Рішення № 71240004, 20.12.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І

при секретарі судового засідання Кречко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 грудня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 26 грудня 2017 року.

Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі – позивач, ДПІ у Тячівському районі) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1М.) про стягнення податкового боргу у сумі 691901,50 грн.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом на подачу заперечень не скористався.

З 15 грудня 2017 року діє нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (згідно Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, далі – КАС України), за п.10 Перехідних положень якого - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 205 КАС України, суд вважає, що розгляд справи може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України та статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до держбюджету в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

22.01.2016 року ДПІ у Тячівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань відображення в податковій декларації про майновий стан і доходи, доходів отриманих з інших джерел за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. В ході перевірки встановлено порушення відповідачем пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.163.1.1 п.163 ст.163, абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме: неподання декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, не задекларовано суму доходу, отриманого платником податку як додаткове благо в сумі 2734489,31 грн. та не визначено податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб з суми отриманого доходу в розмірі 464633,78 грн.

За наслідками проведеної перевірки та виявлених порушень, ДПІ у Тячівському районі складено акт № 76/17-01/НОМЕР_1 та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2016 року № НОМЕР_2, яким відповідачу визначено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 580962,23 грн. (в т.ч. за основним платежем – 464633,78 грн., 116328,45 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Вказане податкове повідомлення – рішення оскаржено відповідачем в судовому порядку.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року (справа № 807/999/16, головуючий – суддя Рейті С.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування, в тому числі, податкового повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 15.02.2016 року № НОМЕР_2, встановлено обставини, щодо правомірності ДПІ у Тячівському районі збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 464633,78 грн., по штрафним санкціям в сумі 116328,45 грн. та обставини щодо правомірності призначення пільгових пенсій вказаним громадянам повторно не доказуються (рішення суду набрало законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 року).

Відповідно до абз. "д" пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Якщо кредитор повідомляє платника податків – боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податкові декларації.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пп.14.1.175 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Згідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до ст. 129 ПК України, за період з 15.02.2016 року по 22.01.2016 року, відповідачу було проведено нарахування пені у розмірі 110939,27 грн. по платежу 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування", яка залишається не сплаченою.

В силу пп.14.1.153 п.14. ст.14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до норм чинного законодавства України відповідачу було надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення податкову вимогу від 12.03.2016 року № 726-23, яка вручена відповідачу 18.03.2016 року.

Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. ДПІ у Тячівському районі доведено наявність податкового боргу ОСОБА_1 у розмірі 691901,50 грн., правомірність звернення з позовом про стягнення податкового боргу до суду та наявність підстав для стягнення такого, тобто позовні вимоги відповідають положенням податкового законодавства та підтверджуються дослідженими належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано (заперечення проти позову відповідач суду не надав), в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення та слід стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 691901,50 грн.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 78, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу – задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (Закарпатська область, Тячівський район, с. Нижня Апша, вул. Леніна, 65 РНОКПП НОМЕР_1) до державного (місцевого) бюджету за відповідним кодом бюджетної класифікації податковий борг у сумі 691901,50 грн. (шістсот дев'яносто одна тисяча дев'ятсот одна гривня п'ятдесят копійок) по податку на доходи фізичних осіб.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 325 КАС України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.