Постанова № 71236085, 19.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №333/2865/16 Головуючий у 1 інстанції: Герасименко С.Г.

Провадження № 22-ц/778/2789/17 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2016 року ПАТ Банк «ТРАСТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 03.12.2013 року ПАТ Банк «ТРАСТ» отримало від ОСОБА_3 пропозицію (оферту) про укладення договору №R091.0039331 про надання споживчого кредиту. Банком було акцептовано вищезазначену оферту і надано відповідачу кредит в розмірі 17 429,00 грн. строком до 01.12.2017 року зі сплатою 3,5% річних та 1,81% щомісячної комісії. Кредит було отримано відповідачем 03.12.2013 pоку.

Окрім того, 27.01.2014 року ПАТ Банк «ТРАСТ» отримало від ОСОБА_3 пропозицію (оферту) про укладення договору № R091.0041479 про надання споживчого кредиту. Банком було акцептовано вищезазначену оферту і надано відповідачу кредит в розмірі 5 360,00 грн. строком до 15.02.2015 року зі сплатою 39,99% річних та 0% щомісячної комісії. Кредит було отримано відповідачем 27.01.2014 року.

В подальшому, 17.04.2014 року ПАТ Банк «ТРАСТ» отримало від ОСОБА_3 пропозицію (оферту) про укладення договору № R091.0044212 про надання споживчого кредиту. Банком було акцептовано вищезазначену оферту і надано відповідачу кредит з використанням платіжної картки в розмірі 12 521,25 грн. строком 17.04,2017 року зі сплатою 0,01 % річних та 1,75% щомісячної комісії. Кредит було отримано відповідачем 17.04.2014 року.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання перед банком за укладеними кредитними договорами, чим порушує їх умови, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість по зазначеним договорам.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 05.05.2016 р. загальна сума заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором № R091.0039331 від 03.12.2013 р. становить 26 735,97 грн., із них: 13 317,25 грн. - сума заборгованості по кредиту, в тому числі 5 742,17 грн. - прострочена сума заборгованості по кредиту; 502,01 грн. - прострочені відсотки за фактичне користування кредитом; 5 232,28 грн. прострочена комісія за обслуговування кредиту; 7 684,43 грн. - пеня.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 20.05.2016 р. загальна сума заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором № R091.0041479 від 27.01.2014 р. становить 11 157,82 грн., із них: 5 360,00 грн. прострочена сума заборгованості по кредиту; 1 866,51 грн. прострочені відсотки за фактичне користування кредитом; З 931,31 грн. - пеня.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 05.05.2016 р. загальна сума заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором № R091.0044212 від 17.04.2014 р. становить 19 218,16 грн., із них: 9 738,01 грн. сума заборгованості по кредиту, в тому числі 5 567,05 грн. прострочена сума заборгованості по кредиту; 0,88 грн. прострочені відсотки за фактичне користування кредитом; З 469,51 грн. прострочена комісія за обслуговування кредиту; 6 009,76 грн. пеня.

Загальна сума заборгованості відповідача за кредитними договорами становить 57 111,95 грн.

На підставі зазначеного просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «ТPACT» заборгованість за кредитним договором № R091.0039331 від 03.12.2013 p., кредитним договором № R091.0041479 від 27.01.2014 р. та кредитним договором № R091.0044212 від 17.04.2014 р. в розмірі 57 111,95 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2016 року позов ПАТ Банк «ТРАСТ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «ТРАСТ» 57 111 гривень 95 коп. заборгованості по кредитними договорами № R091.0039331 від 03.12.2013 року, R091.0041479 від 27.01.2014 року та R091.0044212 від 17.04.2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «ТРАСТ» судовій збір в розмірі 1378 грн. 00 коп.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити заочне рішення та стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитними договорами 29 338,97 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Банк «ТРАСТ» та ОСОБА_3 укладені:

-кредитний договір № R091.0039331 від 03.12.2013 року, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 17 429,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,5% на рік та 1,81 % щомісячної комісії за обслуговування кредиту, строком на 48 місяців, тобто до 01.12.2017 року;

- кредитний договір № R091.0041479 від 27.01.2014 року, за умовами якого, ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 5 360,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 39,9% на рік та 0 % щомісячної комісії за обслуговування кредиту, строком на 13 місяців, тобто до 15.02.2015 року;

- кредитний договір № R091.0044212 від 17.04.2014 року, за умовами якого, ОСОБА_3 отримала кредит 12 521,25 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% на рік та 1,75 % щомісячної комісії за обслуговування кредиту, строком на 36 місяців, тобто до 17.04.2017 року.

Відповідно до п.п.4.3 Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, які є невід'ємною частиною кредитних договорів, укладених між сторонами 03.12.2013 року та 17.04.2014 року, а також п.18.1 Стандартних тарифів комісійної винагороди, які є невід'ємною частиною кредитного договору, укладеного між сторонами 27.01.2014 року, за несвоєчасне виконання зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту , позивальник зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,3 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення.

Як встановлено судом та не спростовано сторонами, ОСОБА_3 належним чином не виконувала обов'язки за трьома кредитними договорами, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.

За розрахунком, наданим Публічним акціонерним товариством Банк «ТРАСТ» заборгованість ОСОБА_3 за договорами становить:

- за кредитним договором № R091.0039331 від 03.12.2013 р. станом на 05.05.2016 року - 26 735,97 грн., з них: 13 317,25 грн. - сума заборгованості по кредиту, в т.ч. 5 742,17 грн. - прострочена сума заборгованості по кредиту; 502,01 грн. - прострочені відсотки за фактичне користування кредитом; 5 232,28 грн. - прострочена комісія; 7 684,43 грн. - пеня:

-за кредитним договором № R091.0041479 від 27.01.2014 р. станом на 05.05.2016 року становить 11 157,82 грн., з них: 5 360,00 грн. - прострочена сума заборгованості по кредиту; 1 866,51 грн. - прострочені відсотки за фактичне користування кредитом; 3 931,31 грн. - пеня;

-за кредитним договором № R091.0041479 від 17.04.2014 р. станом на 20.05.2016 року становить 19 218,16 грн., з них: 9 738,01 грн. - сума заборгованості по кредиту, в т.ч. 5 567,05 грн. - прострочена сума заборгованості по кредиту; 0,88 грн. - прострочені відсотки за фактичне користування кредитом; 3 469,51 грн. - прострочена комісія; 6 009,76 грн. - пеня. Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем (за кредитними договорами) становить 57 111,95 грн.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» за трьома договорами на загальну суму 57 111,95 грн.

Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не отримувала кредитні кошти в сумах: 17 429,00 гривень, 5 360,00 гривень, 12 521,25 гривень, колегія суддів вважає неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.9 заяв ОСОБА_5 про надання кредиту на споживчі цілі від: 03.12.2013 р., 27.01.2014 р., 17.04.2014р., які є складовою частиною кредитних договорів, укладених між сторонами: № R091.0039331, № R091.0041479, № R091.0041479, клієнту ОСОБА_5 відкриті поточні рахунки:26209029801001, 26209029801002 та на ці рахунки перераховані кошти в сумах: 17 429,00 гривень, 5 360,00 гривень, 12 521,25 гривень.

Зазначене підтверджене меморіальними ордерами: № Loan-47438 від 03.12.2013 року, Loan-50222 від 27.01.2014 року, № Loan-53412 від 17.04.2014 року, призначеннями плату в яких вказано: перерахування коштів згідно відповідного кредитного договору (а.с.21, 41, 55).

Правильність вказаного розрахунку та його відповідність як умовам кредитних договорів належними та допустимими доказами відповідачем не спростовані.

Оскільки відповідач покладає в основу свого розрахунку заборгованості за кредитним договором, який відрізняється від розрахунку наданого банком, інші суми отриманих ОСОБА_5 кредитних коштів, ніж ті, які підтверджено матеріалами справи, зазначений розрахунок не може бути взятий до уваги судом.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ст.256 ЦК України не заслуговують на увагу.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом, може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року по справі № 6-2307 цс15, які в силу ст.360-7 ЦПК України є обовязковим для застосування.

Аналогічні положення містить ст.367 ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Як встановлено судом і вбачається із матеріалів справи заяву у відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення відповідач суду не подавала, а тому суд першої інстанції не мав права застосовувати його із власної ініціативи.

Статтею 1050 ЦК України визначено обов'язок позичальника сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якщо ним своєчасно не повернуто суму позики. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних за договором.

Як вбачається зі змісту укладених між сторонами кредитних договорів та Додатків які містять графіки погашення суми боргу, із зазначенням щомісячних платежів та дати внеску цих платежів (а.с.18,39, 52), зазначені договори містять обов'язок позичальника повернути позику частинами.

За таких обставин, колегія суддів вважає неприйнятним довід апеляційної скарги про безпідставність застосування судом положень ст.1050 ЦК України про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних за договором.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст.ст. 367,374,375,381,382,383,384ЦПК України , колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий

Судді: