Постанова № 71243216, 20.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

20.12.2017р. справа №908/1669/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1О ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників учасників справи: від позивача:не з’явився;від відповідача:ОСОБА_5 (протокол Загальних зборів учасників товариства від 01.03.2012р.);від третьої особи 1:не з’явився;від третьої особи 2:не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Грааль», м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областіухвалене31.10.2017р. (повний текст підписано 06.11.2017р.) у м.Харковіу справі№908/1669/17 (суддя Боєва О.С.)за позовомКонцерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжядо Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль», м.Запоріжжяпростягнення 521426,94грн.за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Запоріжжя 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі технології», м.Запоріжжя

В С Т А Н О В И В:

Концерн «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль», м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 521426,94грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100999 від 01.04.2007р. за період з листопада 2016р. по березень 2017р.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2017р. (повний текст підписано 06.11.2017р.) у справі №908/1669/17 позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» були задоволені в повному обсязі з мотивів доведеності матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманої теплової енергії за період з 01.09.2014р. по 31.10.2015р. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100999 від 01.04.2007р.

В той час, місцевим судом було відмовлено у задоволенні клопотань Відповідача про залучення до участі в справі іншого відповідача/відповідачів (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі технології», м.Запоріжжя) (а.с.а.с.72,73,137), а також про зобов’язання Позивача розподілити стягувану суму заборгованості в розмірі 521426,94грн. пропорційно площі приміщень між Відповідачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Високі технології» (а.с.а.с.64,65,150), з вказівкою про те, що Позивачем до матеріалів справи було надано детальний розрахунок відпущеної Відповідачу теплової енергії за спірний період, який (розрахунок) здійснювався відповідно до показників приладу обліку пропорційно до розміру теплового навантаження зазначеного у договорі. Окрім того, укладеною між сторонами додатковою угодою від 02.04.2012 р. на підставі договорів купівлі-продажу приміщень житлового будинку по вул. Руставі, 12, про які заявляв Відповідач, було внесено зміни до договору №100999 від 01.04.2007р. та виключено з договору опалювальну площу в розмірі 1045,7кв.м.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грааль» не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2017р. у справі №908/1669/17, а позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з Відповідача 403879,82грн. заборгованості за поставлену енергію.

Підставами для зміни рішення суду першої інстанції апелянт зазначив:

- неврахування судом викладених Відповідачем під час розгляду справи обставин, а саме помилкового стягнення Позивачем всієї суми заборгованості (521426,94грн.) виключно з Відповідача, тоді як будівля належить двом різним власникам - Відповідачу належить 759/1000 будівлі, а Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 241/1000 будівлі. Окрім того, апелянт зазначив, що виходячи с принципу співвідношення частин площі будівлі, які належать Відповідачу та Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, загальна площа місць загального користування будівлі 948кв.м. (фойє, сходові прольоти між сходинками, коридору, тамбури) повинні розподілятися між Відповідачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 у розмірах 719,9кв.м. та 228,6кв.м., відповідно. Таким чином, за розрахунком апелянта, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 зобов’язаний оплачувати Позивачу вартість обігріву 1528,9кв.м. будівлі, при цьому, всі ці площі контактують з приміщеннями Відповідача, що обігріваються Позивачем за договором, як наслідок, між ними відбувається теплообмін (теплові витрати), який останнім (Позивачем) не враховувався при здійсненому розрахунку. Також представник Відповідача зазначив, що ним було з’ясовано факт дарування 30.08.2016р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 зі своєї частки 241/1000 будівлі - частку 80/1000 Товариству з обмеженою відповідальністю «Високі технології», а отже з 30.08.2016р. та на цей час, на думку апелянта, площі будівлі для опалення Позивачем розподілені між Відповідач – 4467,7кв.м. (плата за теплопостачання 403879,82грн.), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 – 831,9кв.м. (плата за теплопостачання 75203,76грн.) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Високі технології» - 468,4кв.м. (плата за теплопостачання 42343,36грн.)

- безпідставна відмова місцевим судом у задоволені клопотань Відповідача про залучення до участі в справі інших відповідачів (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі технології») та про зобов’язання Позивача розподілити стягувану суму заборгованості в розмірі 521426,94грн. пропорційно площі приміщень між Відповідачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Високі технології», що призвело до безпідставного стягнення з Відповідача 117547,12грн.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2017р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 06.12.2017р. об 14.50.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2017р. було відкладено розгляд апеляційної скарги на 20.12.2017р. об 14.30 із залученням в порядку ст.27 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на час винесення ухвали) як Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача – Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя (Третя особа 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Високі технології», м. Запоріжжя.

Позивач надав відзив №5411/27 від 01.12.2017р. на апеляційну скаргу (а.с.а.с.186-189 т.1), за змістом якого проти її доводів та вимог заперечив з наступних підстав:

- Правилами користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р. передбачено, що розрахунки за фактично спожиту теплову енергію здійснюються за показаннями комерційного приладу обліку, а відтак нарахування Відповідачу за спірний період здійснювалися також відповідно до показань приладу обліку, пропорційно до розміру теплового навантаження кожного зі споживачів;

- неможливості звернення апелянта з вимогою змінення рішення суду, оскільки останнім (судом) під час розгляду справи в суді першій інстанції не було вчинено дій спрямованих на часткове визнання вимог Позивача в сумі 403879,82грн.

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

17.12.2017р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшли пояснення від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (а.с.а.с.226-229 т.1), в яких останній зазначив, що належні йому на праві власності допоміжні приміщення не опалюються, а транзитні труби та стояки ізольовані, а отже доводи та вимоги апеляційної скарги є безпідставними; у доповненнях до пояснень (а.с.24 т.2) з посиланням на Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» зазначив про відокремлення за визначеннями допоміжних приміщень та нежитлових приміщень гуртожитку як самостійних об’єктів цивільно-правових відносин.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.8, 222-225, 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.).

Представник Скаржника у судове засідання 20.12.2017р. з’явився, доводи і вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсягу, наполягав на зміні рішення суду першої інстанції з підстав необґрунтованості стягнення з останнього всієї суми заборгованості в розмірі 521426,94грн. за спожити послуги теплопостачання за період з листопада 2016р. по березень 2017р.

Представник Позивача у судове засідання 20.12.2017р., попри вжиті судом заходи з належного повідомлення (а.с.28 т.2), без пояснення причин не з’явився, що з огляду на достатність матеріалів справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник Третьої особи 1 у судове засідання 20.12.2017р., попри належне повідомлення (а.с.29 т.2) також не з’явився, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.221 т.1).

Представник Третьої особи 2 у судове засідання 20.12.2017р., попри належне повідомлення (а.с.а.с.26,27 т.2), без пояснення причин не з’явився, що також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Наразі, додаткових доказів Скаржником до матеріалів справи не надано, тоді як Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додатково були надані письмові пояснення (а.с.а.с.1-4 т.2), в яких останній наголошує, що кількість відпущеної споживачу теплової енергії визначається розрахунковим методом згідно з договірним тепловим навантаженням житлового будинку, тому після укладення договорів купівлі-продажу приміщень, сторонами було підписано додаткову угоду від 10.02.2014р., якою розмір теплового навантаження об’єкта теплопостачання зменшено до 0,292332Гкал/годину. Крім цього, Позивач звернув увагу, що між ним та Третіми особами наразі договори купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді не укладені, платежів за відпущену теплову енергії від них не надходило.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 01.04.2007р. між Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грааль» (Споживач) було укладено договір №100999 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на окремо розташовану будівлю гуртожитку по вул. Руставі, 12 (договір – а.с.а.с.10-15 т.1), відповідно до умов п.1.1 якого, якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання відпускати теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов’язується приймати та оплачувати її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами (Додаток №1 – Обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу, №1а – Звертання-доручення, №2 – Схема межи поділу теплової мережі, №3 – Умови припинення постачання теплової енергії, №4 – Акт розмежування балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, №5 – Тариф на теплову енергію (а.с.а.с.16-23 т.1).

Згідно з пп.3.2.6. договору, Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором, в той час як Теплопостачальна організація має право одержувати від Споживача плату за відпущену теплову енергію (пп.4.1.8 договору)

У п.5.1 договору було зазначено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісяця подає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в Додатку №1 до цього договору (п.5.3 договору)

Відповідно до п.6.1 договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток №5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Також сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору).

За змістом п.6.3 договору, оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Своєю чергою, у п.6.4. договору було визначено, що при наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Згідно з п.6.6 договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинна отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2-а документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру,

- акт приймання-передачі теплової енергії,

- податкову накладну (платникам ПДВ),

- акт звіряння розрахунків (за вимогою Споживача).

Пунктом 6.6.1 договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п’яти днів з дати отримання.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов’язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п.6.6.1 договору строк. У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. (п.6.6.2 договору)

Відповідно до п.6.6.3 договору, при отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь.

У п.10.1 договору було передбачено, що цей договір набирає чинності з 01.04.2007р. і діє до 01.08.2008р. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної в п.10.1 договору, якщо за місяць до закінчення терміну дії такого договору ні одна із сторін не заявила про розірвання даного договору (п.10.4 договору).

Додатком №1 до договору (а.с.16 т.1) на момент укладання договору сторонами було визначене теплове навантаження об’єкту теплопостачання, яке складало 0,676928Гкал/годину.

Додатковою угодою від 10.02.2014р. (а.с.а.с.26,27 т.1) сторони змінили у бік зменшення розмір теплового навантаження об’єкту теплопостачання з 0,676928Гкал/годину на 0,292332Гкал/годину.

Так, місцевим судом було встановлено, що у зв’язку з відсутністю в матеріалах справи звернення сторін чи заяви про розірвання договору, означений договір вважається автоматично пролонгованим на той саме строк і на тих самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем за період з листопада 2016р. по березень 2017р. було поставлено Відповідачу теплової енергії на загальну суму 512426,94грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії (а.с.а.с.37-41 т.1) та рахунками на оплату (а.с.а.с.42-46 т.1). Означені акти були підписані лише з боку Позивача. Своєю чергою, Відповідачем доказів вмотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі теплової енергії не було надано.

На підтвердження отримання Відповідачем вказаних актів та рахунків, Позивачем до матеріалів справи було залучено копії реєстрів отримання документів за відпущену теплову енергію за листопад 2016р. по березень 2017р. (а.с.а.с.47-51 т.1) з відміткою про дату отримання представниками Відповідача (наявний підпис та дата в графі «Договір №100999 ТОВ «Грааль», вул. Руставі, 12» )

Наразі, матеріали справи не містять доказів належного виконання Відповідачем договірного обов’язку з оплати отриманої теплової енергії, у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, передбаченого п.6.3 договору.

Своє чергою, Відповідач заперечуючи правомірність нарахування означеної суми заборгованості, надав до суду копії нотаріально засвідчених договорів купівлі-продажу №413 від 19.07.2004р., №2266 від 24.12.2004р., №2268 від 24.12.2004р. та №2264 від 24.12.2004р. (а.с.а.с.77-84 т.1), відповідно до яких громадянином ОСОБА_6 було придбано в приватну власність частину гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12. З наявного в матеріалах справи ОСОБА_5 з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.05.2012р. (а.с.а.с.85-88 т.1) вбачається, що означена будівля знаходиться у власності ОСОБА_7, якому належить 241/1000 об’єкту та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль», якому належить 759/1000 від загальної площі об’єкту.

Так, укладеною між сторонами Додатковою угодою від 02.04.2012р. (а.с.24 т.1) на підставі означених договорів купівлі-продажу приміщень житлового будинку по вул. Руставі, 12, було внесено зміни до договору №100999 від 01.04.2007р. та виключено з договору опалювальну площу в розмірі 1045,7кв.м.

Крім цього, Відповідачем до матеріалів справи було залучено копію листа №1-14/1764-1 від 17.10.2008р. Позивача (а.с.104 т.1), яким останній повідомив, що 01.09.2008р. між ним та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №102032 з додатками (а.с.а.с.105-122 т.1) на належне йому приміщення площею 1349кв.м. Також зі змісту цього листа вбачається, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 здійснено демонтаж нагрівальних опалювальних приладів в приміщеннях, що належать йому на праві власності. Між тим, представниками Позивача при проведені перевірки було складено акт обстеження (а.с.а.с.113,114 т.1) приміщень, які знаходяться у власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, зі змісту якого вбачається, що деяка частина приналежних йому приміщень підключена до окремої системи опалення.

Згодом, між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Високі технології» було укладено договір дарування від 30.08.2016р. (а.с.а.с.125-127 т.1) за яким у власність останнього було передано 80/1000 частку будівлі.

15.09.2017р. Відповідачем на адресу Позивача було направлено лист (а.с.а.с.131,132 т.1) з проханням створити компетентну комісію для обстеження приміщень будівлі по вул. Руставі, 12 з метою встановлення теплового навантаження в приміщеннях, які належать на праві власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 та приміщеннях загального користування. У відповідь на який, Позивачем було повідомлено листом №1620/07 від 06.10.2017р. (а.с.135 т.1) про можливість створення такої комісії та проведення перевірки 18.10.2017р.

Між тим, враховуючи несплату Відповідачем наразі заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2016р. по березень 2017р. у розмірі 521426,94грн., Концерн «Міські теплові мережі» звернулось до господарського суду з відповідними позовними вимогами до останнього про стягнення суми заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100999 від 01.04.2007р. за період з листопада 2016р. по березень 2017р.

Своєю чергою, рішенням Господарського суду Запорізької області позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» були задоволені в повному обсязі з мотивів доведеності матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманої теплової енергії за період з 01.09.2014р. по 31.10.2015р. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100999 від 01.04.2007р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, якою правомірно керувався місцевий суд, розглядаючи цю справу), ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Виходячи з правової природи та змісту укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100999 від 01.04.2007р. який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов’язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», а також відповідними нормами Господарського та Цивільного кодексів України.

Сутність заявленого позову полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання обов’язку зі сплати коштів за спожиту теплову енергію за договором №100999 від 01.04.2007р. відносно періоду споживання таких послуг з листопада 2016р. по березень 2017р.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наразі, такі вимоги до виконання грошових зобов’язань Споживача теплової енергії встановлено, зокрема, ст.19 Закону України «Про теплопостачання», із змісту ч.5 якої випливає обов’язок Споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію та умовами укладеного договору.

Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов’язку з повного розрахунку за фактично отримані послуги з опалення, передбаченого п.6.3 укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100999 від 01.04.2007р.

Своєю чергою, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів зміни схеми розподілу теплової енергії та меж розмежування балансової належності між тепловими мережами Позивача та Відповідача (а.с.а.с.18,19 т.1) у зв’язку із здійсненням відчуження Відповідачем частини приміщення гуртожитку на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу №413 від 19.07.2004р., №2266 від 24.12.2004р., №2268 від 24.12.2004р., №2264 від 24.12.2004р. При цьому, зі змісту означених договорів купівлі-продажу не вбачається вирішення сторонами питання відносно визначення подальшої долі відповідних елементів внутрішньобудинкової мережі теплопостачання, яка проходить/розташована в приміщеннях, які не належать Відповідачу, проте таких (елементів), що забезпечують функціонування теплопостачання і його приміщень.

Так, в апеляційного суду відсутні підстави щодо наявних в матеріалах справи доказів встановлювати наявність іншої точки розподілу теплової мережі між Позивачем та Третіми особами (істотна умова договору про надання комунальних послуг згідно п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), по відношенню до точки розподілу, вказаної сторонами в межах договору №100999 від 01.04.2007р. Відсутність такої точки розподілу та доказів існування належних Третім особам мереж, приєднаних до мереж Позивача, робить неможливим факт безпосередньої передачі послуги від Позивача таким особам, що робить неможливим застосування згадуваної Скаржником правової позиції Верховного суду України у справі №6-2451цс15.

Своєю чергою, сама по собі вірогідність подальшого споживання тепла, отриманого Відповідачем та врахованого загальнобудинковим приладом обліку, також Третіми особами внаслідок теплообміну між приміщеннями або транзиту теплової енергії через елементи мереж, які проходять по приміщенням Третіх осіб (а.с.а.с.29-36 т.1), не породжує у них обов’язку здійснювати оплату за такі послуги на користь Позивача безпосередньо, оскільки цей теплообмін здійснюється після передачі послуги Відповідачу, а значить – у взаємовідносинах з останнім.

Оскільки такі процеси теплообміну здійснюються на ділянках внутрішньобудинкової мережі, яка перебуває в балансової належності Відповідача (а.с.18 т.1), то їх наявність не впливає на обсяг переданих в точці розподілу від Позивача до Відповідача послуг, зафіксованих в актах приймання-передачі (а.с.а.с.37-46 т.1) та не породжує у останнього права на зменшення плати за надані послуги в порядку п.5 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». При цьому, колегія суддів зауважує, що обсяги послуг в зазначених актах приймання-передачі за спірний період з листопада 2016р. по березень 2017р. співмірні з розмірами планових потреб Відповідача в ці календарні місяці, визначених станом на 10.02.2014р. (а.с.27 т.1) – тобто вже після відчуження частини приміщення гуртожитку на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, здійснення якого враховано сторонами Додатковою угодою від 02.08.2012р. до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100999 від 01.04.2007р. ще до початку спірного періоду.

Апеляційний суд також звертає увагу Скаржника, що матеріали справи не містять договору, який би визначав взаємовідносини між власниками приміщень відносно розподілу витрат з оплати/компенсації комунальних послуг, сплачуваних одним з власників приміщення та спожитих від його мереж іншими такими власниками або про визначення балансоутримувача – в порядку ст.ст.23, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тоді як позовних вимог про встановлення таких правовідносин або зміни умов договору №100999 від 01.04.2007р. з Позивачем в межах справи №908/1669/17 заявлено Відповідачем не було.

Своєю чергою, фактична наявність спору між Відповідачем та Третіми особами про визначення розміру спожитого ними об’єму теплової енергії в процесі її транзиту по внутрішньобудинковим мережам або шляхом теплообміну між приміщеннями із загального обсягу отриманої Відповідачем від Позивача теплової енергії за спірний період та про компенсацію витрат зі сплати цієї частини теплової енергії, отриманої вже від Відповідача, не є предметом розгляду в межах даної справи та не може впливати на грошові зобов’язання перед Позивачем за спірний період.

Не здійснення Відповідачем суб’єктивних прав по відношенню до Третіх осіб для вирішення питання про компенсацію у встановленому діючим законодавством порядку (при наявності відповідних підстав, які виходять за межі доказування в означеній справі) не може мати наслідком звільнення Відповідача від його грошових зобов’язань перед Позивачем на суму таких можливих компенсацій з огляду на не збігання суб’єктивного складу сторін в таких зобов’язаннях. Викладені у поясненнях міркування Третьої особи з цього приводу з посиланням на положення Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» судом не приймаються, оскільки предмет та підстави розглядуваних у справі позовних вимог безпосередньо не пов'язаний із суб’єктивними правами, що регламентуються означеним Законом.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень з боку місцевого суду ст.24 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) відносно незадоволення клопотання Відповідача щодо залучення до участі у справі у якості інших відповідачів співвласників приміщень у будівлі (залучені на стадії апеляційного перегляду як Треті особи 1, 2), адже позовних вимог до в межах цієї справи не висувається і таке залучення взагалі визначалося як право, а не обов’язок суду.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів своєчасної сплати стягуваної заборгованості або припинення відповідних грошових зобов’язань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) до матеріалів справи не надано (в тому числі – і в перебігу апеляційного перегляду), так само, як і не спростовано фактичного надання Позивачем комунальних послуг відносно визначеного в договорі об’єкту у вказаних в актах приймання-передачі теплової енергії (а.с.а.с.37-41 т.1) саме Відповідачеві – в точці балансового розподілу мереж між ними (подальше ймовірне споживання іншими особами отриманої Відповідачем теплової енергії не впливає на оплачуваний обсяг її набуття).

Невиконання означеного грошового зобов’язання цілком правомірно було визначено судом першої інстанції як їх порушення у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу, що зумовлює правомірність стягнення з останнього 521426,94грн. заборгованості спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з листопада 2016р. по березень 2017р.

Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль», м. Запоріжжя залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та стягнення суми такого збору з останнього в дохід Державного бюджету України (враховуючи відстрочення його сплати апеляційним судом до дати відповідного судового засідання, що Скаржником виконано не було).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.), Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2017р. (повний текст підписано 06.11.2017р.) у справі №908/1669/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2017р. (повний текст підписано 06.11.2017р.) у справі №908/1669/17 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль» (69093, м. Запоріжжя, вул.Руставі, 12, ідентифікаційний код 32119653) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 8603,54грн.

4. Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

5. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду України через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 20.12.2017р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 26.12.2017р.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надрук. 6 примірн.: 1-2 - сторонам, 3,4-Третім особам; 5-у справу, 6- ГСЗО