлових будинків та об'єктів соціально-культурного призначення на земельній ділянці обмеженої вулицями Академіка Вільямса, Маршала Конєва (6-й мікрорайон) у Голосіївському районі міста Києва; житловий будинок по вул. Маршала Конєва, 10/1 (будівельний номер 3) у м. Києві (секції 3А, 3Б, 3В), згідно із затвердженою проектною документацією та здати вказані роботи генпідряднику будівництва у встановлений термін.

Відповідно до п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.08.2016 р. термін виконання робіт субпідрядником за цим договором триває протягом 30 робочих днів з моменту повної передачі фронту робіт замовником.

Сума цього договору узгоджена сторонами в додатку № 1 до цього договору. Якщо робіт виконано менше, то сума договору визначається згідно з актами прийому - передачі виконаних робіт погодженої сторонами форми, з урахуванням виконаних робіт субпідрядником. (п. 3.1. договору)

Згідно з п. 3.3 договору оплата за цим договором здійснюється генпідрядником шляхом внесення коштів на поточний рахунок субпідрядника у національній валюті України, в наступному порядку:

- до початку робіт генпідрядник здійснює авансовий платіж в розмірі 50% від ціни договору;

- погашення авансу здійснюється при поточному оформленні актів приймання виконаних робіт;

- подальші розрахунки з субпідрядником здійснюються на початку місяця, що слідує за звітним, на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт, а остаточний розрахунок згідно п. 3.3.1 даного договору.

Пунктом 3.1.1 Договору сторони домовились, що остаточний розрахунок за виконані роботи, а саме 2% від ціни договору, виходячи з фактично виконаних субпідрядником обсягів робіт, на підставі підписаних актів виконаних робіт, генпідрядник перераховує субпідряднику протягом 30 календарних днів з моменту передачі всіх виконаних робіт та підписання останнього акту виконаних робіт та за умови відсутності зауважень з боку інвесторів збудованих житлових чи нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 3.8 договору вартість послуг, які надаються генпідрядником субпідряднику складає 1% від загальної суми договору, але в разі виробничої необхідності або при збільшенні об'єму надання таких послуг, генпідрядник має право підвищити вартість зазначених послуг до 1,5 % від загальної суми договору на певний період, повідомивши про це завчасно субпідрядника листом.

Згідно з п. 4.3.4. договору генпідрядник в рамках цього договору зобов'язується, зокрема, сплатити вартість виконаних субпідрядником робіт за цим договором у порядку та в обсягах, передбачених розділом 3 цього договору.

Відповідно до п. 16.7 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

В додатку № 1 до цього договору сторонами була погоджена ціна договору підряду № 3/6 від 10.06.2016 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 2 028 532,73 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг) № 1 від 25.11.2016 на суму 506 146,15 грн., № 1 від 28.02.2017 р. на суму 451 485,90 грн., № 1 від 28.02.2017 на суму 253 684,50 грн., № 1 від 28.02.2017 на суму 103 791,30 грн., № 1 від 28.02.2017 на суму 240 202,24 грн., № 1 від 31.05.2017 на суму 105 900,56 грн. та № 1 від 31.05.2017 на суму 367 322,08 грн., які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Також, між сторонами були підписані акти надання послуг (№ 681 від 30.11.2016 на суму 5 061,46 грн., № 77 від 28.02.2016 на суму 10 491,64 грн., № 284 від 31.05.2017 на суму 4 732,22 грн.), якими підтверджується надання відповідачем та прийняття позивачем послуг на виконання умов п. 3.8. договору, загальна сума яких складає 20 285,32 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у останнього заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодекс України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач схвалив виконання договору підряду, а саме погодив строк виконання та ціну виконаних робіт, шляхом підписання уповноваженим представником відповідача відповідних актів виконаних робіт.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач відмовився від прийняття здійснених позивачем робіт. Крім того, відповідач не заперечує факту здійснення позивачем та прийняття відповідачем підрядних робіт.

Відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних робіт на суму 1 980 929,69 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджується.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виконуючи умови договору, відповідач, як замовник, за приписами частини 1 статті 853 ЦК України, одержавши від позивача акти виконаних робіт, підписав їх без зауважень, не виявивши відступів від умов договору, у зв'язку з чим він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані позивачем за договором підряду.

Таким чином, оскільки акти виконаних робіт були підписані сторонами без заперечень, то у відповідача відповідно до п. 3.3. договору підряду виникло зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача щодо стягнення 27 317,72 грн. заборгованості за договором підряду № 3/6 від 10.06.2016 р. підлягає задоволенню.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 12.4 договору за порушення термінів остаточної оплати договору генпідрядник сплачує субпідряднику 0,1 % річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат за загальний період з березня 2017 р. по червень 2017 р. та 0,1 % річних за загальний період з 02.03.2017 р. по 11.08.2017 р., враховуючи особливості, визначені в п. 3.3. договору підряду, а саме що розрахунки здійснюються на початку місяця, що слідує за звітним на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт, з урахуванням часткових проплат, погоджується з здійсненим судом першої інстанції розрахунком, та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 0,1 % річних у розмірі 226,18 грн. та інфляційних втрат у розмірі 24 756,54 грн.

Стосовно нарахування і стягнення пені, колегія суддів вважає за можливе зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 ЦК України є сплата боржником неустойки.

За приписами пункту 12.4 договору за порушення термінів остаточної оплати договору генпідрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі 0,1 % від загальної вартості договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання з своєчасної оплати виконаних робіт не здійснив, враховуючи особливості, визначені в п. 3.3. договору підряду, а саме що розрахунки здійснюються на початку місяця, що слідує за звітним на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт та з огляду здійснення часткових проплат, колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, погоджується з ним та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 58 200,72 грн. за загальний період з 02.03.2017 р. по 11.08.2017 р.

Твердження відповідача стосовно того, що розрахунок не вірний, у зв'язку з не врахуванням в ньому факту підписання останнього акту виконаних робіт 31.05.2017 р. та не врахування того, що пунктом 12.4 договору передбачена сплата пені та 0,1% річних лише за порушення остаточного розрахунку відповідно до п. 3.3.1 договору спростовується наступним.

Початкові розрахунки між сторонами у даній справі відбувались на умовах авансування, в той час як подальші розрахунки з позивачем відповідно до п. 3.3 повинні були здійснюватись на початку місяця, що слідує за звітним на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт.

В той же час, пунктом 3.3.1 даного договору передбачений остаточний розрахунок за виконані роботи, а саме 2% від ціни договору виходячи з фактично виконаних субпідрядником обсягів робіт, на підставі підписаних актів виконаних робіт, генпідрядник перераховує субпідряднику протягом 30 календарних днів з моменту передачі всіх виконаних робіт та підписання останнього акту виконаних робіт та за умови відсутності зауважень з боку інвесторів збудованих житлових чи нежитлових приміщень.

Тобто, сторонами в договорі було передбачено певний розрахунок у розмірі 2 % від суми договору, який має особливий статус та свій конкретний розмір.

Отже, сторонами були передбачені різні види розрахунків, а саме розрахунки щодо оплати виконаних робіт повинні здійснюватись на початку місяця, що слідує за звітним на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт, в той час як розрахунки у розмірі 2 % від суми договору повинні здійснюватись між сторонами протягом 30 календарних днів з моменту передачі всіх виконаних робіт та підписання останнього акту виконаних робіт та за умови відсутності зауважень з боку інвесторів збудованих житлових чи нежитлових приміщень.

Стосовно оскарження рішення в частині витрат на послуги адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 44 ГПК України, в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного додаткового рішення, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу положень ст. 49 ГПК України в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного додаткового рішення, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом ч.3 ст. 48 та ч.5 ст. 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

11.05.2017 р. між Приватним підприємством "АМТТ-Трейд" (клієнт) та адвокатом Вайнер Олегом Леонідовичем (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту, щодо представлення інтересів клієнта в судах України та виконавчій службі міста Києва стосовно відносин клієнта з будь-якими фізичними та юридичними особами.

Представництво інтересів відповідача здійснювалось адвокатом Вайнером Олегом Леонідовичем, що підтверджується свідоцтвом на право зайняття адвокатською діяльністю, згідно з якими Вайнер О.Л. має право на заняття адвокатською діяльністю.

На виконання умов вказаного договору, позивачем сплачені на користь адвоката грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 10.10.2017 р. із зазначенням підстави сплати: "Договір про надання правової допомоги № б/н від 11.05.2017".

Враховуючи обсяг проведеної адвокатом роботи, докази, надані стороною для підтвердження надання правової допомоги адвокатом, пропорційність задоволених вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на оплату послуг адвоката співрозмірні та адекватні ціні позову та складності справи, а з урахуванням повного задоволення судом позовних вимог, такі витрати підлягають покладенню на відповідача.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 р. та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 р. у справі № 910/13941/17.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Буд Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 р. у справі № 910/13941/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 р. у справі № 910/13941/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13941/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.12.2017 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

С.Я. Дикунська