Ухвала суду № 71238418, 26.12.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

26 грудня 2017 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Черніцької І.М.

при секретарі судового засідання Бойко І.І.

з участю представника позивача –

адвоката ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг за №С-2014-10-01 від 02 жовтня 2013 року.

28 листопада 2017 року від представника ОСОБА_4 – ОСОБА_2 надійшло клопотання про передачу справу за підсудністю за місцем проживання відповідача до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

В обґрунтування клопотання представник відповідача вказує, що за загальним правилом позови пред’являються за місцем проживання відповідача, за виключенням випадків альтернативної та виключної підсудності. Позивач має право пред’явити позов, що випливає з договору, у якому зазначено місце виконання або виконувати, які через їх особливості можна тільки в певному місці – за місцем виконання договору. Даний договір за своєю природою не є настільки особливим, що підлягає виконанню виключно в м.Тернополі чи Тернопільському районі, а тому спір підсудний Калуському міськрайонному суду Івано-Франківської області, за місцем проживання відповідача. Відтак, Тернопільський міськрайонний суд, у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може вважатись «судом, встановленим законом» щодо розгляду даного спору.

Посилаючись на наведене та те, що місцем проживання відповідача є м.Калуш Івано-Франківської області, просила передати справу за підсудністю до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 клопотання підтримала.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 щодо задоволення клопотання заперечила, вважає, що у даному випадку позивач обрав альтернативну підсудність за місце виконання договору, яка погоджена сторонами у договорі.

Встановлено, що 02 жовтня 2013 року в м.Тернополі між сторонами спору було укладено договір за №С-2014-10-01, згідно умов якого ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) зобов’язався за винагороду надати ОСОБА_4 (Замовнику) послуги по оформленню документів, необхідних для одержання еміграційної візи до Сполучених Штатів Америки.

Відповідно до умов п. 2.1. договору, Виконавець зобов’язався надати послуги у м.Тернополі, передбачені п. 1. 1 договору безпосередньо або за допомогою третіх осіб.

У п. 2.3 (в) договору, сторони погодили, що Замовник зобов’язується оплатити виконавцю в м.Тернополі у встановленні даним договором розмірі, порядку та строки вартість передбачених договором послуг.

У жовтні 2017 року позивач звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг за №С-2014-10-01 від 02 жовтня 2013 року.

При визначенні підсудності позову позивач обрав альтернативну підсудність за вибором позивача, а саме за місцем виконання договору в м.Тернополі.

Місцем проживання та реєстрації відповідача є м.Калуш Івано-Франківської області.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 30 січня 2017 року провадження у даній справі відкрито.

Ухвала суду в частині недотримання правил підсудності відповідачем не оскаржувалась.

Суд, розглянувши клопотання, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, оглянувши матеріали справи, вважає, що у задоволені клопотання слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України (аналогічне положення було закріплено у ч. 1 ст. 109 ЦПК, яка діяла на час подання позову), позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Разом з тим, положення ст. 28 ЦПК України ( ст. 110 ЦПК, в редакції, що діяв на час подання позову) встановлює правила підсудності справ за вибором позивача. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцем знаходження відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу можливість для позивача обрати один із двох чи більше компетентних судів.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 8 ст. 28 ЦПК України ( аналогічне положення закріплене було у ч. 8 ст. 110 ЦПК, яка діяла на час подання позову) позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред’являтися також за місцем виконання цих договорів.

Правила визначення місця виконання зобов’язання передбачено ст. 532 ЦПК України. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов’язання у договорі не встановлено, тоді застосовуються інші правила, визначені ч.1 ст. 532 ЦК України.

Отже, місце виконання зобов’язання є договірною умовою та узгоджується сторонами в договорі. Сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручним для сторін.

Відповідно до роз’яснень викладених у п. 37 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» за № 3 від 01.03.2013, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Із змісту умов договору вбачається, що сторони погодили як місце надання послуг Виконавцем, так і місце оплати наданих послуг Замовником у м.Тернополі( п.п. 2.1 (а), 2.3.(в) договору).

Таким чином, сторони вправі були визначити у договорі місце його виконання м.Тернопіль, і місцем виконання буде вважатится саме визначене сторонами місце. Крім того, слід врахувати, що і сам договір про надання послуг був укладений у м.Тернополі.

Оскільки позов виник з договору, у якому зазначено місце його виконання, тому позивач вправі відповідно до норм ЦПК України обрати підсудність справи за місцем виконання договору.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що сам договір за своєю правовою природою не є настільки особливим, що підлягає виконанню виключно в м. Тернополі, є помилковим, так як відповідно до вимог ст. 532 ЦК України суть зобов’язання, природа договору враховуються лише при визначенні місця виконання договору у тому випадку, коли таке місце не встановлено за домовленістю сторін у договорі.

Таким чином, у даному випадку позивач має право вибору одного з компетентних судів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за місце виконання договору, яке визначено сторонами у договорі, чи Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області за місцем проживання відповідача.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про передачу справи за підсудністю до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 27, 28, 31, 32, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 – ОСОБА_2 про передачу справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.